- •1.9. Ландшафтне мистецтво другої половини хіх – першої половини хх ст.
- •1.9.1. Англія
- •1.9.2. Франція
- •1.9.3. Німеччина
- •1.9.4. Іспанія
- •1.9.5. Бельгія
- •1.9.6. Угорщина
- •1.9.7. Австрія
- •1.9.8. Польща
- •1.9.10. Сполучені Штати Америки
- •1.9.12. Україна
- •1.9.13. Сади і парки дидактичного призначення
- •1.9.14. Перші виставочні парки
- •1.9.15. Перші національні парки
- •1.9.16. Основні підсумки розвитку садів і парків хіх ст.
- •1.10. Ландшафтне мистецтво хх ст.
- •1.10.1. Типізація садів і парків і система озеленення
- •1.10.2. Сецесія в садово-парковому мистецтві
- •1.10.3. Модерн
- •1.10.4. Придомові та віллові сади
- •1.10.5. Парки культури і відпочинку
- •1.10.6. Меморіальні парки
- •1.10.7. Етнографічні парки
- •1.10.8. Спортивні і олімпійські парки
- •Спортивні парки колишнього Радянського Союзу
- •1.10.9. Дитячі парки
- •1.10.10. Парки атракціонів
- •1.10.11. Парки-виставки
- •1.10.12. Лісопарки
- •1.10.13. Гідропарки та лугопарки
- •1.10.14. Зоологічні парки
- •1.10.15. Курортні парки
- •1.11. Парки світу на рубежі хх і ххі ст. І їх творці
- •1.12. Творці садів і парків України та розвиток паркознавства
1.10.7. Етнографічні парки
Ці парки – своєрідні музеї під відкритим небом. У них експонують памятки матеріальної культури народів. Все це відбувається в оточенні парку, який створюють з використанням характерних для даної країни елементів ландшафту – рельєфу, води, рослинного і тваринного світу.
Найперші етнографічні парки (скансени) зявляються у Скандинавії. До речі, вперше ідею створення такого музею, де будуть виставлені будівлі із внутрішньою обстановкою побуту, висловив у 1790 р. швейцарський вчений Чарльз де Бонстеттен, який жив тоді в Данії. Перший скансен був закладений у 1891 р. у Стокгольмі за ініціативою А.Газеліуса. Його розташували на острові Дюргаарден, добре сполученим із центром міста. Площа 30 га, налічує близько 150 памяток міської і сільської архітектури з характерними придомовими садами. Виставлені будівлі, а також рослини і тварини представляють різні регіони Швеції. Скансен є важливим рекреаційним осередком Стокгольму, де проводяться різні концерти, етнографічні виставки, народні гуляння тощо.
В наступні роки у різних країнах з’являються етнографічні музеї під відкритим небом: Копенгаген – 1987 р., Осло – 1902 р., Сеурі-Саарі (Фінляндія) – 1908 р., старе місто Архус (Данія) – 1912 р., Бухарест – 1925 р. та ін.
Норвезький народний музей (Осло). Заснований на мальовничій території парку. Тут розташовані будівлі різних районів і різних періодів. Гордістю скансена є старовинна церква “Гол”, побудована ще у ХІІ ст. Поруч з парком розташований музей “Кораблі вікінгів” та “Археологічні розкопки”.
Однією з особливостей скандинавських етнографічних музеїв є експоновані деревяні будинки, починаючи з ХІ ст. В інших країнах будівлі такого віку не збереглися.
Парк Сатулай під Бухарестом. Це музей-село, розташоване на березі мальовничого озера Херестру в урочищі Домбрава. Викладений у 1925-1926 рр. на площі 9 га. В музеї близько 70 ансамблів, які включають понад 300 будинків і більше 22 тисяч предметів селянського побуту. Тут виставлені справжні деревяна церква (1722 р.), вітряк (ХІХ ст.), колодязі, огорожі, кераміка тощо.
Етнографічний парк Брівдабас поблизу Риги. Створений у 1924 р. на березі озера Югла. Займає площу 97 га. Для створення типових пейзажів тієї чи іншої області штучно перетворено існуючий природний ландшафт.
Сьогодні в музеї близько 50 різних споруд, з яких особливо цікавою є колекція вітряків.
Коломенське – перший у Радянському Союзі музей народної архітектури. Початок створення – 1927 р. під керівництвом П.Д.Барановського, який привіз в цьому році перший експонат – медоварню із села Преображенського (деревяна будівля XVII ст.).
У 1931-1932 рр. в Коломенське надходять крупні оборонні споруди XVII ст. – вежі Сумського острогу і Ніколо-Карельського монастиря, а у 1934 р. привозять із Архангельського будиночок Петра І.
Кижі в Карелії. В цьому історико-архітектурному і етнографічному музеї дивно злилися споруди, створені людиною, і природа. Тут зосереджено 22 памятники народної деревяної архітектури, серед них 12 культових споруд – церкви, дзвіниці, каплиці. Решта споруд – селянські хати, клуні, млини, стодоли тощо.
Музей народної архітектури і побуту в Києві. Займає територію понад 100 га. В основу архітектурно-планувального рішення музею покладено ідею створення і збереження в первісному стані посеред природного оточення кращих зразків народної архітектури з експозиціями предметів прикладного мистецтва і побуту. Вся територія поділена на шість зон: Середнє Придніпровя, Поділля, Карпати, Полісся, Слобожанщина і південь України. Кожна зона – фрагмент поселення певного району, яка дає уяву про специфіку сільської забудови.
Тут виставлені деревяні вітряки, білостінні хати під соломяним дахом, комори, кузні, печі для обпалювання посуду, колодязі, “журавлі” і т.п.
Музей народної архітектури та побуту у Львові (Шевченківський гай). Створений на території закладеного у повоєнний період Шевченківського гаю. Площа 60 га (рис. 1.79).
Територія парку поділена на зони за етнографічним принципом: Бойківщина, Гуцульщина, Лемківщина, Поділля, Полісся.
Шевченківський гай створений на розораних львівських землях, де в недалекому минулому ріс буковий ліс, який зростав тут ще у XVIII ст. та був винищений на паливо. Сучасні насадження створені в основному в 1951 р. працівниками тресту зеленого господарства при активній участі тисяч львівян і складаються в основному із швидкоростучих лісових порід: акації, тополі, сосни звичайної, клена гостролистого, ясеня, бука, граба, береста. Ці насадження творять неповторне ландшафтне оформлення на хвилястій гряді узгіря та по хребтах крутих схилів, перерізаних глибокими улоговинами. Під крутими схилами розкидані невеликі групи сосен і модрин, які на фоні неба здаються вирізьбленими. Вдало вирішено оформлення узлісь, особливо навесні, коли територія потопає у блідо-рожевому шумовинні грушевого, черешневого та яблуневого цвіту. На західній околиці лісопарку створено березові та дубові переліски із світлими галявинами, з яких добре оглядати “Високий Замок” та Лису гору, ландшафтний парк “Знесіння” та старовинне Підзамче. Доріжки та стежки обєднують найцікавіші прогулянкові маршрути, з яких відкриваються краєвиди міста, його околиць та самого узгіря з крутими урвищами до колишніх піщаних карєрів.
У Шевченківському гаю, відпочиваючи на лоні природи, ми можемо багато пізнати і навчитися. Адже такий скансен, потопаючи в зелені, презентує нам майже усі куточки, регіони, етнографічні особливості нашого народу.
Тут найкраще звучать і співаються українські пісні, тут найкращі гаївки, тут найвеселіше Різдво, а Великдень немов розсипає писанки по схилах Шевченківського гаю.
