- •1.Біологія-комплексна наука про живу природу. Премет та об'єкти вивчення біології.
- •2.Структура біології як комплексної науки про живу природу
- •3.Основні методи біологічних досліджень
- •4.Історія розвитку біології
- •5.Внесок українських вчених у розвиток біології
- •6.Теорії походження життя. Сутність життя.
- •Креаціонізм[ред. • ред. Код]
- •Теорія стаціонарного стану[ред. • ред. Код]
- •Теорія панспермії[ред. • ред. Код]
- •Молекулярний рівень організації життя[ред. • ред. Код]
- •Клітинний рівень організації життя[ред. • ред. Код]
- •Тканинний рівень організації життя[ред. • ред. Код]
- •Органний рівень організації життя[ред. • ред. Код]
- •8.Основні ознаки живого Основні критерії живого
- •10.Співвідношення хімічних елементів у живій і не живій природі????
- •1)Сморегуляторна (регуляція надходження води в клітину і з клітини);
- •2)Регуляторна (іони кальцію впливають на зсідання крові);
- •3)Будівельна (солі кальцію та фосфору в кістках) та ін. Органічні сполуки клітини та їхня загальна характеристика.
- •11.Вода властивості та функції в організмі.
- •Роль води в природі та житті[ред. • ред. Код]
- •13.ВуглеводиВластивості та функції
- •14.Ліпідиструктура та функції
- •Класифікація ліпідів[ред. • ред. Код]
- •15.Білкибудова властивості функції
- •16.Структурна організація білків. Рівні
- •17.Нуклеїнові кислоти днк рнк особлисвості будови
- •Будова[ред. • ред. Код]
- •18.Історія вивчення клітини Історія вивчення клітини
- •19.Клітинна теорія та її значення
- •20.Особливості внутрішньої будови рослинної клітини
- •21.Особливості внутрішньої будови тваринної клітини
- •22.Порівняльна характеристика рослинної тваринної та бактеріальної клітин
- •Картинка
- •23.Характеристика прокаріотві і еукаріотів
- •24.Біологічні мембрани.
- •25.Цитаплазма клітини та її компоненти органели і клітинні включення
- •26.Одномембранні та немембранні органели
- •Ендоплазматичний ретикулум
- •Комплекс (апарат) Гольджі
- •Лізосоми
- •Вакуолі
- •Функції вакуолей наступні:
- •3. Пульсуючі вакуолі служать для осмотичної регуляції.
- •27.Загальна характеристика двомембранних органел
- •29 Особливості будови і хім складу хромосом
- •Структура[ред. • ред. Код] Хроматин[ред. • ред. Код]
- •Нуклеосоми, хромонеми, хроматиди[ред. • ред. Код]
- •Гетерохроматичні ділянки[ред. • ред. Код]
- •Гетерохроматин і тільця Барра[ред. • ред. Код]
- •Еухроматичні ділянки[ред. • ред. Код]
- •Теломери[ред. • ред. Код]
- •Супутники[ред. • ред. Код]
- •Хромомери[ред. • ред. Код]
- •Фази клітинного циклу[ред. • ред. Код]
- •31. Загальна зарактеристика інтерфази
- •32.Мітоз і його фази
- •33.Мейоз і його фази
- •Процес мейозу[ред. • ред. Код] Інтерфаза-і[ред. • ред. Код]
- •Профаза-і[ред. • ред. Код]
- •Наслідки мейозу-і
- •34.Значення мейозу значення мейозу
- •35.Порівняльна характеристика мітозу та мейозу
- •36.Обмін речовин та перетворення енергії в організмі.
- •37.Асиміляція ті дисиміляція
- •38 Фотосинтез та хемосинтез
- •39.Віруси їх відкриття і життєдіяльність
- •2002 Року в університеті Нью-Йорку був створений перший синтетичний вірус — аналог природного вірусу поліомієліту.
- •Білкова оболонка, що називають капсидом. Оболонка часто побудована з ідентичних повторюваних субодиниць — капсомерів. Капсомери утворюють структури з високою симетрією.
