50.Фіскальна політика, спрямована на пропонування. Крива Лаффера.
Відповідно до кейнсіанської теорії зниження податків збільшує лишке сукуп.попит, що зумовлює зростання реального доходу і цін. Згідно ж з теорією економіки пропозиції зниження рівня оподаткування викликає ще один ефект – збільшення сукуп.пропозиції і зниження цін.
По-перше, внаслідок зниження особистих податків збільш.приват.заощадження, які ств.передумови для зростання інвестицій. Крім того, збільшення особистих податків збільшує після податк.зарплату, що посилює стимули до праці. По-друге, зниження податку на прибуток підвищує прибутковість інвестицій, що теж стимулює їх збільшення. Завдяки переліченим змінам в економіці зниження податків у підсумку сприяє збільшенню сукуп.пропозиції, що забезпечує додатк.зростання реального доходу, і водночас певний антиінфляційний ефект. Вплив фіск.політика на пропозицію можна зобразити таким чином:
Отже, перелічені чинники викличуть збільшення сукуп.пропозиції, що спричинить її переміщення кривої вправо і вниз в положення AS2. у результаті цього відб.подальше зростання реального ВВП, тобто від У2 до У3. одночасно знизяться ціни з Р2 до Р3. Проте політика низького оподаткування має певні вади: 1) вплив податків на сукуп.пропозицію розгортається протягом значного часу, тривалість якого важко передбачити; 2) зниження податків набагато відчутніше впливає на попит, аніж на пропозицію, і тому дефляцій ний ефект може бути несуттєвим; 3) зниження податків негайно породжує бюджет.дефіцит, що може перекреслити всі позитивні наслідки. 3 причина є головною. Для її спростування прихильники теорії пропозиції спир.на криву Лаффера.
Крива Лаффера відображає зв’язок між податковою ставкою (t’) і податк.надходженнями до бюджету (ТА). В її основі – ідея про те, що в разі зростання податк.ставки від 0 до 100% податк.надходження спочатку збільшуються до макс.величини (ТА2), а потім знову зменшуються до нуля.
51.Крива Лаффера та можливість практичного застосування.
Обґрунтовуючи пропозиції щодо зниження податкових ставок, автори теорії пропозиції спираються на так званий ефект Лаффера і його графічне вираження у вигляді кривої.
Крива й ефект Лаффера одержали свою назву за іменем американського економіста, що обґрунтував ідею про специфічну залежність між величиною податкових ставок і розмірами податкових надходжень (див. рис. 12.1).
Сутність графіку взаємозв'язку ставок і надходжень податків можна виразити у вигляді двох основних положень:
o зниження податкових ставок має стимулюючий вплив на виробництво;
o хоча зменшення податкових ставок призведе до скорочення обсягу бюджетних доходів, це скорочення матиме тимчасовий характер.
Крива Лаффера демонструє стимулюючий ефект зниження податків. Зменшення податкового тягаря веде до збільшення заощаджень, зростання інвестицій і зайнятості. У підсумку відбудеться зростання виробництва і доходів, у наслідок чого збільшиться обсяг податкових надходжень до бюджету. Для одержання очікуваного ефекту слід знизити податкові ставки, насамперед на доходи і прибутки корпорацій.
Практика показала, що реакція різних груп населення на зниження податкових ставок неоднакова. Найбільш активно на зниження податків реагують високооплачувані верстви населення - менеджери, директори фірм, кваліфіковані робітники.
X - рівень податкової ставки у відсотках; Y - середньорічний обсяг податкових надходжень у бюджет; Х0 - оптимальна ставка податку, при якій надходження в бюджет досягають максимуму – Y0. Дійсно, рівність бюджетних надходжень (Y1 = Y2) досягається при дуже різних рівнях податкових ставок (X2 значно більше X1). Справа в тому, що більш низька податкова ставка збільшує число об'єктів оподатковування, залучає до підприємницької діяльності більше число людей, ніж при високих податкових ставках. І навпаки, із ростом податків прибутки в скарбницю, як це ні парадоксально, зменшаться, тому що частина підприємців розориться, частина піде в тіньову економіку, стимули до праці згаснуть. Дослідження А. Лаффера теоретично довели: чим багатші громадяни, тим багатша держава.