14. Обґрунтування доцільності інвестування. Чинники, що формують інвестиційний клімат та його оцінка

В умовах ринкової економіки проблема визначення доцільності інвестування базується на оцінці співвідношення доходу і ризику від реалізації інвестицій. Для прийняття рішень про інвестування менеджер повинен приблизно підрахувати обсяг та розподіл у часі грошових потоків, оцінити ризик інвестицій та розглянути очікуваний вплив проекту на прибутки підприємства.

Процес прийняття рішень щодо доцільності інвестування передбачає проходження певних етапів.

• Перший етап. Розрахунок суми початкової інвестиції (у разі реалізації реальної інвестиції).

• Другий етап. Розрахунок доходу від реалізації інвестиції (інвестиційного доходу).

• Третій етап. Розрахунок показників економічної ефективності реальних інвестицій (застосування недисконтних моделей). На цьому етапі можна скористатися такими показниками як рентабельність і строк відшкодування інвестицій.

• Четвертий етап. Оцінка ризику інвестування, пов'язаного з фактором часу (з урахуванням концепції вартості грошей у часі) через застосування дисконтних моделей оцінки.

Для прийняття рішень щодо доцільності інвестування одним із найважливіших завдань є оцінка грошових потоків. Проекти розробляють на декілька років наперед, а прогнозування не є точною наукою. Очевидно, якщо зростає точність прогнозів грошових потоків, підвищується надійність рішення про інвестування.

Для оцінки інвестиційного клімату використовують такі узагальнюючі синтетичні показники:

• політична і фінансова стабільність;

• рівень загальноекономічного розвитку країни;

• рівень розвитку ринкової та інвестиційної інфраструктури;

• ємність внутрішнього ринку;

• вартість робочої сили;

• купівельна спроможність населення;

• рівень криміногенних, екологічних та інших ризиків.

Комплекс чинників, що визначають інвестиційний клімат, можна поділити на три групи.

• Інституційні: внутрішня і зовнішня політична стабільність, національне законодавство в цілому і політика держави щодо іноземних інвестицій, господарське і фінансове право, міцність державних інститутів, менталітет, ступінь державного втручання в економіку, культура.

• Економічні: загальна характеристика економіки, ємність фондового ринку, характеристика банківської сфери, стабільність національної валюти, ринкова та інвестиційна інфраструктура, інформаційна відкритість і традиційність, податки і тарифи, вартість робочої сили, доступ до факторів виробництва.

• Соціально-психологічні: соціальний рівень розвитку суспільства, рівень кваліфікаційної підготовки робочої сили, доступ до факторів виробництва.

15. Техніко-економічне обґрунтування інвестиційних проектів та його розділи. Розробка техніко-економічного обґрунтування проекту.

Розглянемо типову структуру докладного техніко-економічного обґрунтування

Розділ 1. Основна ідея проекту

Розділ 2. Аналіз ринку та стратегія маркетингу

Розділ 3. Сировина та комплектуючі матеріали

Розділ 4. Місцерозташування та навколишнє середовище проекту

Розділ 5. Інженерна частина проекту та технології

Розділ 6. Організаційні та накладні витрати

Розділ 7. Трудові ресурси

Розділ 8. Планування процесу здійснення проекту

Розділ 9. Фінансовий аналіз та оцінювання інвестицій

На завершення наводяться дані про загальні вимоги до розробки, складання та затвердження ТЕО, перелік конструкторських і дослідних робіт тощо.

Основою першої фази життєвого циклу інвестиційного проекту є розробка техніко-економічного обґрунтування (ТЕО) проекту, яка проводиться у два етапи:

- попередня техніко-економічна оцінка проекту;

- детальна оцінка ефективності інвестиційного проекту.

На першому етапі проводиться укрупнена оцінка найважливіших техніко-економічних параметрів, яка дозволить виявити доцільність розробки конкретного інвестиційного проекту і приблизно оцінити його економічну життєздатність. Розробка ТЕО проекту починається з того, що формулюється кінцева мета проекту та виявляються можливі шляхи досягнення цієї мети, тобто розглядається багатоваріантність напрямів розробки проекту з точки зору вибору технології, устаткування. Виробничої потужності, місій розташування, фінансування, строків виконання проекту і т. ін. У випадку, коли за попередніми розрахунками усі витрати за проектом значно перевищують надходження, тобто проект є збитковим, його відхиляють і до нього більше не повертаються.

У випадку, коли попередня оцінка ефективності проекту не дала однозначної негативної відповіді про його економічну життєздатність і показала, що проект є або можливо буде прибутковим, можна переходити до другого етапу розробки ТЕО. Другий етап розробки ТЕО передбачає розширену, деталізовану оцінку ефективності інвестиційного проекту в конкретних розрахунках та цифрах. Кінцевим результатом цієї роботи має стати Попередній Інформаційний Меморандум, що надалі використовується при переговорах з інвестором.