- •1. Сутність проектного фінансування як методу організації інвестицій в реальному секторі економіки.
- •2. Види та принципи організації проектного фінансування.
- •3. Особливості корпоративного проектного фінансування та банківського проектного фінансування. Об'єкти проектного фінансування.
- •4. Переваги та недоліки проектного методу фінансування інвестиційних проектів.
- •5. Передумови розвитку проектного фінансування в Україні, його стан.
- •6. Проблеми та тенденції розвитку проектного фінансування в Україні.
- •Зміст системи проектного фінансування та її складові.
- •Суб'єкти проектного фінансування, їх функції та участь у фінансовому забезпеченні проектів.
- •Склад та порядок розробки проектно-кошторисної документації.
- •Управління розробкою та автоматизація проектних робіт.(срс)
- •Критерії відбору інвестиційних проектів фінансово-кредитними установами.
- •Правове регулювання договірних відносин щодо проектного фінансування.(срс)
- •13.Процедура складання договорів. Особливості укладання та виконання договорів.
- •14. Обґрунтування доцільності інвестування. Чинники, що формують інвестиційний клімат та його оцінка
- •15. Техніко-економічне обґрунтування інвестиційних проектів та його розділи. Розробка техніко-економічного обґрунтування проекту.
- •16. Бюджетування інвестиційного проекту
- •17. Потоки грошових коштів при реалізації інвестиційних проектів. Порівняльна характеристика позитивних та негативних потоків грошових коштів.
- •18. Визначення грошових потоків за проектом: притоки та відтоки, їх зміст, калькуляція.(дивись питання 17)
- •Визначення грошового потоку за проектом з урахуванням фактору часу.(срс)
- •Визначення початкових інвестиційних витрат. Операційний та ліквідаційний грошові потоки.(срс)
- •Визначення, ідентифікація та класифікація проектних ризиків. Формалізований опис невизначеності проектного фінансування.
- •Кількісний та якісний методи оцінки проектних ризиків.
- •Аналіз чутливості, проекту, метод сценаріїв, метод дерева рішень, імітаційне моделювання.
- •Види фінансових ризиків та методи управління.
- •26.Заходи та інструменти щодо зниження ризиків при проектному фінансуванні. Розподіл ризиків між учасниками інвестиційного проекту.
- •27.Страхування та інструмент управління проектними ризиками.
- •28.Зміст та організація управління проектами.
- •29.Практичні системи управління інвестиційними проектами: «основна» система, система «розширеного управління», система «під ключ».
- •30.Система матеріально-технічного забезпечення інвестиційного проекту та її складові.
- •Визначення потреби в матеріально-технічних ресурсах, необхідних для реалізації проекту, організаційні форми закупок.
- •Система контролю за інвестиційним проектом та її основна мета.
- •Принципи побудови ефективної системи моніторингу реалізації інвестиційного проекту.
- •Види моніторингу впровадження інвестиційного проекту.
- •Зміст інвестиційних ресурсів та їх форми.
- •Принципи та методи формування інвестиційних ресурсів (самофінансування, акціонування, боргове фінансування, фінансування за рахунок дотацій, змішане фінансування.
- •37. Необхідність визначення вартості інвестиційних ресурсів та її сутність.
- •38. Моделі визначення вартості капіталу від залучення боргових ресурсів, від випуску акцій, за рахунок нерозподілених прибутків.
- •39. Визначення середньозваженої вартості капіталу та зваженої граничної вартості капіталу.
- •40. Значення та властивості фінансового важеля (левериджа).
- •40. 41. Значення та властивості фінансового важеля (левериджа).
- •42. Необхідність та значення участі банків у фінансовому забезпеченні інвестиційних проектів. Участь комерційних банків в якості платіжних агентів, кредиторів, інвесторів та фінансових посередників.
- •43. Функції інституційних інвесторів у проектному фінансуванні: страхових компаній, лізингових компаній та інвестиційних компаній.
- •44. Вкладення капіталу на умовах концесії як форма фінансування інвестиційних проектів. Особливості реалізації концесійних проектів.
- •45. Мета та особливості створення банківського консорціуму. Участь банків-учасників та організатора в банківському консорціумі. Консорціумне фінансування проектів.
