- •Типи мовлення: розповідь, опис, роздум
- •Сфера поширення, призначення, ознаки та мовні засоби розмовного стилю.
- •Сфера поширення, призначення, ознаки та мовні засоби публіцистичного стилю.
- •Сфера поширення, призначення, ознаки та мовні засоби художнього стилю.
- •Сфера поширення, призначення, ознаки та мовні засоби наукового стилю.
- •Сфера поширення, призначення, ознаки та мовні засоби епістолярного стилю.
- •Сфера поширення, призначення, ознаки та мовні засоби конфесійного стилю.
- •Сфера поширення, призначення, ознаки та мовні засоби офіційно-ділового стилю.
- •Особливості використання прикметників у професійному мовленні.
- •Особливості використання іменників у професійному мовленні.
- •Особливості використання дієслів у професійному мовленні.
- •Наукова стаття. Види наукових статей.
- •Способи розміщення матеріалу в словниках.
- •Поняття «мовна освіта», «мовне виховання», «мовна компетенція».
- •Основні вимоги до усного професійного мовлення.
- •Писемне мовлення, його особливості.
- •Вимоги до науково-технічного перекладу.
- •Мовні термінологічні паралелі.
- •Правила використання апострофа.
- •Правопис префіксів.
- •Правопис суфіксів.
- •Зміни приголосних при словотворенні.
- •Розділові знаки при однорідних членах речення.
- •Розділові знаки у безсполучниковому складному реченні.
- •Складнопідрядні речення
- •Документи щодо особового складу.
- •Розділові знаки при відокремлених членах речення.
Мовні термінологічні паралелі.
Як відомо, під мовними паралелями розуміють присутність спільних елементів (зокрема, лексичних) у двох не обов’язково споріднених мовах. Такі мовні паралелі можуть бути випадковими та закономірними. Випадкові лексичні паралелі можуть бути викликані випадковим співзвуччям слів з двох не обов’язково споріднених мов типу анґл. та перс, bad, або лат. habere та нім. haben (хоча слова з обох мов збігаються у значенні, етимологія в них різна); або анґл. tip та укр. тип (випадкова співзвучність при повній відсутності спільності У значенні). Закономірні лексичні паралелі спричинені свідомим запозиченням лексичних елементів однією мовою з іншої [Дуби- чинский 1995, с. 26]. Лексичні паралелі можуть бути спричинені й ознаками територіальної спільності, коли в межах певного ареалу (територіального, релігійного, культурно-історичного тощо) існує більш- менш спільний лексичний фонд. Вгаип стверджував, що У європейських мовах присутній так званий пан-європейськйй елемент, що полягає в наявності у більшості європейських мов спільних лексичних елементів. Багато європейських мов, і не лише європейських, мають значну низку запозичень.
Правопис прислівників.
Прислівники, утворені злиттям прийменників з іменниками, що пишуться разом (надворі, нагору, вдень), треба відрізняти від однозвучних сполучень прийменників з іменниками, які пишуться окремо: на дворі, на гору, в день.
Окремо пишуться ті прислівники, де іменник зберігає своє значення: до речі, на жаль, до вподоби, без упину.Найчастіше вживаються в них такі прийменники: без — без пуття, без угаву, без упину, але безвісти, безперестанку; в (у) — в міру, в ногу, уві сні, у вічі, але впам’ятку, вгору; з — з розгону, з переляку, з радості, але зсередини, зверху; на — на жаль, на щастя, на добраніч, але нарозхват, нанівець; під — під силу, під вечір, під кінець; по — по суті, по щирості, по честі, але повік, поночі.
Разом пишуться: 1.Прислівники, утворені від короткої форми прикметника: допізна, замолоду, згарячу, зліва, помалу, сповна. 2. Прислівники, утворені сполученням прийменника, крім по, з числівником:учетверо, натроє, вперше, спершу. 3.Першою частиною яких є частки: де-, що-, аби-, ані-, чи-, як-, не-, ні-, що стають префіксами: щотижня, абикуди, аніскільки, чимало, несхитно, нізвідки.
Через дефіс пишуться: 1.Прислівники, в яких повторюються основи: видимо-невидимо, ледве-ледве, близько-близько, сполучення синонімів чи антонімів: без кінця-краю, видимо-невидимо, більш-менш, часто-густо, тяжко-важко. 2.Прислівники, утворені від прикметників і займенників із префіксом по- і суфіксами -ому (-єму), -и: по-українському, по-українськи, по-батьківському, по-нашому, по-твоєму, по-братерськи, по-літньому, по-доброму та від порядкового числівника на -е: по-перше, по-десяте, по-четверте. 3.Складні прислівники з частками -будь, -небудь, казна-, хтозна-, -то: будь-хто, де-небудь, казна-коли, будь-де, де-небудь, так-то, казна-коли. 4. Складні прислівники, утворені з двох прислівників: десь-інде, вряди-годи.
Через два дефіси пишуться прислівники: пліч-о-пліч, віч-на-віч, всього-на-всього, будь-що-будь, як-не-як, хоч-не-хоч, де-не-де, коли-не-коли, як-не-як.
Перша частина пишеться окремо, а дві наступні — через дефіс у прислівниках: не сьогодні-завтра, без кінця-краю, з діда-прадіда, з давніх-давен.
Написання и, і в кінці прислівників: 1.Після г, к, х пишеться и: навкруги, мовчки, трохи. 2.У кінці прислівників з префіксом по- після ж, ч пишеться и: по-вовчи, по-заячи. 3.В інших — після ч — і: поночі, тричі.
Правопис складних слів.
Разом пишуться складні слова: утворені від підрядних словосполучень, які складаються з іменника та прикметника: чорнозем; утворені поєднанням іменникових основ: залізобетон; утворені поєднанням основ числівника та іменника: сторіччя; утворені поєднанням дієслова в ІІ особі одн. наказ. способу з іменниками: горицвіт; поєднанням основ іменника та дієслова: нафтопереробний; поєднанням основ прислівника та прикметника: малопотужний; пов’язані з інтернаціональною лексикою та термінологією, в яких першою складовою частиною є елементи: авіа-, авто-, електро- тощо, або другою складовою частиною є елементи: -лог, -граф, -логія, -метр: автодром; амперметр; що означають терміни, утворені поєднанням двох і більше неоднорідних основ: радіотелемайстер; з першою частиною пів-, напів-, полу-: півколо, напівпроникний, піввал.
Через дефіс пишуться складні слова: утворені від двох чи більше сурядних основ; відтінки кольорів, смаку: російсько-український, стійково-балковий; темно-зелений (виняток: жовтогарячий, червоногарячий, глухонімий, хитромудрий, зловорожий); утворені поєднанням однакових, синонімічних або антонімічних слів: білий-білий; що означають назви професій, фахів; державних посад, військових та наукових звань: режисер-постановник; назви складних одиниць виміру, нот, співочих голосів та музичних інструментів, спортивного інвентарю: кіловат-година; назви частин та сторін світу, складні географічні власні назви та власні назви з частиною пів-, пан-: південно-західний; назви істот, комах, рослин, мікробів; імена казкових персонажів; складні прізвища, імена: заєць-русак; з першою складовою частиною віце-, екс-, лейб-, максі-, міні-, обер-, унтер-, штаб-(штабс-): екс-чемпіон; що означають назви механізмів, речовин, процесів, явищ, істот, у яких перша частина виражає прикмету чи особливість другої: блок-система; у яких перша частина закінчується на -ико(-іко): історико-культурний; з першою частиною військово-, воєнно-: військово-морський (виняток: військовополонений, військовозобов’язаний).
