58.Які основні результати мав Всеукраїнський референдум 2000р. ?

16 квітня 2000 р. відбувся Всеукраїнський референдум з приводу внесення деяких змін до системи державного управління. Необхідність у його проведення визрівала через проблеми розподілу повноважень основ­них гілок влади, зокрема на рівні взаємовідносин: Президент — парламент (політичні партії).  Квітневий референдум 2000 року поставив питання про можливість дострокового припинення Президентом України повноважень Верховної Ради України у випадку, якщо парламент протягом місяця не сформує дієвої парламентської більшості або протягом 3 місяців не затвердить проект закону про Державний бюджет; скасування депутатської недоторканності; скорочення загальної кількості депутатів з 450 до 300 чоловік; формування двопалатного парламенту. І хоча всі питання були схвально підтримані виборцями, сам спосіб проведення референдуму - процедура дострокового голосування, характер питань референдуму - поставив під сумнів його результати. Референдум, на який виборці покладали чимало надій, відбувся, але залишилося без відповіді питання балансу влади в державі після оприлюднення результатів цього грандіозного опитування громадської думки. Загалом у референдумі взяло участь 81,15% громадян України (хоча дещо сумнівною “політтехнологією” здавався дозвіл на дострокове голосування, яким скористалися біля половини учасників опитування. За рішенням Конституційного Суду, імплементація результатів референдуму була покладена на Верховну Раду. Проте відповідні зміни до Конституції та законодавства не були внесені у парламенті. Реалізація результатів референдуму затягувалася і відкладалася. Протистояння політичних сил залишалося напруженим і не було послаблене. 

59.Особливості правління князів від Аскольда до Володимира Мономаха.

Князь Аскольд, проводячи виважену і активну зовнішню політику, зміцнив Київську Русь, поставивши її нарівні з Візантією та Хазарією. Закріпившись на узбережжі Чорного моря, Аскольд здійснив декілька вдалих походів на Візантію (860, 863, 865, 874 рр.), в результаті яких було підписано вигідні для русів угоди. До часів правління Аскольда вчені відносять і першу спробу введення християнства як офіційної релігії у Київській Русі. Для реалізації своїх планів вони звернулися до Новгорода, де з 870 р. утвердилося правління запрошеного варяга - Рюрика. В 879 році Рюрик помирає і залишає свого малолітнього сина Ігоря під контролем фактичного регента Олега, який у 882 році захоплює Київ і вбиває Аскольда.. В Києві відновлюється язичницький культ. В 907 році Олег рушив походом на Візантію і змусив її підписати торговельну угоду, яка відкривала широкі можливості для руських купців.Після смерті Олега (912 р.) київським князем став Ігор Рюрикович. Посиливши централізовану владу у боротьбі з волелюбними древлянами, він виступив проти печенізьких орд, які нападали на Русь. А у 941 і 944 роках здійснив не дуже вдалі походи на Візантію, після чого Русь втрачала контроль на Чорноморському узбережжі та в гирлі Дніпра і до того ж зобов'язувалася надавати військову допомогу Візантії. У 945 році, намагаючись двічі поспіль зібрати данину з древлян, князь Ігор був вбитий.Влада перейшла до вдови Ігоря - княгині Ольгі.. Ольга намагалася обмежити прерогативи місцевої знаті, впорядкувала збір данини і встановила більш суворий порядок управління. За часів Ольги зміцнила економічна могутність Київської держави, піднісся її міжнародний авторитет. У 957 р. відбулася дипломатична місія Ольги до Константинополя, де вона охрестилася. У 957 р. син Ігоря та Ольги Святослав досяг повноліття і став фактично великим київським князем. Святослав ще більше зміцнив позиції Київської держави, розгромивши Хозарський каганат, Волзьку Булгарію, приєднавши в'ятичів, придунайські міста, Тьмутаракань, Прикубання, здійснивши вдалий похід на Болгарію. Задля зміцнення влади київських князів на землях племінних князівств Святослав провів адміністративну реформу.Як і його попередники, Святослав посилив позиції Русі на важливих торговельних шляхах, зміцнив кордони і підніс міжнародний авторитет своєї держави. Після його смерті починається жорстока боротьба за владу. Володимир повертає Русі землі хорватів і дулібів, радимичів і в'ятичів, фактично завершуючи формування державної території. Серйозною проблемою доби Володимира Святославича були набіги кочовиків. Для протидії цьому необхідна була сильна армія. Отож Володимир упроваджує військову реформу, встановлюючи феодальну організацію війська — службу за право володіти землею. Це зміцнило і власну владу князя. Окрім цього, створюється досить розгалужена система фортець, валів, опорних пунктів тощо. Важливим напрямом діяльності Володимира було вдосконалення системи права, пристосування його до умов свого часу.Охрестившись сам, Володимир зробив християнство державною релігією, що мало велике позитивне значення. У суспільстві з'явилася сила, яка не лише надавала йому духовної та культурної єдності, а й впливала на все соціально-економічне життя. Піднісся авторитет самого князя. У 1026 р. Ярослав і Мстислав уклали мирну угоду та поділили Русь: Ярослав залишився княжити в Києві, а Мстислав — у Чернігові до своєї смерті у 1036 р.Встановивши контроль над Київською Руссю, Ярослав, прозваний Мудрий, звертається до зовнішніх проблем і починає боротьбу з печенігами. Генеральна битва відбулась у 1036 р., після якої печеніги вже ніколи па Русь не нападали. На честь цієї перемоги в Києві було закладено Софійський собор. У період правління Ярослава Мудрого розширюються кордони Київської Русі. Активізувалася й дипломатична діяльність.Значну увагу Ярослав Мудрий приділяв внутрішнім проблемам Київської Русі. За його правління проводиться кодифікація юридичних норм, які існували, а також постає перший письмовий звід норм давньоруського права «Руська правда», які захищали приватну власність і власника. За Ярослава Мудрого Київська Русь досягла зеніту свого розквіту, встала нарівні з найвпливовішими країнами середньовічної Європи. Так, у 1113 р., під час повстання в Києві бояри й купці звернулися до переяславського князя Володимира Мономаха (онука Ярослава Мудрого) з проханням посісти київський стіл. Придушивши повстання, Володимир Мономах став київським князем на 12 років. Розгромивши половців і забезпечивши сприятливі зовнішні умови, Володимир Мономах багато зробив для зміцнення Київської Русі. Розвивалися сільське господарство й ремесла, пожвавилася торгівля, будувалися нові міста. По смерті Володимира у 1125 р. спадкоємцем на київському столі став його син Мстислав Володимирович, який продовжив політику батька.

