62. Теорія порівняльних переваг про доцільність зовнішньоекономічної діяльності країни.

Класичним варіантом теорії порівняльних переваг є теорія порівняльних витрат Рікардо. Вона грунтується на положенні, згідно з яким окремі країни спеціалізуються з виробництва тих товарів, які мають відносно більш низькі витрати порівняно з іншими країнами. Для ілюстрації цього положення Рікардо взяв за приклад виробництво вина і сукна в Англії та Португалії Виробництво вина і сукна в Португалії абсолютно дешевше, ніж в Англії. Якщо керуватися звичайною логікою, то Португалії невигідно купувати в Англії ні вино, ні сукно. Але Рікардо пропонує враховувати не абсолютні, а порівняльні витрати. Він виходить з того, що ціна товару – це грошова форма вираження мінової вартості, тобто мінова вартість сукна знаходить своє відображення через певну кількість вина, а мінова вартість вина виражається через певну кількість сукна. При цьому в основі мінової вартості лежить відношення абсолютних витрат.Спираючись на абсолютні витрати, можна обчислити порівняльні витрати, тобто мінову вартість сукна та вина. в Англії мінова вартість вина дорівнює 3/4 сукна, а в Португалії – 1/2 сукна, тобто в Англії ціна вина вища, ніж у Португалії (3/4>1/2). Тому Англії вигідніше відмовитися від виробництва свого вина й купувати його в Португалії. Португалії ж доцільно відмовитися від виробництва сукна й купувати його в Англії.Теорія Рікардо пояснює переваги міжнародної торгівлі, враховуючи головним чином міжнародні відмінності у природно-кліматичних умовах виробництва товарів.

66. Ринок праці та його основні категорії. На ринку праці домогосподарства в ролі найманих робітників пропонують свою робочу силу, а підприємці як роботодавці задовольняють свій попит на робочу силу. Залежно від співвідношення між попитом і пропозицією на ринку праці визначаються заробітна плата, рівень зайнятості і безробіття, а в кінцевому підсумку — обсяг виробництва товарів і послуг. Зайнятість і безробіття- Основні категорії риноку праці. Доросле населення країни можна поділити на три групи. Перша група — зайняті. До цієї групи входять особи у віці 15—70 років, які зайняті економічною діяльністю, що приносить дохід. Друга група — безробітні. За визначенням Міжнародної організації праці (МОП) до складу безробітних входять особи у віці 15–70 років як зареєстровані, так і не зареєстровані в державній службі зайнятості, що одночасно відповідають трьом умовам: не мали роботи (прибуткового заняття); протягом останніх чотирьох тижнів шукали роботу або намагалися організувати власну справу; впродовж двох тижнів були готові приступити до роботи, тобто почати працювати за плату як найманий працівник або на власному підприємстві.Зазначені групи становлять робочу силу країни.

Третя група — особи поза робочою силою. До цієї групи належать особи у віці 15—70 років, які не можуть бути класифіковані як «зайняті» або «безробітні». Це такі категорії населення: учні та студенти, пенсіонери;Зайнятість населення-це діяльність працездатного населення країни, напрямлена на відтворення ВВП та нац. доходу. . Вона визначається кількістю людей, що виконують будь-яку роботу за певну зарплату або з метою отримання інших видів доходівБезробіття – це економічне явище, коли частина економічно активного населення не має можливості використати свою робочу силу. Види безробіття: фрикційне, структурне, циклічне.Фрикційне стосується тих осіб, які не працюють у зв’язку з добровільною зміною ммісця роботи. Структурне безробіття виникає під впливом структурних диспропорцій на ринку праці, які відображують появу невідповідності між попитом і пропозицією робочої сили за професіями. Циклічне безробіття виникає тоді, коли в економіці відбувається спад виробництва, який спричинюється скороченням сукупного попиту та /або сукупної пропозиції. У кінцевому підсумку це зменшує попит на робочу силу відносно її пропозиції і викликає циклічне безробіття. Природне безробіття — це такий рівень безробіття, який забезпечується в умовах рівноваги на ринку праці і слугує індикатором повної зайнятості.. Якщо фактичне безробіття відповідає природному рівню, то це означає, що економіка знаходиться в стані повної зайнятості: : працюють усі, хто може і хоче працювати. Якщо фактичне безробіття перевищує природне, то це свідчить про те, що в економіці має місце неповна зайнятість, викликана дефіцитом робочих місць.

