22.Охарактеризуйте наслідки десталінізації для України.

Смерть Й. Сталіна 5 березня 1953 р. стала поштовхом до кардинальних змін в духовному житті, в економіці, серйозних змін зазнала внутрішня і зовнішня політика Радянського Союзу.

Починаючи з березня 1953 р. нове керівництво СРСР, в якому поступово посилювались позиції першого секретаря ЦК КПРС М. Хрущова, розпочалокурс на лібералізацію внутрішньої політики. Цей процес отримав назву десталінізації.

Причини десталінізації:

1.Продовження політичних репресій могло призвести до соціального вибуху.

2.Тотальний контроль над усіма сферами життя, максимально жорстка цензура в культурі та мистецтві створювалинепотрібну напругу в суспільстві, обмежували будь-які прояви творчості таініціативи, в кінцевому рахунку гальмували матеріальний і духовний розвиток суспільства.

3.Відверте ігнорування національної самобутності народів СРСР для радянського керівництва загрожувалопоявою потужних національних антирадянських рухів.

4.Економіка та система управління потребували реформування.

Проводились соціальні реформи. В березні 1956 р. скорочена тривалість робочого дня в передвихідні та передсвяткові дні, збільшено тривалість декретних відпусток (з 77 до 112 календарних днів). В квітні 1956 р. скасовано кримінальну відповідальність за самовільне залишення підприємств і установ та прогул без поважних причин. В травні 1956 р.встановлено 6-годинний робочий день для підлітків від 16 до 18 років, а також скасували плату за навчання в старших класах та вузах. В липні того ж року здійснена пенсійна реформа . Були підвищені розміри низьких державних пенсій і знизилися розміри високих пенсій. В квітні 1956 р. робітники отримали право за власним бажанням переходити на інше підприємство (цього права вони були позбавлені з 1940 р.)

Селяни отримали паспорти, яких не мали з моменту запровадження паспортної системи у 1932 р.

Значних масштабів набуло житлове будівництво. У малих та середніх містах споруджували житлові будинки на 2-3 поверхи, у великих містах –п’ятиповерхові (так звані “хрущовки”). Політика в національній сфері в роки “хрущовської відлиги” періодично змінювалась, акцентувалась увагана окремих проблемах. Початок відлиги спричинив нову “хвилю українізації”. Всередовищі української громадськості розпочалось обговорення питання про збереження української мови та сфери її вживання. Лібералізація національної політики сприяла появі низки україномовних видань. Проте радянське керівництво не відмовилось повністю від політики русифікації.

Послаблення цензури сприяло розвитку української культури.

23.Визначте роль входження укр.Земель до складу Великого Княз.Литовського та їх подальший розвиток.

Довголітня війна, що точилася до 1377 між Польщею , Угорщиною та Литвою, закінчилася тим,щоГаличини і Холмщина опинилися під владою ставленника угорського короля, а Волинь-під владою литовської династії. А більшість українських земель було приєднано до Литви за часів співправління князів-братів Ольгерда і Кейстута Гедиміновичів. Підкорення литовськими князями русько-українських земель відбувалося в основному мирно. Здійснювалося воно здебільшого на взаємовигідниї умовах. Великий князь литовський зобовязувався обороняти руські землі, вимагаючи натомість покори від населення. Перебування руських земель у складі Великого князівства Литовського характеризувалося низкою особливостей.Литовці переймали від українців та білорусів військову організацію, традиції господарювання і владарювання. Русичі становили 90% населення держави.Найсуттєвішою особливістю перебування укр.земель у складі ВКЛ було те, що литовці дозволили місцевій укр.знаті обіймати найвищі адміністративні посади. Руські князі та бояри ставали на службу до литовського князя, за що за ними закріплювали їхні родові землі.

1316-1362р.-утвердження литовського правління на укр.землях.

1362-1385р.-поступове «ославянення» литовських князів.

1385-1480р.-ліквідація удільних князівств на укр.землях і перетворення їх на звичайні провінції Литви.

1480-1569р.-посилення змагань за укр.землі в умовах боротьби між Москвою і Литвою за право бути центром «збирання руських земель».