57. Вимоги до науково-технічного перекладу.

До науково-технічного перекладу висуваються такі ви-моги.

1. Переклад має бути точним, але не буквальним або дослівним, бо останні, як правило, найбільш неточні. Пере-кладаються не окремі слова оригіналу, а його зміст. Як вже зазначалося вище, слова набувають певного значення лише

у контексті, i лише завдяки контексту можна точно з'ясува-ти зміст оригіналу Адекватне передання змісту оригіналу є визначальною вимогою до науково-технічного перекладу

2.         Ясність і чіткість — це безумовна вимога до науко-во-технічного перекладу Подвійний зміст у науково-тех-нічному перекладі неприпустимий, його стиль має повніс-тю відповідати формально-логічному стилю мови науково-технічної літератури. Реалізувати цю вимогу, тобто зробити ясний і чіткий переклад, можна лише тоді, коли буде пов-ністю з'ясовано зміст оригіналу

3.         Науково-технічний переклад має бути стислим. Зайві слова перешкоджають опануванню змісту перекладу, а ла-конічність робить його прозорим і зрозумілим.

4.         Літературна грамотність перекладу — це відповід-ність нормам мови перекладу Розкриваючи цю вимогу, слід зауважити, що літературно грамотним вважається той переклад, в якому відсутні форми і звороти, природні для мови оригіналу, але небажані для мови перекладу Наяв-ність таких помилок у тексті перекладу ускладнює його розуміння.

Ці вимоги є головними вимогами до науково-технічно-го перекладу Лише той переклад, який відповідає ним, може вважатися повноцінним і адекватним.

5.         Лексичні труднощі перекладання

58. Творення термінів шляхом запозичення.

Наукова термінологія має досить високу здатність сприймати іншомовні запозичення. Такі запозичення фор­мують спільний лексичний фонд у різних, не обов'язково споріднених мовах, що сприяє взаєморозумінню фахівців, які розмовляють різними мовами. Разом із запозиченням слова часто відбувається й «за­позичення» його значення. Під час запозичення нових термінів з мови джерела за­вжди постає питання: як передати новий термін рідною мовою? Є два шляхи.

Просто запозичити його та:переписати за правилами орфографії рідної мови або зберегти його оригінальне написання. Перекласти цей термін рідною мовою: буквально (калькувати) або описово. Отже, запозичення може бути повним або частковим.

При повному запозичується як внутрішня, так і зов­нішня форма терміна. Потім іншомовне слово пристосову­ють до фонетичних і морфологічних особливостей мови-реципієнта, тобто асимілюють його. Розрізняють повну та часткову асиміляцію. Повна асиміляція — це повне пристосування іншомов­ного слова до фонетичних (заміна звуків, не властивих цій мові; перенесення наголосу тощо) і морфологічних (підпо­рядкування системі відмінювання мови-реципієнта) зако­нів рідної мови; наприклад, слово «асиміляція» (від лат. «assimilatio») в українській мові стало жіночого роду, піс­ля «с» за правилом дев'ятки пишемо «и» та змінюємо його як іменник І відміни м'якої групи. Часткова асиміляція — це збереження деяких фонетич­них і граматичних особливостей мови-продуцента. Основним способом часткового запозичення є каль­кування, тобто буквальний переклад елементів слова з мови-продуцента мовою-реципієнтом. Калька також буває повною або частковою.

Інколи запозичені терміноелементи стають продуктив­ними, тобто за їх допомогою будують нові терміни. В ук­раїнській мові це, насамперед, стосується таких греко-латин-ських терміноелементів, як «авто-«, «агро-«, «анти-«, «архі-», «гідро-«, «полі-«, «синхро-«, «ультра-« та суфіксів «-ція», «-ізм», «-іст» тощо, які використовують для створення нових термінів одночасно з власне українськими терміноелемента-ми — «антитіло», «агрегування». (Докладніше див. Дода­ток 2. Значення основних елементів словобудування).

59. Роль запозичень у становленні української будівельної термінології.

60. Лексичні трансформації.

Лексичні трансформації – це засоби, за допомогою яких у контексті передають значення слова мови оригіналу, знаходячи йому відповідне у мові перекладу, що не збігається зі словниковим еквівалентом. Розрізняють чотири види лексичних трансформацій: додавання; вилучення; заміна; контекстуальна заміна (конкретизація, генералізація, антонімічний переклад). При лексичних перекладацьких трансформаціях робиться заміна окремих лексичних одиниць мови-джерела такими лексичними одиницями мови перекладу, які не є їх словарними еквівалентами, але саме вони забезпечують адекватне розуміння перекладу.

Лексичні перекладацькі трансформації необхідні, тому що обсяг значень лексичних одиниць мови-джерела і мови-перекладу рідко співпадає у всьому об’ємі значень. Так, російське слово „час” співпадає з українським у значеннях виміру великих часових відрізків: час Пушкіна, літній / вільний час, тощо, але не співпадає з позначенням відрізку часу у 60 хвилин. В цьому випадку треба вжити слово „година”. Англійське слово „flat” співпадає з українським значенням „квартира”, але зовсім не має відповідника для такого свого значення, як „нависаюча над чимось частина будь якого предмету”. Вміння замінити слово синонімічним елементом важливе як у мові, на яку перекладається, так і в рідній мові.

Типи лексичних трансформацій

У своїй роботі „Теорія перекладу” В.Н.Коміссаров виділяє такі типи лексичних трансформацій, що застосовуються у процесі перекладу:

1. Транскрибування і транслітерація;

2. Калькування;

3. Лексико-семантичні заміни: генералізація, конкретизація, модуляція, експлікація, адаптація, компенсація, ампліфікація.

4. Антонімічний переклад.