- •1. Сутність проектного фінансування як методу організації інвестицій в реальному секторі економіки.
- •2. Види та принципи організації проектного фінансування.
- •3. Особливості корпоративного проектного фінансування та банківського проектного фінансування. Об'єкти проектного фінансування.
- •4. Переваги та недоліки проектного методу фінансування інвестиційних проектів.
- •5. Передумови розвитку проектного фінансування в Україні, його стан.
- •6. Проблеми та тенденції розвитку проектного фінансування в Україні.
- •Зміст системи проектного фінансування та її складові.
- •Суб'єкти проектного фінансування, їх функції та участь у фінансовому забезпеченні проектів.
- •Склад та порядок розробки проектно-кошторисної документації.
- •Управління розробкою та автоматизація проектних робіт.(срс)
- •Критерії відбору інвестиційних проектів фінансово-кредитними установами.
- •Правове регулювання договірних відносин щодо проектного фінансування.(срс)
- •13.Процедура складання договорів. Особливості укладання та виконання договорів.
- •14. Обґрунтування доцільності інвестування. Чинники, що формують інвестиційний клімат та його оцінка
- •15. Техніко-економічне обґрунтування інвестиційних проектів та його розділи. Розробка техніко-економічного обґрунтування проекту.
- •16. Бюджетування інвестиційного проекту
- •17. Потоки грошових коштів при реалізації інвестиційних проектів. Порівняльна характеристика позитивних та негативних потоків грошових коштів.
- •18. Визначення грошових потоків за проектом: притоки та відтоки, їх зміст, калькуляція.(дивись питання 17)
- •Визначення грошового потоку за проектом з урахуванням фактору часу.(срс)
- •Визначення початкових інвестиційних витрат. Операційний та ліквідаційний грошові потоки.(срс)
- •Визначення, ідентифікація та класифікація проектних ризиків. Формалізований опис невизначеності проектного фінансування.
- •Кількісний та якісний методи оцінки проектних ризиків.
- •Аналіз чутливості, проекту, метод сценаріїв, метод дерева рішень, імітаційне моделювання.
- •Види фінансових ризиків та методи управління.
- •26.Заходи та інструменти щодо зниження ризиків при проектному фінансуванні. Розподіл ризиків між учасниками інвестиційного проекту.
- •27.Страхування та інструмент управління проектними ризиками.
- •28.Зміст та організація управління проектами.
- •29.Практичні системи управління інвестиційними проектами: «основна» система, система «розширеного управління», система «під ключ».
- •30.Система матеріально-технічного забезпечення інвестиційного проекту та її складові.
- •Визначення потреби в матеріально-технічних ресурсах, необхідних для реалізації проекту, організаційні форми закупок.
- •Система контролю за інвестиційним проектом та її основна мета.
- •Принципи побудови ефективної системи моніторингу реалізації інвестиційного проекту.
- •Види моніторингу впровадження інвестиційного проекту.
- •Зміст інвестиційних ресурсів та їх форми.
- •Принципи та методи формування інвестиційних ресурсів (самофінансування, акціонування, боргове фінансування, фінансування за рахунок дотацій, змішане фінансування.
- •37. Необхідність визначення вартості інвестиційних ресурсів та її сутність.
- •38. Моделі визначення вартості капіталу від залучення боргових ресурсів, від випуску акцій, за рахунок нерозподілених прибутків.
- •39. Визначення середньозваженої вартості капіталу та зваженої граничної вартості капіталу.
- •40. Значення та властивості фінансового важеля (левериджа).
- •40. 41. Значення та властивості фінансового важеля (левериджа).
- •42. Необхідність та значення участі банків у фінансовому забезпеченні інвестиційних проектів. Участь комерційних банків в якості платіжних агентів, кредиторів, інвесторів та фінансових посередників.
- •43. Функції інституційних інвесторів у проектному фінансуванні: страхових компаній, лізингових компаній та інвестиційних компаній.