67.механізм функціонування ринку праці: класична теорія, кейнсіанська теорія,теорія гнучкого ринку праці. У макроекономічній теорії механізм функціонування ринку праці пояснюється по-різному. Неокласична теорія. Ця теорія спирається на передумови, що на ринку праці панує досконала конкуренція з абсолютно гнучкою заробітною платою, а критерієм попиту підприємств на працю є максимізація прибутку. З огляду на це, підприємства, визначаючи свій попит на робочу силу, зіставляють приріст витрат на працю з вигодами від її використання, тобто прирістом доходу. Це означає, що кожне підприємство збільшуватиме попит на працю, до поки приріст його витрат на оплату праці не перевищить приріст виручки від реалізації продукту: , де W — номінальна заробітна плата робітника; ΔL — приріст праці; P — ціна товарів і послуг; ΔY — приріст продукту. Прихильники неокласичної теорії спираються не на номінальну, а реальну заробітну плату.Згідно з неокласичною теорією попит на працю є спадною функцією від реальної заробітної плати. Незважаючи на здешевлення праці (зменшення реальної заробітної плати), підприємства не збільшуватимуть попит на працю, якщо при цьому не відбуватиметься зростання попиту на продукцію їхнього виробництва. Це означає, що на умовах максимізації прибутку попит на працю залежить від двох змінних: є спадною функцією від реальної заробітної плати та зростаючою функцією від реального продукту. Кейнсіанська теорія. Для пояснення механізму функціонування ринку праці ця теорія спирається на передумови, відмінні від неокласичної теорії. Принципово відмінною є позиція кейнсіанців щодо попиту на працю. В обґрунтуванні функції попиту на працю вони не враховують заробітну плату, оскільки вважають її негнучкою в короткостроковому періоді. Попит на працю кейнсіанці ставлять у залежність від сукупного попиту. Це означає, що в кейнсіанській теорії сукупний попит зумовлює не тільки обсяг продукції, який має бути вироблений економікою, а й ту кількість праці, що необхідна для її виробництва. Що стосується граничної продуктивності праці, то в кейнсіанській теорії вона використовується для визначення верхньої межі заробітної плати, на яку погоджуються підприємці під час укладання угод із робітниками. Визначаючи функцію пропозиції праці, прихильники кейнсіанської теорії, на відміну від неокласиків, спираються не на реаль­ну, а на номінальну заробітну плату. Кейнс вважав, що номінальна заробітна плата може змінюватися лише в один бік — у бік зростання, оскільки намагання підприємців зменшити реальну заробітної плату через зниження номінальної заробітної плати викликає сильнішу протидію, ніж зниження реальної заробітної плати в результаті зростання цін. Зі збільшенням номінальної заробітної плати пропозиція праці збільшується. Отже, пропозиція праці в кейнсіанському варіанті є зростаючою функцією від номінальної заробітної плати.Отже, кейнсіанська концепція стверджує, що з/п не впливає на функціонування ринку праці.

