Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Конспект лекцій з дисц. Стратегічне управління...doc
Скачиваний:
2
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
2 Мб
Скачать
☆

Висновки по су-зм-2-2

Стратегічний потенціал підприємства будівельного комплексу характеризується максимально можливим обсягом матеріальних благ і послуг, що можна досягти при оптимальному використанні наявних стратегічних і звичайних ресурсів.

Елементи стратегічного потенціалу - це здібності чи можливості конкретного ресурсу, що можуть використовуватися організацією для досягнення певної мети.

Стратегічний потенціал підприємства будівельного комплексу - це сукупні можливості підприємства визначати, формувати і максимально задовольняти запити замовників (споживачів) на продукцію (товари, послуги) будівельного призначення в процесі оптимальної взаємодії із зовнішнім середовищем, раціонального використання ресурсів.

Рівень освоєння потенційних можливостей підприємства визначає конкурентний статус підприємства. Конкурентний статус підприємства - це положення організації будівельного комплексу на ринку, в її СЗГ, серед інших таких підприємств.

Для оцінки конкурентоспроможності потенціалу підприємства будівельного комплексу використовуються наступні методи: індикаторний метод; матричний метод, експертний метод, бальний метод, метод з використанням рейтингового порівняльного аналізу, метод факторного аналізу, метод економіко-математичного моделювання, метод імітаційного моделювання тощо.

Контрольні питання по су-зм-2-2

  1. Що розуміють під терміном «потенціал»?

  2. Сутність стратегічного потенціалу підприємства будівельного комплексу.

  3. Які методи використовуються для оцінки конкурентоспроможності потенціалу підприємства будівельного комплексу?

  4. Який зміст індикаторного методу оцінки конкурентоспроможності потенціалу підприємства будівельного комплексу?

  5. В чому сутність матричного методу оцінки конкурентоспроможності потенціалу підприємства будівельного комплексу?

Заліковий модуль су-зм-3 «Види стратегічного управління організаціями будівельного комплексу» Змістовий модуль су-зм-3-1 «Системи управління організацією будівельного комплексу»

План

7.1 Нестабільність зовнішнього середовища і види стратегічного управління підприємством будівельного комплексу

7.2 Довгострокове планування

7.3 Стратегічне планування

7.4 Управління шляхом вибору стратегічних позицій організації будівельного комплексу

7.5 Управління шляхом ранжирування стратегічних задач підприємства будівельного комплексу

7.6 Управління з урахуванням слабких сигналів

7.7 Управління в умовах стратегічних несподіванок

7.1 Нестабільність зовнішнього середовища і види стратегічного управління підприємством будівельного комплексу

За ступенем впливу на діяльність підприємства фактори зовнішнього середовища підприємства будівельного комплексу можна виділити в наступні групи:

- фактори (параметри) товарних ринків (стратегічні несподіванки; втрата контролю над зовнішнім середовищем підприємства; вплив суспільно-політичних сил на ринкову поведінку підприємства; обмеження росту; обмеженість ресурсів);

- фактори географічного характеру (віддаленість ринків; збільшення розриву між навантаженнями на систему управління підприємства та його можливостями);

- фактори внутрішнього для підприємства характеру (зміни у кадровому потенціалі; участь у прийнятті стратегічних рішень; управління на основі влади і впливу);

- зовнішні суспільно-політичні умови (новий сенс існування фірми, політична система) тощо [10, С.134].

Сукупна дія всіх зазначених груп факторів формує той або інший ступінь нестабільності зовнішнього середовища та, як наслідок, - доцільність застосування на підприємстві тієї або іншої системи (виду) управління. Ступінь нестабільності середовища підприємства будівельного комплексу - це кількісна величина, що характеризує мінливість чинників (рушійних сил), які впливають на зміни у цьому середовищі.

Ступінь нестабільності зовнішнього середовища повинний оцінюватися для того, щоб при виборі виду управління надати уяву менеджерам, якого роду зміни очікують підприємство будівельного комплексу в майбутньому. Оцінку нестабільності зовнішнього середовища доцільно проводити на основі шкали І. Ансоффа (див. табл. 7.1). При цьому дотримуються наступного порядку оцінки:

- визначають, які з умов діяльності підприємства будуть, на думку служби маркетингу, найменш стабільними у найближчі 5 - 7 років;

- користуючись табл. 7.1, визначають для обраних умов рівень звичності подій, темп змін і передбачуваність майбутнього. Зв'язавши ці три характеристики, вичерчують схему нестабільності, що очікує підприємство;

Таблиця 7.1

Оцінка нестабільності зовнішнього середовища

Характеристики

Стадії

Стабільність

Реакція на зміни

Передбачення

Дослідження

Творчість

Звичність подій

Звичні

В межах екстраполяції досвіду

Несподівані, але такі, що мають аналогії в минулому

Несподівані та зовсім нові

Темп змін

Повільніший, аніж реакція менеджерів фірми

Порівняний з реакцією фірми

Швидший, чим реакція фірми

Передбачуваність

майбутнього

За аналогією з минулим

Шляхом екстраполяції

Передбачувані серйозні проблеми та нові можливості

Часткова передбачуваність по слабких сигналах

Шкала нестабільності Ансоффа І., бали

1 2 3 4 5

- розділивши схему (див. табл. 7.1) навпіл вертикальною кривою, визначають загальний рівень нестабільності, що ув'язаний з розділами шкали нестабільності.

Залежно від ступеня нестабільності можуть застосовуватися наступні системи управління підприємством будівельного комплексу:

- управління на основі екстраполяції (довгострокове планування). Оцінка ступеня нестабільності складає 2,5 - 3,0 бали. Довгострокове планування - це передбачення того, що майбутнє організації може бути передбачене шляхом екстраполяції тенденцій росту, що історично склалися;

- управління на основі передбачення змін (стратегічне планування, вибір стратегічних позицій підприємства). Оцінка ступеня нестабільності складає 3,0 - 3,5 бали. Стратегічне планування - це набір дій і рішень, прийнятих керівництвом, що ведуться по розробці специфічних стратегій, призначених для того, щоб допомогти підприємству досягти встановлених цілей. Стратегічна позиція підприємства - це рішення менеджерів організації будівельного комплексу, що ухвалене керівництвом відносно того, яку конкурентну позицію їй потрібно займати на ринку в СЗГ, де вона буде працювати в близькій та далекій перспективі;

- управління на основі гнучких екстрених рішень (ранжирування стратегічних задач; управління по «слабких сигналах»; управління в умовах стратегічних несподіванок). Оцінка ступеня нестабільності складає вище 3,5 бали. Стратегічна задача організації будівельного комплексу - це сукупність оперативних дій та процедур, що треба здійснити менеджерам організації для досягнення встановленої в стратегії мети того чи іншого порядку (рангу) [1, С. 60-76; 10, С. 135].

Системи управління підприємством будівельного комплексу можуть бути представлені у вигляді моделей стратегічного управління. Модель стратегічного управління - це ідеальне уявлення людини (менеджера) про існуюче явище, процес або реально діючу систему управління організацією.