Значення терміну[ред. • ред. Код]

Термін "організм" (грец. ὀργανισμός – organismos, з давньогрецької ὄργανον – organon, "інструмент, знаряддя, орган тіла"[1]). Термін «організм» прямо пов'язаний з терміном «організація». Існує давня традиція визначення організму як створіння, що самоорганізується.[2]

Останнім часом велися широкі дискусії про те, як дати найкраще визначення організму[3] і навіть про те, чи таке визначення взагалі є необхідним.[4] Деякі науковці[5]висловили припущення, що категорія "організм", можливо, не зовсім адекватна для біології.[6]

Загальна будова організму[ред. • ред. Код]

Організми складаються переважно з води, органічних вуглецевих сполук й часто з мінеральних чи посилених мінералами оболонок і скелетів.

Усі організми (тварини, рослини, гриби, найпростіші, бактерії, археї) складаються з клітин або мають синцитійну структуру. Окремі клітини та їхня сукупність мають певну структуру та компартментацію. Клітини відділені одна від одної та від зовнішнього світу так званими біомембранами. Кожна клітина має генетичну інформацію щодо її росту та всіх життєвих процесів. В ході росту клітини диференціюються в різноманітні органи, що переймають на себе певні функції, важливі для всього організму.

Елементи[ред. • ред. Код]

Елементи, що містять організми, можна розділити на три групи:

• Макроелементи (~96%) — вуглець (C), водень (H), кисень (O), які є основними елементами біомолекули.

• Олігоелементи (~3%) — азот (N), фосфор (P), сірка (S), залізо (Fe), магній (Mg), калій (K), натрій (Na), кальцій (Ca), хлор (Cl).

• Мікроелементи (~1%) — цинк (Zn), мідь (Cu), йод (I), фтор (F). Часом трапляються також такі елементи, як селен (Se), кобальт (Co), молібден (Mo), хоча останні є найпоширенішими елементами неживих організмів.

Кремній та алюміній, які є поширенішими елементами на Землі у порівнянні з вуглецем, не входять до складу організмів через обмежену здатність утворювати сполуки.Інертні гази та речовини, важче йоду (номер 53), також не входять до складу організмів.

Біохімічні складові[ред. • ред. Код]

Для організмів характерна наявність репродуктивних молекул. Сьогодні відомі полінуклеотиди ДНК та РНК, проте дослідники припускають, що й інші молекули можуть мати такі властивості. Організми містять також білки (протеїни), макромолекулярні вуглеводи (полісахариди), а також складні молекули на кшталт ліпідів та стероїдів. Усі ці макромолекули та складні молекули не трапляються у неживій природі й не можуть бути створені з неживої матерії. Натомість менші складові організму, такі якамінокислоти та нуклеотиди існують і в неживій природі, наприклад, їх було виявлено у міжзоряних газах або на метеоритах. Ці речовини можна добути також і небіологічним способом.

Окрім того, клітини організмів містять велику частку води, а також неорганічні речовини, розчинені в ній. Усі відомі життєві процеси відбуваються за присутності води.

Гомеоста́з — стан рівноваги динамічного середовища, у якому відбуваються біологічні процеси. Здебільшого це поняття вживається в біології. Гомеостаз підтримується безперервною роботою систем органів кровообігу, дихання, травлення, виділення тощо, виділенням у кров біологічно активних хімічних речовин, які забезпечують взаємодію клітин і органів. Найважливіша роль у підтриманні гомеостазу належить нервовій системі, яка регулює діяльність органів і систем організму. Гомеостаз регулюється безпосередньо проміжним мозком.