1.Зв*язок мвп з іншими науками.

Методика викладання природознавства функціонує у тісній співдружності з іншими науками. Перш за все з біологією і географією. Зв’язок із біологією та географією відіграє особливу роль у розробці змісту цього предмету. Також пов’язана із хімією, фізикою, екологією, астрономією. Методика викладання природознавства є педагогічною укою, тому вона тісно пов’язана з педагогікою, що визначає загальні закони, принципи навчання. Методика викладання природознавства повинна врахувати психологічні особливості вікової групи дітей, які навчаються, тому вона тісно пов’язана із психологією.. Під час навчання учнів природознавству потрібно врахувати фізіологічні особливості їхнього розвитку, тому методика тісно пов’язана з віковою фізіологією та шкільною гігієною.

Методика повинна врахувати дослідження цих наук, щоб зберегти здоров’я дітей. Отже, методика природознавства вивчається у тісному зв’язку із цілим рядом наук.

2. Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів з предмету «Природознавства» в 4 класі.

Програмою передбачений зміст та вимоги до рівня підготовки учнів з природознавства. Розглянемо їх на прикладі теми ……

Білет 3

1. Методологічні основи мвп. Методи дослідження.

Успішність розвитку МВП залежить від методології дослідження.

Методологія – це філософське вчення про методи пізнання і перетворення дійсності, застосування принципів світогляду до процесу пізнання.

Основною умовою нормального ходу процесу н-ння є усунення суперечностей між теоретичним матеріалом і практичними завданнями, що ставляться перед учнями, досягнутим рівнем їх розумового розвитку, знань, умінь і навичок.

У процесі навчання учитель повинен намагатися розв’язати суперечності: «відоме – невідоме», «зрозуміле – незрозуміле», «головне-другорядне», «засвоєне – незасвоєне», «необхідне – випадкове». Подолання цих суперечностей ґрунтує розумовий розвиток учнів, формує інтерес до набуття знань, до навчання.

Методи наукового дослідження МВП:

спостереження – це цілеспрямоване сприймання того чи іншого пед явища без втручання у його хід. Дослідник розробляє програму, визначає об’єкти і передбачає способи фіксації спостережень.

бесіда застосовується як самостійний чи додатковий метод педагогічних досліджень( у поєднанні з такими методами, як спостереження, експеримент, анкетування). Готуючись до бесіди, слід визначити завдання дослідження, розробити перелік питань, продумати способи фіксування бесіди.

анкетування (відповіді даються у письмовій формі)

педагогічний експеримент (застосовується для проникнення в суть педагогічних явищ, перевірки дієвості та ефективності методичних рекомендацій. Порівнюючи дані пед. експерименту з результатами, одержаними у контрольному класі, можна об’єктивно визначити вплив окремих пед. факторів і з’ясувати їхню ефективність)

метод вивчення продуктів діяльності учнів (зошит, малюнки, письмові роботи)

метод аналізу і синтезу

2. Нетрадиційний урок - це імпровізоване навчальне заняття, що не має традиційної структури. Учитель не дотримується чітких етапів навчального процесу, традиційних методів,видів роботи. Мета : активізувати навчально-пізнавальн д-ть учнів, ф-ти дух змагань, збуджувати творчі сили, розвивати творче мислення. Такі уроки широко використовують у сучасній школі. Нетрадиційні уроки більше подобаються учням, ніж буденні навчальні заняття.

Найпоширеніші типи нетрадиційних уроків: урок-прес-конференції, урок-аукціон, урок-ділові ігри, уроки-змагання, уроки типу КВК, комп'ютерні уроки, театралізовані уроки, уроки взаємного навчання учнів, уроки творчості, уроки-подорожі, уроки-екскурсії, інтегровані уроки, урок-гра-імітація, урок-твір, урок-вікторина, урок-конференція, урок «милування природою». Назви уроків дають деяке уявлення про цілі, завдання, методику проведення таких занять.

Нетрадиційний урок відрізняється від стандартного тим, що: на стандартному уроці переважає запам'ятовування, тобто вивчення нового матеріалу; навчальний матеріал є легким і доступним; ЗУН використовують уже в готовому виді. На нестандартних уроках переважає осмислення нового матеріалу, використовують проблемний підхід, багато уваги приділяють для самостійної роботи, структура уроку є зміною.

