Гаструляція[ред. • ред. Код]

Докладніше: Гаструляція

Один з механізмів гаструляції — інвагінація (вкладання частини стінки бластули всередину зародка).

Гаструляція — процес розділення зародка на зародкові листки. В ході гаструляції клітини зародка практично не діляться і не ростуть. Відбувається активне пересування клітинних мас (морфогенетичні рухи). В результаті гаструляції формуються зародкові листки (пласти кліток). Гаструляція призводить до утвореня зародка, званогогаструлою.

Первинний органогенез[ред. • ред. Код]

Первинний органогенез — процес утворення комплексу осьових органів. У різних групах тварин цей процес характеризується своїми особливостями. Наприклад, ухордових на цьому етапі відбувається закладання нервової трубки, хорди і кишкової трубки.

В ході подальшого розвитку формування зародка здійснюється за рахунок процесів зростання, диференціювання і морфогенезу. Зростання забезпечує накопичення клітинної маси зародка. В ході процесу диференціювання виникають різно спеціалізовані клітини, що формують різні тканини і органи. Процес морфогенезу забезпечує придбання зародком спеціальної форми

Постембріональний розвиток[ред. • ред. Код]

Докладніше: Постембріональний розвиток

Постембріональний розвиток буває прямим і непрямим.

1. Прямий розвиток — розвиток, при якому організм, що з'явився, ідентичний по будові дорослому організму, але має менші розміри і не володіє статевою зрілістю. Подальший розвиток пов'язаний із збільшенням розмірів і придбанням статевої зрілості. Наприклад: розвиток рептилій, птахів, ссавців.

2. Непрямий розвиток, або розвиток з метаморфозами — організм, що з'явився, відрізняється за будовою від дорослого організму, зазвичай влаштований простіше, може мати специфічні органи, такий зародок називається личинкою. Личинка живиться, росте. Із часом личинкові органи замінюються органами, властивими дорослому організму (імаго). Наприклад: розвиток жаби, багатьох комах, різних черв'яків.

Ембріональний розвиток супроводжується ростом.

45.Організм і навколишнє середовище.Основні середовища істування

Закон єдності організм-середовище — закон, згідно з яким між живими організмами і навколишнім середовищем існують тісні взаємовідносини, взаємозалежності і взаємовпливи, які зумовлюють їхню діалектичну єдність. Постійний обмін речовиною, енергією та інформацією між організмом і середовищем матеріалізує і робить пластичною цю єдність. Біологічні системи на будь-якому ієрархічному рівні є відкритими системами, вони одержують для свого існування з навколишнього середовища речовини (хімічні елементи), енергію (сонячну і хімічну) та інформацію і віддають до довколишнього середовища трансформовані речовини, енергію та інформацію, таким чином активно впливаючи (кількісно) на нього, змінюючи його. У системі організм-середовище найактивнішим є саме організм (жива речовина) — закономірність вперше виявлена і сформульована (у формі біогеохімічних принципів В. І. Вернадським. Існування людини, як і будь-якого іншого живого організму, неможливо поза місця його існування.

Середа проживання живих організмів — це та частина простору, яка оточує даний організм або групу організмів і впливає на нього певним чином різними факторами.

Будь-який організм відчуває вплив неорганічних і органічних складових природи і пристосовується до цих впливів. Так, деякі тварини пристосувалися до низьких температур і можуть нормально існувати в районах Крайньої Півночі (песці, білі ведмеді), а інші здатні жити тільки в тропіках. На певній території, в однакових кліматичних умовах проживають певні групи організмів, пристосовані до існування в даному середовищі проживання. На планеті Земля розрізняють такі види середовищ існування: наземно-повітряна, водна, наземна, наземно-водна, грунтова (едафіческіе), живий організм, які характеризуються специфічними ознаками.

Названі вище середовища проживання розрізняються за агрегатним станом, щільності, наявності та різному вмісту кисню та іншими параметрами. Розглянемо коротку характеристику цих середовищ. Наземно-повітряне середовище характеризується тим, що вона є газоподібної (її повітряна частина) і твердої (наземна частина). На поверхні землі організми зміцнюються (рослини, деякі гриби) або будують притулку (тварини). У повітрі організми знаходять їжу і кисень. Це аеробне середовище, в якому здійснюється інтенсивний обмін газів і води, а воду, необхідну для життєдіяльності живих істот, необхідно добувати і зберігати. Тому що живуть в цьому середовищі організми пристосовані до добування і збереженню вологи, а тварини мають здатність до досить швидкого і активного переміщення. У цьому середовищі живуть птахи, багато видів членистоногих (наприклад комахи), ссавці, різні види покритонасінних і т. д.

