39. Основні економічні функції держави.Роль держави у змішаній економіці.

Дискусії про роль та місце держави в економіці точаться впродовж століть.

Теоретичні концепції про роль та місце держави в економіці мають багатовікову історію. Так, на думку меркантилістів держава має перебирати на себе майже увесь тягар управління економікою, селективно підтримуючи національного виробника. Як правило, держави в епоху меркантилізму підтримували торгівців і мануфактурників, надаючи їм монопольні права на ведення бізнесу.

Проблема нерівномірності економічного розвитку (на мега-, макро-, мезо-, мікрорівнях). Так, наприклад, на мікрорівні, зазначена проблема проявляється у ефекті переливання капіталу, який вкладається нерівномірно, а лише у ті галузі, які забезпечують найбільшу норму рентабельності. На мезорівні сильно виражена проблема нерівномірності економічного розвитку міста і села. На макрорівні – незбалансована структура економічного розвитку країни, диференціація економічного розвитку регіонів. На мегарівні – країни-лідери та країни-аутсайдери.

Проблема нерівномірності розподілу доходів і багатства нині є ключовою проблемою економіки. Відомо, що ринок спирається на критерій ефективності і обминає критерії справедливості та гуманності.

Проблема неповноти і асиметричності інформації. Як відомо, господарська діяльність дедалі більше розглядається як процес прийняття рішень в умовах дефіциту інформації, дезінформації та несиметричної поінформованості економічних суб’єктів.

Виділяють такі основні функції державного регулювання економіки:

1. Цільова – полягає у визначенні цілей, пріоритетів і основних напрямків розвитку національної економіки.

2. Стимулююча - передбачає формування регуляторів, спроможних ефективно впливати на діяльність господарських суб'єктів і стимулювати економічні процеси в бажаному для суспільства напрямку.

3. Нормативна – держава за допомогою законів, законодавчих актів і нормативів встановлює певні правила діяльності для суб'єктів економіки, визначає правовий простір.

4. Перерозподіляюча – зводиться до зміни розподілу ресурсів в економіці з метою розвитку прогресивних процесів, усунення негативних екстерналій і забезпечення нормальних соціально-економічних умов життя суспільства.

5. Соціальна – передбачає регулювання державою соціально-економічних відносин, перерозподіл прибутків, забезпечення соціального захисту і соціальних гарантій, збереження навколишнього середовища.

6. Безпосереднє керування неринковим сектором економіки – це регулювання державного сектора економіки, створення суспільних товарів і благ.

7. Контролююча – означає державний нагляд і контроль за виконанням і дотриманням законів, нормативних актів, економічних, екологічних і соціальних стандартів.

41 Основні положення класичної теорії про саморегулюючу здатність ринку.

Класична економічна теорія, що виникла в період зародження і раннього розвитку капіталізму, коли підприємницька діяльність поширилася на багато галузей промисловості і сферу виробництва в цілому, формувалася і затверджувалася під назвою політичної економії. Прихильників «автоматизованої економіки» вважають прихильниками класичної чи неокласичної макроекономічної думки . Класична школа була заснована у сімнадцятому столітті. На першому етапі свого розвитку, який охоплює період з кінця XVII ст. і до початку другої половини XVIII ст. , відбувалося розширення сфери ринкових відносин і спростування ідей меркантилізму. Представниками цього етапу є Вільям Петті, засновник економічної статистики, і П'єр Буагільбер. Вони висунули теорію трудової вартості. Відповідно до цієї теорії джерелом і мірилом вартості є кількість витраченої праці на виробництво продукції. Основу багатства держави вони бачили не в сфері обігу, а в сфері виробництва . У кінці XVIII століття починається другий етап розвитку класичної економічної теорії. Цей етап охоплює період останньої третини XVIII ст. і пов'язаний з ім'ям Адама Сміта, який сформулював концепцію економічного лібералізму. Завдяки йому аж до 30-х рр. XX ст. незаперечним вважалося положення про невтручання держави у вільну конкуренцію . Основна праця шотландця Адама Сміта, класика політичної економії, отримала назву «Дослідження про природу і причини багатства народів». Головна його ідея полягає в тому, що люди, переслідуючи власні інтереси і особисту вигоду, створюють ведені «невидимою рукою» ринкових законів, блага і вигоди для суспільства в цілому . З'являються гіпотези про вічну стабільность економіки, зароджується теорія яка говорить, що на всіх ринках діє досконала конкуренція, всі ціни регулярно змінюються в залежності від станів попиту і пропозиції, ринок здатний самостійно прийти в рівновагу .

На першу половину XIX століття, коли в ряді розвинених країн завершився промисловий переворот, припадає третій етап . Представниками цього етапу є такі економісти як Давид Рікардо і Томас Мальтус. Саме в цей період було сформульовано припущення про те, що в економіці не може бути дисбалансу сукупних попиту і пропозиції, оскільки останнє «саме породжує сукупний попит». Дане твердження було зроблено видатним французьким економістом Жаном Батистом Сеєм і було названо Законом Сея . Відповідно до його теорії, щоб у людей була можливість придбати потрібний товар, вони повинні мати роботу і, відповідно, дохід у вигляді заробітної плати. Класики не заперечували, що на вільному ринку можуть відбуватися порушення по окремих товарах або групам товарів, але тільки в силу якихось зовнішніх причин, а не в силу порушення внутрішніх взаємозв'язків чи недосконалості ринкового механізму.

У законі Сея спочатку малася на увазі бартерна економіка (сума доходів продавців в точності відповідає сумі витрат покупців). Але класичні економісти, зокрема Рікардо і Мілль, підтримуючи закон Сея, стверджували, що він справедливий і для грошової економіки, оскільки економіка завжди тяжіє до рівноважного стану, а гроші – це всього лише засіб обміну, який ліквідує незручності, пов'язані з бартером .

Четвертий етап охоплює другу половину XIX ст. Представники: Карл Маркс і Джон Стюарт Мілль . Досягнення англійської класичної школи в інтерпретації Дж. С. Мілля, який у 1848 р. заявив, що "на щастя, в законах вартості немає нічого, що б залишилося з'ясувати сучасному або будь-якому майбутньому автору; викладання цього предмета є завершеним" , зводилися до наступного:

• вартість речі буває тимчасова (ринкова) і постійна ; остання є центром, навколо якого коливається і до якого прагне перша;

• ринкова вартість визначається попитом і пропозицією, при цьому попит у свою чергу залежить від ринкової вартості;

• природна вартість по-різному визначається для невідтворюваних і вільно відтворюваних товарів. У першому випадку (сюди ж відносяться і монопольні ситуації) вона залежить від рідкості речі, у другому ─ від величини витрат виробництва товару і його доставки на ринок;

• витрати виробництва складаються із заробітної плати і прибутку на капітал і визначаються в кінцевому рахунку кількістю затраченої праці.

Сучасний дослідник у галузі економіки Фролова Т.О. у своїй роботі «Етапи розвитку класичної школи» виділила такі загальні характерні ознаки класичної економічної теорії:

1) несприйняття протекціонізму в економічній політиці держави;

2) переважний аналіз сфери виробництва у відриві від сфери обігу, вироблення й застосування прогресивних методологічних прийомів аналізу;

3) спроби виявити механізм формування вартості товарів і коливання рівня цін на ринку у зв'язку з витратами виробництва або кількістю витраченої праці;

4) категорія «вартість» визнається вихідною категорією економіки та аналізу;

5) спроба обгрунтувати динамізм і рівноважність стану економіки;

6) гроші були визнані стихійно виділеним товаром у товарному світі, який не можна скасувати ніякими угодами.