Порядок складання і подання звітності
Звітним періодом для складання фінансової звітності є календарний рік. Проміжна фінансова звітність складається щоквартально наростаючим підсумком з початку року у складі Балансу та Звіту про фінансові результати. Баланс складається за станом на кінець останнього дня кварталу (року).
Перший звітний період новоствореного підприємства може бути менш як 12 місяців, але не більш як 15 місяців.
Звітний період підприємства, що ліквідується, є період з початку звітного року до дати прийняття рішення про його ліквідацію.
Заповнюються форми звітності в тисячах гривень з одним десятковим знаком, а зведені звіти – в тисячах гривень.
Всі форми фінансової звітності підписуються керівником підприємства і головним бухгалтером, а у випадку відсутності на підприємстві бухгалтерської служби – керівником організації або спеціалістом, які за угодою виконували роботу з ведення бухгалтерського обліку та складання звітності. Особи, що підписали звітність, несуть повну відповідальність за достовірність звітних показників.
Фінансова звітність підприємства не є комерційною таємницею, крім випадків, передбачених законодавством.
Підприємства зобов’язані подавати квартальну та річну фінансову звітність:
органам, до сфери управління яких належать;
трудовим колективам на їх вимогу;
власникам (засновникам);
органам виконавчої влади та іншим користувачам відповідно до законодавства
Термін подання фінансової звітності встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Т.7№1. Основи ціноутворення в торгівлі (Порядок формування покупної і продажної ціни…)
Важливою умовою правильної організації бухгалтерського і податкового обліку товарних, розрахункових і інших операцій є дотримання порядку ціноутворення на товари, роботи і послуги. Державне регулювання цін і тарифів передбачено тільки на окремі види продовольчих товарів і на продукцію природних і деяких штучних монопольних виробництв що зазначено в спеціальному переліку, розробленому Кабінетом Міністрів України (КМУ). Основним законодавчим актом в області ціноутворення є Постанова КМУ «Про ціноутворення в умовах реформування економіки» від 21.10.94 р. № 733 з наступними змінами і доповненнями. Цією постановою передбачені наступні види цін:
- вільна відпускна ціна промислового (виробничого) підприємства;
- вільна відпускна ціна оптового підприємства;
- вільна роздрібна ціна на товари, що реалізуються населенню.
Тому що товари створюються у виробничій сфері, необхідно зробити цілий комплекс витрат, пов'язаних з виробництвом готової продукції. Сукупність цих витрат (у промисловості) складає виробничу собівартість продукції, що і є першим узагальнюючим елементом відпускної ціни підприємства.
Природно, що промислове підприємство повинне реалізувати свою продукцію за цінами, що вище виробничої собівартості і що забезпечить одержання прибутку. Прибуток промислового (виробничого) підприємства - це другий важливий елемент вільної відпускної ціни підприємства.
В ціну продажу виробниче підприємство обов’язково включає акцизний збір за підакцизними товарами та податок на додану вартість (ПДВ).
Крім цих елементів, до складу вільної роздрібної ціни включаються торгові націнки оптових і роздрібних підприємств, які складаються із самої націнки та ПДВ торгівлі.
Акцизний збір - це непрямий податок на високорентабельні і монопольні товари (алкогольні напої, вироби зі шкіряної сировини та ін.). Кабінетом Міністрів України встановлений спеціальний перелік товарів і розміри ставок акцизного збору на окремі види товарів. Якщо з будь якої причини промислове підприємство не включило акцизний збір у ціну того чи іншого товару, то про це робиться відзначення в документах, і в цьому випадку акцизний збір зобов'язане сплачувати торгове підприємство.
Якщо до вільної відпускної ціни промислового підприємства додати оптову націнку і ПДВ, то визначається вільна відпускна ціна оптового підприємства.
Функції торгової націнки роздрібного підприємства ідентичні функціям торгової націнки оптового підприємства. Якщо до вільної відпускної ціни оптового підприємства додати торгову націнку підприємства роздрібної торгівлі, то вийде вільна роздрібна ціна. За вільними роздрібними цінами товари реалізуються, в основному, населенню через мережу роздрібної торгівлі і ресторанного господарства.
Структуру вільних цін можна представити у вигляді наступної схеми:
1. Виробнича собівартість
2. Прибуток промислового підприємства
3.
Непрямі податки (АЗ+ПДВ)
4. Вільна відпускна ціна підприємства (1+2)
5 . Торгова націнка оптового підприємства з ПДВ
6. Вільна відпускна ціна оптового підприємства (4+5)
7
.
Торгова націнка роздрібного підприємства
з ПДВ
8. Вільна роздрібна ціна (7+8)
Вільна відпускна ціна промислового підприємства з урахуванням ставки акцизного збору і суми акцизного збору визначається за формулами:
Цв
;
де Цв - вільна відпускна ціна підприємства;
С - собівартість виробнича;
П - прибуток промислового підприємства;
А% - ставка акцизного збору у відсотках;
Аз - сума акцизного збору.
Вільні відпускні ціни промислового і оптового підприємства, а також роздрібна ціна повинні забезпечити виконання зобов'язань перед бюджетом з податку на додану вартість. Розмір торгової націнки державою не регламентується. Тому її розмір у залежності від кон'юнктури ринку (попиту на товари народного споживання) установлює відповідне підприємство.
Т.7№2. Документальне оформлення операцій надходження товарів на склади оптових баз
У залежності від форм організації і виконуваних функцій торгові підприємства підрозділяються на:
- оптові;
- роздрібні.
Оптові підприємства виконують функції сполучної ланки між виробництвом і роздрібною торгівлею. Вони покликані забезпечити найбільш раціональне просування товарів від підприємств-виробників до роздрібних підприємств, а також підприємств - виробників для промислової переробки.
Оптовою торгівлею займаються в основному бази, склади, що є юридично самостійними, або входять до складу торгових підприємств (об'єднань), як їх структурні підрозділи.
Основним показником, що характеризує обсяги господарської діяльності підприємств оптової торгівлі, є оптовий товарообіг.
Оптовий товарообіг – це продаж товарів торговим покупцям і підприємствам для наступного перепродажу, а також виробничим підприємствам для переробки.
За формами руху товарів оптовий товарообіг поділяють на:
складський;
транзитний.
При складському товарообігу товари реалізуються безпосередньо зі складів оптових підприємств.
При транзитному товарообігу товари покупцям надходять безпосередньо від постачальників, а підприємства оптової торгівлі організують цей взаємозв'язок.