61. Зовнішньоекономічна діяльність та її структура Зовнішньоекономічна діяльність (ЗЕД) – вид господарської діяльності, що здійснюється між резидентами даної країни та нерезидентами.Зовнішньоекономічна діяльність здійснюється у таких формах:

• зовнішня торгівля товарами і послугами;• транскордонний рух капіталу;• міграція робочої сили;• науково-технічний обмін з іншими країнами.У відкритій економіці взаємозв’язок внутрішнього і зовнішнього ринків простежується за такими напрямками:

• на рівновагу внутрішнього товарного ринку впливають світові ціни;• на грошовому ринку процентна ставка перебуває під впливом процентних ставок великих світових фінансових центрів;• широке використання іноземної валюти в міжнародних розрахунках позначається на рівновазі внутрішнього фінансового ринку.Отже, параметри світової економіки впливають на параметри рівноваги національного ринку у відкритій економіці. Відкритою вважається економіка, при якій експортується понад 25 % ВВП країни.Розрізняють два види відкритої економіки:• мала (невелика) відкрита економіка, при якій зміни цін і процент-

ної ставки не впливають на їхній світовий рівень. Мала відкритаекономіка перебуває під впливом зазначених параметрів світовоїекономіки;• велика відкрита економіка, при якій ціни і процентна ставка, змінюючись, впливають на їхній світовий рівень.

68. Державне регулювання зайнятості населення

Ринок праці в сфері зайнятості не може бути саморегулюючою системою. Більш повна і ефективна зайнятість досягається завдяки її державному регулюванню. Зайнятість тут повинна розглядатися як один із головних орієнтирів розвитку економічної системи, який визначає перегрупування фінансових, матеріальних і трудових ресурсів в народному господарстві, пріоритетних напрямів НТП, розміщення продуктивних сил, шляху підвищення якості і рівня життя.Державна політика зайнятості населення в Україні базується на таких принципах:забезпечення рівних можливостей усім громадянам в реалізації права на вільний вибір виду діяльності відповідно до здібностей та професійної підготовки;сприяння забезпеченню ефективної зайнятості, запобіганню безробіття, створенню нових робочих місць;координації діяльності у сфері зайнятості з іншими напрямами соціально-економічної політики;забезпечення контролю профспілок, спілок підприємців, власників підприємств за виконанням заходів щодо забезпечення зайнятості населення;міжнародного співробітництва у вирішенні проблем зайнятості населення.Основи соціального захисту населення в сфері трудових відносин закладені в Конституції України і в законі України „Про зайнятість населення”. Державні гарантії зайнятості населення в Україні: а) добровільність праці і вибору виду діяльності; б) захист від необґрунтованої відмови в прийомі на роботу і незаконного звільнення з роботи; в) безкоштовне сприяння в підборі підходящої роботи і працевлаштуванні відповідно до професійної підготовки, освіти, особистих і суспільних потреб; г) виплата вихідної допомоги і збереження середнього заробітку на період працевлаштування працівникам, які втратили постійне місце роботи; д) безкоштовне навчання безробітних новим професіям, перепідготовка в навчальних закладах; е) виплати безробітним допомоги по безробіттю у встановленому порядку. Для їх працевлаштування місцеві органи, адміністрації бронюють на підприємствах всіх форм власності з чисельністю понад 20 осіб близько 5% робочих місць за робітничими професіями, в тому числі з гнучкими формами зайнятості. У разі відмови у працевлаштуванні на роботу їх у цих межах державна служба зайнятості стягує штраф за кожну таку відмову у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Наряду з державною службою зайнятості на ринку робочої сили великого значення набуває Державний фонд зайнятості. Останній формується за рахунок асигнувань з бюджетів різних рівнів, внесків підприємств, установ, організацій, кооперативів, добровільних внесків громадських організацій, громадян, іноземних фірм. Державний фонд зайнятості використовується для фінансування заходів щодо профорієнтації населення, професійного навчання вивільнених працівників і безробітних, сприяння їх працевлаштуванню і виплати допомоги по безробіттю, надання безпроцентних кредитів безробітним, для здійснення підприємницької діяльності, організації додаткових робочих місць, на утримання працівників служби зайнятості і оплати інших витрат, пов’язаних з соціальним захистом прав громадян України на працю.