60.Розкрийте місце Наддніпрянської України в системі міжнародних відносин початку ХІХ ст. Наддніпрянська Україна входила до складуРосії, яка наприкінці ХVІІІ — на початку ХІХ ст. здійснювала активнузовнішню політику, прагнучи забезпечити лідерство в Європі. Внаслідок цього виникали суперечки з Туреччиною та Францією і розв’язання російсько-турецьких та російсько-французької воєн.

Російсько-турецька війна 1806-1812 рр.  - війна закінчилася перемогою Росії та підписанням Бухарестського миру; – на долю українських земель випав тягар бути найближчим тилом бойових бій; – у результаті перемог російських військ були приєднані до Російської імперії такі українські землі як Бессарабія. Російсько-турецька війна 1828-1829 рр.  - війна закінчилася перемогою Росії та підписанням Адріанопольського миру; – у 1828 р. українські козаки Задунайської січі на чолі із І.Гладким перейшли на бік російської армії. У 1832 р. на базі цих козаків було сформовано Азовське козацьке військо, завданням якого було охорона узбережжя Азовського моря. У 1864 р. Азовське козацьке військо було ліквідоване. Україна у французько-російській (вітчизняній) війні 1812 р.  Під час походу 1812 р. на Росію армія французького імператора Наполеона з українських земель зайняла лише Західну Волинь. Наполеон мав такі плани щодо України: - Правобережжя повинно було відійти до створеного Наполеоном Великого герцогства Варшавського; – Галичина і Волинь мали відійти до Австрії за воєнну допомогу в боротьбі з Росією; – на території Лівобережжя та Південної України планувалося створити області на чолі з французькими маршалами та генералами (наполеоніди), які б підпорядковувалися Франції. – Переважна більшість українців підтримали в цій війні Росію. Були сформовані козацькі кавалерійські полки, які воювали на боці російської армії, до лав якої увійшло 75 тис. українських ополченців. Одним з організаторів Полтавського козацького полку був український письменник І.Котляревський. У Лейпцизькій битві 1813 р., де антифранцузька коаліція розбила наполеонівську армію, брало участь 8 український козацьких полків.