- •44. Вкладення капіталу на умовах концесії як форма фінансування інвестиційних проектів. Особливості реалізації концесійних проектів.
- •45. Мета та особливості створення банківського консорціуму. Участь банків-учасників та організатора в банківському консорціумі. Консорціумне фінансування проектів.
- •46. Реалізація проектів промислово-фінансовими групами та іншими господарськими угрупуваннями.
- •47. Особливості фінансування енергозберігаючих проектів у житловому секторі.
- •48. Механізм банківського кредитування осбб у сфері енергоефективності.(срс)
- •49. Муніципальне співфінансування енергоефективних проектів. (срс)
- •50. Використання банком порівняльного підходу до оцінки об'єктів бізнесу. Доходний підхід до оцінки вартості майна підприємства.
- •51. Оцінювачі об'єктів бізнесу та їх функції.
- •52. Сутність інновацій та інноваційного процесу. Інноваційний проект та його основні складові.
- •53.Особливості фінансування інноваційних проектів за участю венчурного капіталу.
- •54. Фінансово-кредитні важелі стимулювання залучення капіталу в інноваційну сферу.
- •55. Методологічні засади оцінки ефективності інновацій.
- •56.Оціночні показники виробничої, інвестиційної, народногоспо-дарської та бюджетної ефективності інновацій.
- •57. Роль міжнародних фінансово-кредитних установ у фінансуванні інвестиційних проектів.
13.Процедура складання договорів. Особливості укладання та виконання договорів.
Договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі погодили між собою його істотні умови. Погодження цих умов відбувається в процесі переговорів, які передують укладанню договору.
Загальний порядок укладання договорів регулюється статтями 638—650 ЦК. Переговори починаються з пропозиції укласти договір, яку одна сторона робить іншій. Така пропозиція, що знаходить своє вираження у запропонованому проекті договору, називається офертою, а особа, яка з нею звертається — оферентом. Ініціатором оферти є, як правило, сторона, яка надає послуги, речі (продавець, постачальник, підрядник). Щоб пропозиція укласти договір вважалася офертою, вона має відповідати певним умовам:
- в ній повинні міститися всі істотні умови майбутнього договору, щоб сторона, яка отримала пропозицію, зрозуміла, про що йдеться. Якщо пропозиція таких умов не містить, то вона є не офертою, а лише викликом на оферту, який ні до чого не зобов'язує;
- оферта має бути адресована конкретній особі. Тому різні об'яви, реклами, прайс-листи не можуть визнаватися офертою, це лише пропозиції невизначеному колу осіб зробити оферту.
Для укладення договору однієї оферти замало, необхідно, щоб особа, якій була адресована оферта, дала згоду прийняти пропозицію. Відповідь про прийняття пропозиції має назву акцепт. Акцептантом може бути лише та особа, якій була адресована оферта. Якщо згоду укласти договір дає інша особа, це є нова оферта, з якою ця особа звертається до колишнього оферента, який у разі позитивної відповіді стане акцептантом.
Акцепт має бути повним і безумовним. Якщо сторона погоджується в цілому з пропозицією, але бажає внести в умови договору деякі корективи, скажімо, зазначає, що поставку продукції бажано здійснювати автомобільним транспортом, не поквартально, а помісячно, то така відповідь є не акцептом, а новою офертою.
Якщо пропозиція укласти договір була направлена із зазначенням строку для відповіді, то договір вважається укладеним, якщо позитивна відповідь була надана протягом зазначеного строку. В тому випадку, коли строк на відповідь не зазначався, договір вважається укладеним, якщо згода укласти його дана негайно або протягом звичайного нормального часу для відповіді.
Якщо особа, яка отримала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботу, сплатила відповідну суму грошей тощо), що засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказано в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Відповідь, одержана із запізненням, є новою пропозицією. Особливості укладення договору на торгах визначаються відповідними нормативними актами, правилами їх проведення, локальними нормативними актами.
Договір може бути укладеним в будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, вважається укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації — з моменту державної реєстрації.
