19. Кількісний та якісний методи оцінки проектних ризиків.

Якісний аналіз ризиків - дозволяє ідентифікувати ризики.

Кількісний аналіз ризиків - дозволяє оцінити ризики.

Етапи якісного аналізу ризиків:

1. ідентифікація (визначення) можливих ризиків;

2. опис можливих наслідків (шкоди) реалізації виявлених ризиків та його непідвладна інфляції вартісна оцінка;

3. опис можливих заходів, вкладених у зменшення негативного впливу виявлених ризиків, із їхніх вартості;

4. дослідження на якісному рівні можливості управління ризиками інвестиційного проекту:

• диверсифікація ризику;

• відхилення від ризиків;

• компенсація ризиків;

• локалізація ризиків.

Основні методи експертної оцінки для аналізу ризиків:

• ·опитувальники;

• · SWOT-аналіз;

• · роза і спіраль ризиків;

• · метод Дельфі.

Методи кількісного аналізу ризиків:

· метод коригування норми дисконту;

· аналіз чутливості показників ефективності (чистий дисконтований дохід, внутрішня норма дохідності, індекс рентабельності та інших.)

· метод сценаріїв;

· дерева рішень;

· імітаційне моделювання - метод Монте-Карло.

19. Аналіз чутливості, проекту, метод сценаріїв, метод дерева рішень, імітаційне моделювання.

Аналіз чутливості передбачає дослідження залежності результативного показника (найчастіше чистої теперішньої вартості та внутрішньої норми дохідності) від варіації значень показників, що беруть участь у його визначенні (ключових перемінних).

Він дає змогу визначити силу реакції результативного фактора на зміну факторних ознак і відповісти на запитання, що буде з результативним показником, якщо зміниться значення деякої вихідної величини? Виходячи з цього, його ще називають аналізом "що буде, якщо". В основу аналізу чутливості покладено поетапну зміну вихідного показника за незмінності інших показників.

Аналіз сценаріїв – це метод аналізу ризиків, що дозволяє сформувати три сценарії реалізації проекту і його результатів. Формуються три варіанти розвитку подій

– песимістичний,

• оптимістичний

• найбільш ймовірний.

Метод дерева рішень – це метод аналізу ризиків, що дозволяє графічно представити варіанти розвитку подій за проектом і пов'язати їх з вірогідністю.

Імітаційне моделювання методом Монте-Карло – це метод аналізу ризиків, що дозволяє оцінити розподіл вірогідності для NPV проекту, його математичне очікування і середньо квадратичне відхилення.

19. Види фінансових ризиків та методи управління.

Види фінансових ризиків: ризик зниження фінансової стабільності; ризик неплатоспроможності; інвестиційний ризик; процентний ризик; валютний ризик; депозитний ризик; кредитний ризик; податком ризик; інфляційний ризик та інші види ризиків.

У загальному вигляді діяльність з управління ризиками в межах проекту поділяють на блоки:

• управління ризиками непогашення банківського кредиту на основі розподілу цих ризиків між банком і спонсорами проекту;

• управління ризиками проектної діяльності за допомогою розподілу ризиків між проектною компанією, постачальниками та підрядчиками (на інвестиційній фазі проектного циклу);

• управління ризиками проектної діяльності на основі розподілу ризиків між проектною компанією та можливими додатковими учасниками проекту (на виробничій фазі проектного циклу це компанія -- оператор проекту, покупці проектного продукту, постачальники ресурсів);

- управління всіма видами проектних ризиків, що базується на використанні методу страхування.

На практиці застосовують чотири основних методи управління ризиками:

1. скасування,

2. запобігання та контролювання,

3. страхування

4. поглинання.

До основних методів управління ризиком, які можна використовувати як незалежно, так і в комплексі, належать:

-ухилення від ризику 

- передача ризику іншій особі

- зниження рівня ризику 

25.Репутація,можливість,капітал,умови,застава.(Кредитний ризик: визначення і мінімізація втрат).

Кредитний ризик — це ризик несплати у визначений строк основного боргу і процентів по позичках, що належать кредитору.

При визначенні кредитного ризику необхідно враховувати такі фактори, як:

— репутація;

— можливість;

— капітал;

— умови;

— застава.

Репутація полягає у бажанні і рішучості позичальника погасити свої зобов’язання перед банком. Репутацію позичальника банкір може визначити тільки тоді, коли він достатньо добре через особисті стосунки вивчив клієнта.

Можливість — це здатність позичальника отримати гроші по своїх активних операціях і конкретних проектах, що будуть прокредитовані, ефективно керувати грошовими потоками, з тим щоб забезпечити повне і своєчасне погашення кредитної заборгованості і процентів по ній.

Капітал. Цей фактор означає, що потенційний позичальник повинен мати певну суму власного капіталу, яка буде використана в проекті, що кредитуватиметься. Інакше кажучи, позичальник мусить розділити кредитний ризик з банком.Для світової банківської практики характерно, що частка власного капіталу позичальника у фінансуванні проекту традиційно становить близько 30% його вартості, 70% вартості проекту банк кредитує.

Умови. Згідно з цим фактором банкір мусить добре знати стан місцевої, регіональної і національної економіки, а також умови господарювання позичальника, здійснювати їх періодичний огляд і прогнозування. Неоднакові економічні умови та прогнози для окремих галузей господарства свідчать про те, що критерії для надання позичок мають бути різними.

Застава. Надійне забезпечення кредиту у формі застави може подолати слабкість інших параметрів кредитної угоди. Однак банкіру необхідно звертати увагу на якість застави, її юридичне оформлення, співвідношення між вартістю застави і позички і як часто ця вартість змінюється.