Водне середовище характеризується рідким агрегатним станом і залежно від глибини може бути як аеробного (поверхневі шари різних водойм), так і анаеробної (на великих глибинах океану, у водоймах з високою температурою). Це середовище щільніше, ніж повітряна, але більш сприятлива з позицій видобутку організмом води та її збереження в ньому. Водне середовище більш багата харчовими ресурсами. У ній в далекому геологічному минулому зародилося життя (за образним висловом «океан є колискою життя»), У цьому середовищі форми організмів різноманітні, і існують організми, які дихають як розчиненим у воді киснем, так і киснем, що містяться в атмосфері; живуть у цій середовищі анаеробні організми. У водному середовищі живуть різні найпростіші, водорості, риби, членистоногі, молюски, голкошкірі і представники інших типів і класів тваринного і рослинного світу. Водно-наземна (наземно-водна) середовище є прикордонної середовищем і поєднує в собі властивості наземної і водного середовища. Вона змішана і за агрегатним станом, будучи твердої (наземна) і рідкої (водна). Ця середу з’явилася причиною виникнення особливої форми організмів (амфібій або земноводних), які поєднують ознаки і водних, і наземних тварин. Ці тварини здатні дихати і атмосферним повітрям, і киснем, розчиненим у воді, цикл їхнього життя тісно пов’язаний з водним середовищем. Деякі організми, що живуть в цьому середовищі, дихають тільки атмосферним киснем, але добувають їжу у водному середовищі. Дана середовище є «комфортною» з точки зору видобутку води організмом. У цьому середовищі живуть різноманітні види і тварин, і рослин. До них відносяться рослини-гігрофіти, які належать до різних класів. Серед тварин в цьому середовищі мешкають різні види ссавців, птахів, членистоногих, амфібій і ін

Наземна середовище характеризується тим, що тварини живуть на поверхні землі в нижній частині повітряного океану, як правило, далеко від водойм. Це середовище характеризується твердим агрегатним станом субстрату, але газоподібним станом місцеперебування, різноманітним водним режимом, тобто умови цього середовища дуже різноманітні, що визначає різноманіття пристосувань організмів до цього середовища. У ній проживають численні види найпростіших, грибів, лишайників, водоростей, вищих рослин, птахів, звірів і т. д. Умови життя в наземній середовищі часто нагадують такі для повітряно-наземної середовища, але відрізняються від останньої тим, що організми все своє життя проводять на поверхні землі, а не в повітрі.

Специфічною місцем існування є едафіческіе — грунт і більш глибокі шари заселеної організмами літосфери. Це середовище тверда, важка для переміщення, характеризується відсутністю світла, насичена молекулярним киснем, може містити капельножидкими воду, здатну бути середовищем існування найпростіших, багата мінеральними солями і різними органічними речовинами. Це середовище дуже сприятлива для життєдіяльності різних організмів, тому є щільно заселеної середовищем проживання. У ній живуть різноманітні представники типу найпростіших, різні водорості, гриби, різноманітні види хробаків, молюсків, різні представники вищих тварин. Грунт є субстратом різних видів вищих рослин, для яких характерна наземна середу.

Живий організм як середовище проживання інших організмів являє собою специфічну середовище проживання для паразитичних організмів. Це, як правило, середа, позбавлена молекулярного кисню, тому в ній живуть переважно анаеробні організми. Паразитичні організми можуть жити і всередині, і поза організмом, умови їх життя можуть бути дуже різноманітними, тому форми таких організмів також різноманітні. У даній середовищу немає необхідності добувати і відшукувати поживні речовини, що накладає певний відбиток на будову подібних організмів. У цьому середовищі живуть різні хвороботворні організми, а також деякі організми, які вступають з організмом-господарем у взаємно-корисне співжиття (прикладом останніх є бульбочкові бактерії, що мешкають в кореневих системах бобових рослин).