- •Загальні питання теорії фізичного виховання дітей
- •§ 1. Предмет теорії фізичного виховання та його основні поняття
- •§ 2. Завдання теорії фізичного виховання
- •§ 3. Зв’язок фізичного виховання з іншими науками
- •Питання для самоконтролю
- •Розділ 2 Розвиток теорії фізичного виховання дітей
- •§ 1. Зарубіжні системи фізичного виховання дітей
- •§ 2. Розвиток теорії фізичного виховання в Росії
- •§ 4. Козацька система тіловиховання
- •§ 3. Вітчизняна система фізичного виховання
- •Питання для самоконтролю
- •§ 1. Засоби фізичного виховання
- •§ 2. Характеристика фізичних вправ
- •Біомеханічна характеристика фізичних вправ
- •§ 3. Класифікація фізичних вправ
- •§ 4. Принципи навчання дітей рухам
- •§ 5. Методи та прийоми навчання дітей рухам
- •§ 6. Способи організації дітей під час навчання рухам
- •§ 7. Етапи навчання дітей фізичним вправам
- •§ 8. Закономірності формування рухливих навичок у процесі навчання дітей
- •§ 9. Розвиток психофізичних якостей у дітей
- •Розділ 4.
- •§ 1. Гімнастика як засіб і метод фізичного виховання дитини.
- •§ 2. Види гімнастики
- •§ 3. Основна гімнастика в системі фізичного виховання дітей дошкільного віку
- •Стройові вправи
- •Розділ 5.
- •§ 1. Характеристика рухливої гри
- •§ 2. Класифікація рухливих ігор
- •§ 3. Теорія рухливих ігор
- •Методичні прийоми варіювання ступені фізичного навантаження у рухливих іграх
- •§ 4. Спортивні ігри
- •§ 1. Характеристика спортивних вправ
- •§ 2. Навчання ходьбі на лижах
- •§ 3. Катання на ковзанах та санчатах
- •§ 4. Катання на велосипеді
- •§ 5. Навчання плаванню
- •Питання для самоконтролю
- •§ 1. Навчальні форми роботи з дітьми: заняття, урок
- •Показники правильно складеного комплексу та правильно проведеного заняття
- •§ 2. Фізкультурно-оздоровча робота з дітьми
- •§ 3. Активний відпочинок
- •§ 4. Самостійна рухова діяльність та завдання вдома
- •§ 5. Індивідуальна та корекційна робота
- •Питання для самоконтролю
- •Розділ 8.
- •§ 6. Профілактика плоскостопості у дітей
- •§ 7 Профілактика ожиріння
- •§ 8. Порушення постави
- •Список використаної літератури
- •Список рекомендованої літератури
§ 2. Класифікація рухливих ігор
Класифікація ігор за складністю
Елементарні ігри
Сюжетні ігри в яках є сюжет і чітко визначені правила, ігрові дії пов’язані з розвитком сюжету і з роллю, яку виконує дитина. Це ігри переважно колективні (невеликим групами або всією групою).
Безсюжетні ігри складаються з цікавих для дітей рухових ігрових завдань, які ведуть до досягнення зрозумілої їм мети. Це:
- ігри по типу ловіння, перебігань (не мають сюжету, образів, але мають правила, роль, ігрові дії);
- ігри з елементами змагання (індивідуального та групового);
- нескладні ігри-естафети (проводяться з поділом на команди);
- ігри з використанням предметів (кеглі, серсо, бабки). Ці ігри вимагають певних умов; правила в них спрямовані на порядок розташування предметів, користування ними, чергування граючих, елемент змагання;
Ігри-забави для маленьких дітей («Коза-дереза», «Ладки») спрямовані на розвиток рухової активності).
Ігри-атракціони – в них рухове завдання виконується в незвичайних умовах і часто включається елемент змагання.
Ігрові вправи, де кожна дитина діє окремо, виконуючи завдання дорослого.
Складні ігри
Спортивні ігри (городки, бадмінтон, настільний теніс, баскетбол, футбол, хокей) вимагають зосередженості, організованості, спостережливості, оволодіння певною технікою рухів, швидкості рухової реакції. В дошкільному віці використовуються елементи спортивних ігор, діти грають за спрощеними правилами [кожухова с. 174].
Класифікація рухливих ігор по використанню посібників і снарядів
Ігри з предметами (прапорці, стрічки, м’ячі, обручі, шнури); ігри з крупним гімнастичним обладнанням (гімнастична стінка, гімнастична лава, куби, гімнастична драбина, дошки, довгі реї).
Класифікація рухливих ігор по переважаючому формуванню фізичних якостей
Ігри на формування спритності; ігри на формування швидкості; ігри на формування витривалості; ігри на формування сили.
Класифікація рухливих ігор за руховим змістом
Ігри з ходьбою; ігри з бігом; ігри з лазінням; ігри з стрибками; ігри з метання
Класифікація рухливих ігор за ступенем фізичного навантаження
Ігри підвищеної рухливості. Одночасно приймає участь уся група дітей. Вони побудовані в основному на таких рухах як біг і стрибки.
Ігри середньої рухливості. Активно приймає участі уся група, але характер рухів відносно спокійний (ходьба, передача предметів) або рух виконується підгрупою.
Ігри малої рухливості. Рухи виконуються у повільному темпі, їх інтенсивність не знана (ігри з ходьбою, ігри на увагу).
Розподіл рухливих ігор за величиною психофізичного навантаження
1 група. Ігри з незначним психофізичним навантаженням. Використовуються при хворобі дитини через два-три тижні після зменшення активності захворювання. Вихідне положення дитини – сидячи а стільці, дозволяється недовготривала ходьба кімнатою (2 рази по 20 с). Гра може повторюватися до чотирьох разів. Тривалість – 5-10 хв.
2 група. Ігри з помірним психофізичним навантаженням. Використовуються через три-чотири тижні після зменшення активності хвороби. Вихідне положення дитини у грі: сидячи стоячи, у ходьбі. Ігри покликані розвивати моральні якості і моторні навички: швидкість реакції, чіткість виконання рухів, їх координацію, особливо у дрібних і середніх м’язових групах (пальцях, кистях рук).
3 група. Ігри з тонізуючим психофізичним навантаженням. Використовуються через довгий час після одужання (при відсутності загострення захворювання), для дітей, що знаходяться на загальному режимі. Вихідне положення під час ігор: стоячи у ходьбі, бігу, біг – у короткі інтервали часу. Тривалість – 30 хв. Ігри можна повторювати від двох до п’яти раз. Використовуються елементи змагання, від дітей вимагають спритності, точності і швидкості реакції, координації складних рухів.
4 група. Ігри з тренувальним психофізичним навантаженням. Пропонуються дітям у стані стійкої ремісії захворювання, практично здоровим. Ігри передбачають велику амплітуду рухів з включенням бігу, стрибків, елементів змагання. В них домагаються швидкості реакції, скорості а у деяких випадках витривалості. Навантаження на організм дитини у цих випадках підвищується і завдяки їх емоційності [4, с. 174 – 176].