- •46. Реалізація проектів промислово-фінансовими групами та іншими господарськими угрупуваннями.
- •47. Особливості фінансування енергозберігаючих проектів у житловому секторі.
- •48. Механізм банківського кредитування осбб у сфері енергоефективності.(срс)
- •49. Муніципальне співфінансування енергоефективних проектів. (срс)
- •50. Використання банком порівняльного підходу до оцінки об'єктів бізнесу. Доходний підхід до оцінки вартості майна підприємства.
- •51. Оцінювачі об'єктів бізнесу та їх функції.
- •52. Сутність інновацій та інноваційного процесу. Інноваційний проект та його основні складові.
- •53.Особливості фінансування інноваційних проектів за участю венчурного капіталу.
- •54. Фінансово-кредитні важелі стимулювання залучення капіталу в інноваційну сферу.
- •55. Методологічні засади оцінки ефективності інновацій.
- •56.Оціночні показники виробничої, інвестиційної, народногоспо-дарської та бюджетної ефективності інновацій.
- •57. Роль міжнародних фінансово-кредитних установ у фінансуванні інвестиційних проектів.
48. Механізм банківського кредитування осбб у сфері енергоефективності.(срс)
Зважаючи на необхідність повсюдного проведення капітальних ремонтів житлових будинків,
модернізації систем тепло- водопостачання, встановлення систем обліку споживання енергетичних ресурсів, теплоізоляцію будівель, і відсутність реальної альтернативи у фінансуванні таких заходів з бюджетів різних вівнів, можна запропонувати такі варіанти їх реалізації.
Першим варіантом є отримання кредиту ОСББ, джерелом коштів на погашення кредиту і відсотків за ним є основні внески населення або додаткові внески членів ОСББ та власників у резервний фонд, що має накопичувальний характер і формується за рахунок щомісячних платежів. Рішення про формування такого фонду приймається на загальних зборах членів ОСББ. ОСББ є безпосереднім виконавцем робіт, або на короткострокових засадах залучає компанію підрядника. При цьому варіанті вартість тарифів є незмінною.
Другим варіантом фінансування енергозберігаючих проектів може бути реінвестування вилучених від економії коштів від попередніх енергозберігаючих проектів. Такі кошти також можуть бути акумульовані у спеціальному фонду.
В третьому варіанті, що пропонується організаторами проекту «Стале самоуправління багатоквартирних будинків», ОСББ передає компанії-підряднику виконання певних послуг, наприклад, з централізованого опалення в будинку. Оплата за послугу здійснюється за встановленими нормами і тарифами виходячи з опалювальної площі. Компанія після отримання кредиту проводить енергоощадні заходи, зменшує енергоспоживання, і за рахунок досягнутої економії (тариф за послугу непереглядається) має можливість здійснити погашення кредиту.
ОСББ на загальних зборах визначає компанію-підрядника виконавцем послуги з теплопостачання (рішення фіксується в протоколі) і укладає відповідний договір. Договір укладається строком на кілька років.
За рахунок кредиту компанія-підрядник виконує обумовлені договором з ОСББ роботи та встановлює обладнання. По завершенні строку дії договору ОСББ стає власником проведених поліпшень і встановленого обладнання
49. Муніципальне співфінансування енергоефективних проектів. (срс)
Завдяки поєднанню коштів муніципалітету та залучених коштів, відсоткова ставка для ОСББ на фінансування заходів з модернізації будинку може бути зменшена.
Результат
Інтенсифікація процесу інвестування у енергозбереження багатоквартирних будинків міста.
Схема (на конкретному прикладі):
1) ОСББ (первинний внесок у сумі не менше 10% від вартості проекту + щомісячні платежі)
2) Фонд муніципальних інвестицій (здійснює кредитування в розмірі до 20 % від суми пректу, але не більше 200 тис. грн.)
3) Міський бюджет міста Х (нарантована допомога у розмірі до 10% від вартості проекту, але не більше 100 тис. грн.)
4) Банківська установа (кредитування решти коштів, 60 %)
50. Використання банком порівняльного підходу до оцінки об'єктів бізнесу. Доходний підхід до оцінки вартості майна підприємства.
