70. Правопис префіксів.

Префікс с- пишеться перед літерами к, п, т, ф, х: схилитись, спитати; префікс з- пишеться перед усіма іншими приголосними: збирати, зламати; префікс зі- пишеться, коли корінь слова починається сполученням приголосних: зігнути.

З приголосним з пишуться префікси роз-, без-, воз-, через-: возвеличувати.

З приголосним д пишуться префікси над-, під-, від-, перед-: надвечір’я.

Префікс пре- вживається для утворення якісних прикметників і прислівників найвищого ступеня ознаки: прегарний. Префікс при- вказує на ознаку дії наближення: прибігти; приєднання: пришити; частковість: присісти; результат: привабити; а також в іменниках та прикметниках на ознаку приналежності або причетності: приміський. Префікс пере- вказує на повторність: переписати; надмірність дії: переїсти; подолання відстані або перешкоди: перелізти. Префікс прі- вживається лише у словах: прізвище, прірва, прізвисько.

71. Правопис суфіксів.

И пишеться в суфіксах: а) -ик, -ник, -івник, -чик (-щик), -ист, -изм: братик, вузлик, передовик; гірник, кулеметник; газівник, працівник; хлопчик, прапорщик, боротьбист, побутовизм, речовизм і т. ін.; б) -ив(о), що вживається для вираження збірних понять, які означають матеріал або продукт праці:вариво, добриво, куриво, меливо, мереживо, місиво; морозиво, паливо, печиво, прядиво; але: марево (не матеріал і не продукт праці); в) -ичок, -ичк(а), що походять від слів із суфіксами -ик, -иц(я): вогничок, кошичок, вуличка, паличка; г) -иськ(о), -ищ(е) після приголосного: дівчисько, хлопчисько; вогнище, становище; ґ) -ир, -ист, -изм у словах іншомовного походження після д, т, з, с, ц, ж, ч, ш, р: бригадир, командир; бандурист, дантист, пейзажист; класицизм, педантизм, тероризм; д) -ович при творенні чоловічих імен по батькові: Васильович, Дорошович, Ігорович, Микитович, Олексійович, Юрійович.

Е пишеться в суфіксах: а) -ен(я) [-єн(я)] в іменниках середнього роду, що означають живі істоти: вовченя, гусеня, чаєня; б) -ень, -ець, -тель: велетень, в'язень, мовознавець,переможець, вихователь, любитель; в) -ечок, -ечк(а) [-єчк(а)], -ечк(о) [-єчк(о)]: вершечок, мішечок, краєчок; діжечка, копієчка, Марієчка, річечка; віконечко, словечко, яєчко; г) -енк(о) [-єнк(о)], -еньк(о, а) [-єньк(о)]: Гордієнко, Кравченко, безбатченко, коваленко, батенько, кониченько, серденько; ніженька, тополенька;

І пишеться в суфіксах: а) -івн(а) при творенні жіночих імен по батькові: Борисівна, Василівна; б) -івк(а) в іменниках жіночого роду: голівка, долівка, ножівка, полівка, спиртівка, частівка, шалівка, шихтівка; в) -ір, -іст, -ізм у словах іншомовного походження після приголосних (окрім д, т, з, с, ц, ж, ч, ш, р):вампір, гарнір, пломбір; піаніст, спеціаліст; модернізм, плюралізм.

Ї пишеться в суфіксах: а) -їськ(о), -їщ(е), -ївк(а) після голосного: гноїсько, побоїще, маївка; б) -їр, -їст, -їзм в словах іншомовного походження після голосних: акмеїст, героїзм, конвоїр; в) -ївн(а) при творенні жіночих імен по батькові від імен на -й: Гордіївна, Сергіївна, Юріївна.

-НН- пишеться в суфіксах: -инн(я), -інн(я), -анн(я) [-янн(я)] в іменниках середнього роду: картоплиння, павутиння, гуляння, носіння, звернення, напруження, піднесення, удосконалення.

72. Правопис ненаголошених голосних.

У деяких дієслівних коренях -е- чергується з -и- перед складом із суфіксом. Пишемо -е-, якщо при змінюванні неясний звук чергується з -і-; в сполученнях -ере-, -еле-; у суфіксах -ечк-, -еньк-, -есеньк- у словах із зменшено-пестливим значенням; -елезн(ий), -ер(о), -тель; -ен- у дієприкметниках; в іменниках імена, племена, письмена; -ен(я) в іменниках с. р. IV відміни; -енн(я) в іменниках середнього роду, утворених від дієслів; -ець, -ень; -ев(ий).

Пишемо -и- у відкритих складах -ри- , -ли- у словах бриніти, бриньчати, гриміти, дрижати, глитати, кривавий, криниця, кришити, стриміти, тривати, тривога, триножити.

Також з буквою -и- пишуться суфікси: -ик, -иц(я), -ич, -ищ(е), -иськ(о), що стоять у кінці іменників, а також у прізвищах та іменах по батькові; ив(о) у іменниках середнього роду, що означають збірні поняття; виняток: марево, мрево, маєво, сяєво (абстрактні поняття); у прикметниках типу розсудливий, кмітливий; -ин(а) у ненаголошеній позиції в іменниках жіночого роду; а також в іменниках чоловічого роду типу росіянин, полтавчанин; -ин- у присвійних прикметниках; -ист, -ир, -изм (іншомовного походження) після д, т, з, с, ц, ж, ч, ш, р, а також у прикметниках типу розкотистий, барвистий.

У деяких словах (переважно іншомовних) написання -е- та -и- перевіряється за словником.

У деяких дієслівних коренях -о- перед наступним складом із суфіксом -а- або -ува- чергується з -а-; у словах проводити – провадити, проводжати – випроваджувати.

Пишемо а після г, к, х перед складом з а у словах гаразд, гарячий, кажан, калач, качан, хазяїн, халява, а також у слові багато й похідних багач, багатир.

Пишемо о у словах борсук, комиш, комірка, коровай, кропива, крохмаль, монастир, отаман, поганий, погон, пором, слов’яни, солдат, козак, богатир (силач, велетень).