66.Поняття і структура соціальною буття.

Поняття «соціальне буття» уявляється правомірним розглядати у якості категорії соціальної філософії для позначення реального процесу життєдіяльності людей у всьому різноманітті її проявів, що усвідомлюється здійснюючими його соціальними суб’єктами – окремими особистостями, класами, іншими, більш дрібними соціальними групами, суспільством і людством.

         Соціальне буття, як і буття в цілому, має об’єктивний характер. Ця риса його знаходить свій вираз у тому, що наявність на земній кулі людини, різних об’єднань людей, результатів їх життєдіяльності не залежить від свідомості як окремих представників людського роду, так і всього людства.

         Як і буття в цілому, соціальне буття носить конкретний характер. Це знаходить свій прояв у тому, що соціальне буття завжди виступає як життєдіяльність конкретної особистості, конкретного класу, більш дрібної соціальної групи, конкретного суспільства або людства на певній стадії його розвитку.

         Загальною зі всім буттям рисою соціального буття є те, що воно не є якимось раз і назавжди даним, незмінним феноменом, а постійно змінюється, перебуваючи у розвитку.  Це зумовлюється потребами людей, чий розвиток випереджає розвиток можливостей їх задоволення.

         Характеризуючись загальними для всього буття рисами, соціальне буття в той же час наділене притаманними йому  специфічними ознаками.

         Перша з таких специфічних ознак полягає в тому, що соціальне буття по відношенню до природного буття виступає у якості вторинного, такого, що виростає на природному бутті, відрізняючись від нього.

         З першою специфічною ознакою соціального буття пов’язана друга  специфічна його ознака – джерело розвитку соціального буття, в структурі якого у якості об’єктивного і необхідного наявний, принаймні, один суб’єкт – активно діючий і такий, що пізнає, наділений свідомістю індивід, соціальна група або ж суспільство.  Саме ця обставина і обумовлює формування якісної відзнаки соціального буття, яка виступає як комплексна природничо-соціальна реальність, що складає третю його специфічну ознаку. 

         Четвертою специфічною ознакою соціального буття є те, що це соціально-історичне, цивілізоване буття – сукупність матеріальних і духовних досягнень соціального організму, що перебуває у саморозвитку, обумовлених діяльністю поколінь людей, які послідовно змінюють одне одного.

         П’ятою специфічною ознакою соціального буття є притаманна йому можливість забезпечувати між першою і «другою» природою, тобто культурою, відносини не лише взаємозв’язку, узгодженості, але й конфліктного протистояння. Це у наш час знаходить свій прояв  у екологічній кризі, що її переживає людство на сучасному етапі своєї історії.

Соціальне буття постає у якості певної системи, в якій можна виявити елементи, що відповідають основним сферам життєдіяльності людини, фіксуючи економічне буття, політичне буття, соціальне буття і духовне буття суспільства.

         Економічне буття суспільства – сукупність відносин між людьми з приводу виробництва, обміну, розподілу і споживання матеріальних благ, що склалися в  суспільстві. Політичне буття суспільства –сукупність відносин соціальних суб’єктів, що склалися в суспільстві з приводу системи державного устрою, державної влади. Соціальне буття суспільства – сукупність відносин, що склалися у суспільстві між різними спільнотами людей. Духовне буття суспільства – сукупність відносин, що склалися в суспільстві з приводу виробництва, збереження і розподілу духовних цінностей, задоволення духовних потреб людей.