У залежності від факторів вартості, що є основними змінними в алгоритмах, методи оцінки поділяються на методи дохідного, порівняльного і витратного підходу. Порівняльний підхід особливо корисний тоді, коли існує активний ринок порівнянних об'єктів власності. Точність оцінки залежить від якості зібраних даних, так як, застосовуючи даний підхід, оцінювач повинен зібрати достовірну інформацію про недавні продажі порівнянних об'єктів. Ці дані включають: фізичні характеристики, час продажу, місце розташування, умови продажу та умови фінансування. Дієвість такого підходу знижується у випадку, якщо угод було мало, якщо момент їх вчинення і момент оцінки розділяє тривалий період часу; якщо ринок знаходиться в нестійкому стані, тому що швидкі зміни на ринку призводять до спотворення показників. Порівняльний підхід заснований на застосуванні принципу заміщення. Для порівняння вибираються конкуруючі з оцінюваним бізнесом об'єкти. Зазвичай між ними існують розбіжності, тому необхідно провести відповідне коригування даних. В основу приведення поправок покладено принцип вкладу.
Методи порівняльного підходу:
Метод ринку капіталу заснований на ринкових цінах акцій аналогічних компаній. Інвестор, діючи за принципом заміщення (або альтернативної інвестиції), може інвестувати або в ці компанії, або в оцінювану організацію. Тому дані про компанію, чиї акції перебувають у вільному продажу, при використанні відповідних коректувань повинні послужити орієнтиром для визначення ціни оцінюваної компанії.
Метод угод заснований на аналізі цін придбання контрольних пакетів акцій подібних компаній.
Метод галузевих коефіцієнтів дозволяє розраховувати орієнтовну вартість бізнесу по формулам, виведеним на основі галузевої статистики.
Метод капіталізації доходу:
Капіталізація - це перетворення грошового потоку у вартість шляхом поділу або множення (частіше поділу) розрахованої величини потоку доходу на коефіцієнт капіталізації або мультиплікатор. Базові формули:
V m = Дохід / K або V = Д x M,
де: Vm - оцінюється вартість,
Д - дохід,
К - коефіцієнт капіталізації,
М - мультиплікатор.
Суть методу капіталізації полягає у визначенні величини щорічних доходів і відповідної цим доходам ставки капіталізації, на основі якої розраховується ринкова вартість компанії. Використання даного методу змушує оцінювача вирішувати такі завдання: [5]
1. Визначити тривалість аналізованого періоду.
2. Визначити капитализируемую базу.
3. Визначити коефіцієнт капіталізації.
4. Розрахувати ринкову вартість.
Дохідний підхід до оцінки вартості підприємства базується на визначенні поточної вартості майбутніх доходів, в основі чого лежить методика капіталізації доходу. Доходний підхід (результатний) традиційно представляють такі основні групи методів оцінки:
Методи капіталізації доходів від бізнесу. Застосовуються, якщо в періоді, за який буде визначатися розмір доходу, не очікується його значних відхилень від сучасного (або базового) рівня.
Методи дисконтування грошових потоків. Дана група методів враховує зміну грошового потоку з часом, якщо характер вказаних змін відомий. Так, наприклад, якщо протягом періоду, на який прогнозується розмір грошового потоку, оцінюване майно буде потребувати певного ремонту або вдосконалення для забезпечення дієздатності, то ці витрати повинні враховуватись як відхилення від звичайного рівня. Якщо вказані вдосконалення можуть підвищити доход, це теж повинно враховуватись.
Методи врахування надлишкового доходу (моделювання надприбутку). Такі методи застосовуються лише для оцінки бізнесу, як цілісного об'єкту оцінки, який за рахунок гудвілу, відомої товарної марки, певного контракту чи випереджальних технологій надає прибуток вище, ніж його рівень у середньому по галузі. Методи врахування надлишкового доходу не застосовуються до складових елементів бізнесу (цілісних майнових комплексів, окремих підприємств даного бізнесу, окремих активів), якщо ці елементи не можуть бути виділені в самостійні об'єкти оцінки, як інший вид бізнесу, який може оцінюватись за даним підходом окремо.