Нестандартні уроки поділяються на:

Інтегрований урок (цілий, об’єднаний) – об’єднує блоки знань із різних навчальних предметів, тем навколо однієї проблеми з метою інформаційного та емоційного збагачення сприймання, мислення, почуттів учня, що дає змогу пізнавати певне явище різнобічно, досягати цілісності знань.

Бінарний урок – нестандартна форма навчання з реалізації мідпредметних зв’язків.

Єдина спільна риса бінарного та інтегрованого уроку – це те, що вони побудовані на тісних міжпредметних зв’язках. Відмінним є те, що інтегрований урок проводить один учитель зі свого предмету, подає лише одну тему, а інший учитель запрошений як помічник для більш ґрунтовного висвітлення інформації, яка стосується цієї теми прямо чи опосередковано, але з іншого предмету.

Бінарний урок передбачає :

- збіг двох тем у програмах різних шкільних предметів, наявність певного зв’язку між ними;

-ведуть такий урок два вчителі різних предметів, причому обидва є головними, рівноправними на уроці;

- обсяг матеріалу, поданий ними, може бути різним, але теми згідно програми розкриті повністю.

Білет 4

1. Короткий історичний огляд МВП

Історію МВП можна поділити на три основні періоди:

дореволюційний

радянський

сучасний

Дореволюційний пов’язано із зародженням МВП з введенням у18 ст. у школу природоз. і географії як навч. предметів і реформою народної освіти 1782-1786. Автором першого шкільного підручника з природоз. Зуєв. Назва підручника «Нариси з природної історії» 1786 р. Зуєв пропонував ознайомлювати дітей у такій послідовності:

нежива природа (віконне царство)

рослини (царство Рослини)

тварини (царство Тварини)

- Герн –основополоник МВП. Вважав, що початковий курс є одним курсом про неживу і живу природу і пропонував поділити його на дві серії:

1. Про землю,воду, повітря ( 2 клас)

2. Рослини, тварини і людина.

Приділяв увагу роботи з натуральними предметами природи і предметному уроку. Надавав велику увагу екскурсіям та практичним роботам.

Ушинський надавав увагу вивчення природознавства і географії для розвитку логічного мислення, уяви і мови.

Вахетров продовжив пед. теорію почат. освіти Ушинського. Включив пояснювальну записку у програму.

Радянський період

Велика Жовтнева соціалістична революція докорінно перебудувала народну освіту і вивчення природознавства набуває важливе значення.

Істотну роль у розвитку МВП відіграли:

- Ягодинський виступав за необхідне вивчення природ. з перших днів н-ння дітей у школі.

- Скаткін - Праці «Методика природ в поч. школі», «Позакласна робота з природознавства в по. школі». Автор сюжетів багатьох наочних посібників з природ.: навч. табл., картин, колекцій, кінофільми.

- Сухомлинский. Праці «Серце віддаю дітям», «Духовний світ школяра», «Павлиська середня школа». Розкриває значення спілкування дітей з природою ф-нні гармонійно-розвиненої особистості»

- Половинків свої основні праці присвятив питанням методики викладання географії в середній школі.

Сучасний. 60-70 рр. 20ст. – 4-річна школа, природознавство вивчається в 4 класі.

1968 р. – реформа. Початкова школа стає трирічною. Природознавство вивчається в 2-3 класах.

1974 р. – реформа (4річна школа) 1-2 класи – Ознайомлення з навколишнім світом, 3-4 класи – природознавство.

3 90-х років існує і 3-річна і 4-річна початкова школа.

З 2002 р. реформа, Освітня галузь «Людина і світ», «Я і Україна» 1-2 класи, «Я і Україна (природознавство)» 3-4 клас.

З 2012-2013 рр. Освітня галузь «Природознавство» 1, 2, 3, 4 класи – предмет природознавство.

Нарочна Л.К. – «МВП посібник», автор підручників, посібників, зошитів для самостійних робіт.

Байбара Т.М. – автор «МНП», 1998р., автор програм «Я і Україна (природозн.)», підручників «Я і Україна»(природозн.), методичних посібників для вчителів.

Грущинська І.В. – автор програми і підручника «природознавство 1 клас», «Як спостерігати за природою»

Гільберг Т.Г. – автор програми і підручника з природознавства 1 клас (2011-2012 рр.)