1. Техніко-економічний, пов'язаний із зростаючим виснаженням природних ресурсів планети, що ставить перед ученими чимало проблем щодо пошуку нових джерел енергії тощо.

2. Соціально-екологічний, пов'язаний із забрудненням навколишнього середовища і порушенням біологічної рівноваги у системі "людина — біосфера".

Але якщо соціально-екологічний процес спрямований, як уся еволюція, то в який бік? На це питання відповідає закон, сформульований В. Вернадським: біосфера неминуче перетвориться в ноосферу, тобто сферу, де розум людини буде відігравати домінуючу роль у розвитку системи "людина — природа". Іншими словами, хаотичний саморозвиток, заснований на процесах природної саморегуляції, буде замінено розумною стратегією, що ґрунтується на прогнозно планових принципах та регулюванні процесів природного розвитку.

Основоположники цього вчення (Б. Леруа, П. Тейяр де Шарден, В. Вернадський, П. Флоренський) вкладали в це поняття "розум людини" і божественне начало (сходження до людей божественного розуму), що випливало з їхнього світогляду. У наведеному формулюванні закон ноосфери здається логічним, оскільки людство як частина природи, перетворившись на руйнівну загальносвітову "геологічну силу", може або остаточно зруйнувати біосферу, і тим самим знищити себе, або зберегти її і власне існування. Але, за образним висловлюванням російського геолога М. Вассоєвіча, "біосфера — це є і мешканці, і дім, і ми в нім".

Відмінною особливістю сучасного світу є постійне збільшення антропогенних і технологічних навантажень на біосферу. Це є причиною збільшення розмірів техносферних регіонів, в яких проживає більшість населення планети. Ці регіони характеризуються високим рівнем концентрації промислових об'єктів і щільністю населення.

На планеті сформувалися регіони, де рівень забруднення біосфери сягнув загрозливих розмірів.

Наукові дані свідчать, що катастрофічні зміни в біосфері траплялися досить регулярно ще незадовго до появи людини. Але відбувалися вони впродовж досить тривалих періодів. Відомо, що суттєві зміни умов середовища спричинили зникнення цілої низки видів організмів, але в цьому вбачали прискорення еволюційних Пристосувань. Це відбулося за принципом катастрофічного поштовху, згідно з яким катастрофа завжди викликає суттєві еволюційні перебудови, що можна трактувати як прогресивне явище. Етап прискорення змінюється етапом уповільнення еволюції, тобто діє принцип перервності та неперервності розвитку біосфери.

У наш час антропогенні впливи на біосферу відбуваються інтенсивно й регулярно, і варто чекати нового прискорення еволюційних перебудов, наслідки яких нам навіть важко уявити. Насамперед постає проблема поінформованості людства не лише про стан біосфери, а також про її інформаційно-управлінські мережі. Усвідомлення людством кризової ситуації в біосфері і реакція на глобальну екологічну кризу, що вже розпочалася, характеризується надмірною повільністю. А це загрожує людству фізичним знищенням. За деякими підрахунками, нам залишилося 40—100 років.