- •40.Організм як цілісна система. Гомеостаз
- •Значення терміну[ред. • ред. Код]
- •Загальна будова організму[ред. • ред. Код]
- •Елементи[ред. • ред. Код]
- •Біохімічні складові[ред. • ред. Код]
- •41.Одноклітинні колоніальні та багатоклітинні
- •42 Форми розмноження організмів.Біологічне значення нестатевого розмноження.
- •43.Статеве розмноження
- •44.Онтогенез
- •Гаструляція[ред. • ред. Код]
- •Первинний органогенез[ред. • ред. Код]
- •Постембріональний розвиток[ред. • ред. Код]
- •45.Організм і навколишнє середовище.Основні середовища істування
- •46.Екологічні фактори і їх класифікація
- •47.Біосфера та жива речовина.
- •Значення живої речовини[ред. • ред. Код]
- •Кругообіг води
- •Кругообіг кисню
- •Кругообіг азоту
- •Кругообіг фосфору
- •Кругообіг сірки
- •Трансформація енергії в біосфері
- •1. Техніко-економічний, пов'язаний із зростаючим виснаженням природних ресурсів планети, що ставить перед ученими чимало проблем щодо пошуку нових джерел енергії тощо.
- •2. Соціально-екологічний, пов'язаний із забрудненням навколишнього середовища і порушенням біологічної рівноваги у системі "людина — біосфера".
1. Техніко-економічний, пов'язаний із зростаючим виснаженням природних ресурсів планети, що ставить перед ученими чимало проблем щодо пошуку нових джерел енергії тощо.
2. Соціально-екологічний, пов'язаний із забрудненням навколишнього середовища і порушенням біологічної рівноваги у системі "людина — біосфера".
Але якщо соціально-екологічний процес спрямований, як уся еволюція, то в який бік? На це питання відповідає закон, сформульований В. Вернадським: біосфера неминуче перетвориться в ноосферу, тобто сферу, де розум людини буде відігравати домінуючу роль у розвитку системи "людина — природа". Іншими словами, хаотичний саморозвиток, заснований на процесах природної саморегуляції, буде замінено розумною стратегією, що ґрунтується на прогнозно планових принципах та регулюванні процесів природного розвитку.
Основоположники цього вчення (Б. Леруа, П. Тейяр де Шарден, В. Вернадський, П. Флоренський) вкладали в це поняття "розум людини" і божественне начало (сходження до людей божественного розуму), що випливало з їхнього світогляду. У наведеному формулюванні закон ноосфери здається логічним, оскільки людство як частина природи, перетворившись на руйнівну загальносвітову "геологічну силу", може або остаточно зруйнувати біосферу, і тим самим знищити себе, або зберегти її і власне існування. Але, за образним висловлюванням російського геолога М. Вассоєвіча, "біосфера — це є і мешканці, і дім, і ми в нім".
Відмінною особливістю сучасного світу є постійне збільшення антропогенних і технологічних навантажень на біосферу. Це є причиною збільшення розмірів техносферних регіонів, в яких проживає більшість населення планети. Ці регіони характеризуються високим рівнем концентрації промислових об'єктів і щільністю населення.
На планеті сформувалися регіони, де рівень забруднення біосфери сягнув загрозливих розмірів.
Наукові дані свідчать, що катастрофічні зміни в біосфері траплялися досить регулярно ще незадовго до появи людини. Але відбувалися вони впродовж досить тривалих періодів. Відомо, що суттєві зміни умов середовища спричинили зникнення цілої низки видів організмів, але в цьому вбачали прискорення еволюційних Пристосувань. Це відбулося за принципом катастрофічного поштовху, згідно з яким катастрофа завжди викликає суттєві еволюційні перебудови, що можна трактувати як прогресивне явище. Етап прискорення змінюється етапом уповільнення еволюції, тобто діє принцип перервності та неперервності розвитку біосфери.
У наш час антропогенні впливи на біосферу відбуваються інтенсивно й регулярно, і варто чекати нового прискорення еволюційних перебудов, наслідки яких нам навіть важко уявити. Насамперед постає проблема поінформованості людства не лише про стан біосфери, а також про її інформаційно-управлінські мережі. Усвідомлення людством кризової ситуації в біосфері і реакція на глобальну екологічну кризу, що вже розпочалася, характеризується надмірною повільністю. А це загрожує людству фізичним знищенням. За деякими підрахунками, нам залишилося 40—100 років.
