1.4. Ідентифікація і декларування об'єктів підвищеної небезпеки

Для ідентифікації об'єктів підвищеної небезпеки до небезпечних речовин за їх властивостями відносяться такі категорії речовин:

1) горючі (займисті) гази, що створюють в повітрі суміші, сприяючі вибуху або факельному горінню в тому числі:

- горючі (займисті) стислі гази, що знаходяться в апаратах, резервуарах або трубопроводах під тиском, що перевищує 0,1 МПа;

- горючі (займисті) зріджені гази, що знаходяться під тиском і при температурі, рівній або такою, що перевищує температуру довкілля в апаратах, резервуарах або трубопроводах в рідкій фазі;

- горючі (займисті) кріогенні зріджені гази, що знаходяться в апаратах, резервуарах або трубопроводах в рідкій фазі під тиском, рівному 0,1 МПа і при температурі нижче за температуру довкілля;

2) горючі легкозаймисті рідини з температурою спалаху до 61 ⁰С включно - в закритому тиглі або температурою спалаху менш 66 ⁰С у відкритому тиглі;

3) горючі перегріті рідини, що знаходиться в апаратах, резервуарах або трубопроводах під тиском при температурі, що перевищує температуру кипіння більш ніж в 1,25 разів.

4) вибухові рідкі або тверди речовини, також їх суміші, здатні під впливом зовнішніх чинників ставати вибухонебезпечними:

- речовини або суміші, що створюють ударну хвилю в повітрі;

- речовини або суміші речовин, вибух яких в оболонці (апараті, резервуарі, трубопроводі або в спеціальному виробі) - призводить до її руйнування з утворенням ударної хвилі і рознесення осколків.

Вибухові речовини розділяють на ті, що ініціюють (первинні), бризантні (вторинні) і піротехнічні.

Вибухові речовини, що ініціюють (первинні), - здатні при незначній зовнішній дії вибухати.

Бризантні (вторинні) і піротехнічні вибухові речовини - вибухають при сильній дії зовнішніх чинників на них або від ініціюючих вибухових речовин. Вибух може супроводжуватися світловою, звуковою, тепловою і реактивною дією з утворенням сльозоточивих і димоутворюючих речовин.

5) речовини-окисникі, у тому числі:

- речовини, що підтримують горіння (кисень, озон, хлор, оксиди азоту і т. д.), а також ті, що сприяють спалаху інших легкозаймистих речовин;

- органічні пероксиди, які можуть вважатися похідними перекису водню.

6) високотоксичні - речовини 1-го класу небезпеки і токсичні - речовини 2-го класу небезпеки.

7) речовини, що представляють небезпеку для довкілля.

Порядок ідентифікації і обліку об'єктів підвищеної небезпеки

Дія цього Порядку поширюється на всі суб'єкти господарської діяльності (потенційно небезпечні об'єкти (ПНО)), які використовують, виготовляють, переробляють, зберігають або транспортують небезпечні речовини, а також плануючі будівництво ПНО.

Ідентифікація об'єктів підвищеної небезпеки

Ідентифікація організовується суб'єктом господарської діяльності, в користуванні якого є ПНО. ПНО вважається об'єктом підвищеної небезпеки відповідного класу, якщо значення сумарної маси небезпечних речовин перевищує встановлений норматив порогової маси. Також до ПНО відносяться - апарат або пов'язані одним технологічним циклом апарати, об'єднані за адміністративною (структурний підрозділ суб'єкта господарської діяльності) або територіальною ознакою. У разі, коли відстань між ПНО менше 500 м, вони вважаються за один ПНО; якщо дистанція між ними перевищує 0,5 км - це окремі об'єкти.

Під час проведення ідентифікації для ПНО розраховується сумарна маса кожної небезпечної речовини, за яку береться:

1) для сховищ (резервуарів) - сумарна маса при їх повному завантаженні відповідно до технічної документації;

2) для технологічних установок - максимальна сумарна маса, яка може знаходитися в апаратах і трубопроводах відповідно до технологічного регламенту, умов процесу і правил експлуатації;

3) для обладнання колонного типу - сумарна маса небезпечної речовини при максимальному рівні рідини на тарілках. Для апаратів, в яких застосовуються наповнювачі з пористим інертним середовищем, сумарна маса небезпечної речовини визначається з урахуванням максимального об'єму вільного простору;

4) для трубопроводів за межами підприємства - сумарна маса небезпечної речовини в секції трубопроводу між двома замочними пристроями, а для внутрішньозаводських трубопроводів - сумарна маса небезпечної речовини в усьому трубопроводі;

5) для сливо-наливних естакад - сумарна маса небезпечної речовини в залізничних або автомобільних цистернах.

Процедура ідентифікації вважається закінченою, якщо сумарна маса хоч би однієї небезпечної речовини рівна або перевищує норматив порогової маси.

Суб'єкт господарської діяльності складає повідомлення про результати ідентифікації об'єктів підвищеної небезпеки за формою ОПН-1 і посилає його в двотижневий термін відповідним територіальним уповноваженим органам.

У "Повідомленні про результати ідентифікації об'єктів підвищеної небезпеки" вказується.

1. Відомості про потенційно небезпечні об'єкти:

- основний вид вироблюваних робіт, пов'язаних з небезпечними речовинами;

- перелік основних технологічних процесів, пов'язаних з небезпечними речовинами;

- умови прийняття і зберігання сировини;

- умови зберігання і відвантаження продукції;

- перелік основних структурних підрозділів;

- розташування основних структурних підрозділів на майданчику (майданчиках);

- розташування на місцевості і відстань до потенційно небезпечних об'єктів: населених пунктів, місць великого скупчення людей, промислових об'єктів, транспортних магістралей, природоохоронних об'єктів, життєво важливих цивільних об'єктів.

2. Перелік ПНО з небезпечними речовинами, виділених для ідентифікації, у тому числі тих, які ідентифіковані як об'єкти підвищеної небезпеки.

3. Маса небезпечних речовин, що знаходяться на потенційно небезпечних об'єктах.

4. Перелік нормативно-правових актів, нормативних документів, довідкових і науково-технічних видань, які використовувалися під час проведення ідентифікації.

5. Відомості про організацію, яка провела ідентифікацію (заповнюється у разі проведення ідентифікації іншим суб'єктом господарської діяльності).

У разі зміни умов виробництва, номенклатури небезпечних речовин або їх кількості суб'єкт господарської діяльності, у власності або користуванні якого є об'єкти підвищеної небезпеки, проводить в 6-місячний термін їх повторну ідентифікацію.

Результати ідентифікації і розрахунки, на підставі яких вона проводилася, зберігаються суб'єктом господарської діяльності протягом 25 років.