1.10.15. Курортні парки

Загальнокурортний парк являє собою систему зелених насаджень, які обслуговують або групу санаторіїв, або ж один. Часто в нього включаються сади, сквери і парки населеного пункту, на території якого знаходиться курорт. Такі парки історично склалися, наприклад, у Карлових Варах (Чехія), Криниці (Польща), Друскіннікае (Литва), Піцунді та Кисловодську (Росія), Ялті та Трускавці (Україна). В цих парках розташовують лікарські установи, курортні зали, спортивні споруди та пляжі. В плануванні переважають пейзажні мотиви, проте елементи регулярного планування присутні майже у всіх великих курортних парках. Це передусім квіткові партери, рабатки, клумби, стрижені живоплоти, фігурна стрижка дерев і т.п., які розташовують у вхідній зоні до парку або ж перед лікувальними корпусами та курортними залами.

Курортний парк Кисловодська (рис. 1.88). Інтенсивна забудова цього курорту почалася вже у ХІХ ст.: були створені деревяні купальні (1812), будова із залом для танців (1823), ванни (1827-1832, 1901-1904), Нарзанна галерея (1848-1858). Великі роботи з розвитку курорту проведені у 30-х роках минулого століття, а також у повоєнний період – до 50-60-х років. Площа зелених насаджень курорту перевищує 2 тис. га.

Основним заняттям у курортному парку є дозоване ходіння спеціально спланованими доріжками – теренкурами – в пересічному рельєфі, де підйоми і спуски чергуються із просторими галявинами. Із видових майданчиків відкриваються широкі перспективи на оточуючі долини і гори. Зелені насадження сформовані у вигляді паркових масивів і декоративних груп, які вдало розташовані на газонах. Ранньою весною декоративний ефект творять гарноквітучі дерева і чагарники, а восени ті, які мають декоративне забарвлення листя.

Курортний парк “Массандра” у Ялті. Площа 50 га. Розкинувся на схилах узгіря, повернутого до моря. Верхня частина парку організована в пейзажній манері і має вигляд досить загущеного вічнозеленого масиву. Тут проходять головні теренкури, звідки, завдяки терасовому плануванню, раз по раз відкриваються безкраї панорами моря. В парку багато галявин, особливо мальовничих у час весняного цвітіння. Оригінальним куточком парку є алея-розарій, а також невеликі басейни. Через територію парку проходить загальнокурортний теренкур Лівадія-Місхор-Алупка. Зона масового відпочинку на нижній парковій терасі

1.11. Парки світу на рубежі хх і ххі ст. І їх творці

Стиль, за яким сучасні митці, створюючи паркові комплекси, намагаються відновити контакти з природою, подібні до нової форми Романтизму. Для них є важливо дотримуватися головного правила: ввести глядача у світ мистецтва, не маючи фінансового зацікавлення; виключити із своєї роботи тимчасовість (творити на віки).

Європейський Дісней-ленд (1990 р., м. Марне-ля-Велі, Франція). Одною із ознак справжнього мистецтва є те, що воно руйнує кордони між матеріальним і нематеріальним, реальністю і фантазією.

Ландшафтна архітектура – одна з форм творчої діяльності, що показує можливості такого високого мистецтва. Проект було розроблено ландшафтною організацією Дерека Ловедноя для європейського Дісней-ленду.

Широкі знання та досвід Британської компанії створив добрі передумови для вмілого управління, організації праці і забезпечення широкого спектру послуг спеціалістів із архітектури, транспорту, ландшафту, екології. Ця організація одержала багато грантів і нагород.

Європейський Дісней-ленд розташований у Марне-ля-Велі, 32 км на схід від Парижу. Цей парк побудовано за типовими проектами парку Дісней-ленд у Америці і Японії. Компанія Ловедноя відповідала за планування й організацію деталей озеленення.

Королівсто Дісней-ленду займає 1993 га. Цей парк виглядає немов окрема казкова країна. Простір розчленовано на п’ять окремих ділянок, або атракціонів. Кожен з них має свою специфіку: тропічні джунглі, північно - американська пустеля, світ майбутнього і т. д. І усе це органічно поєднано.

Рослини добирались ті, які більше притаманні для Франції.

Загалом у проекті показано ландшафтну архітектуру як мистецтво, що поєднує фантазію з реальністю.

Гвадалупський річковий парк (1985-1994 рр. у Сан-Джосе, Каліфорнія) немов поєднує візуальний і фізичний зв’язок між містом і рікою. Стратегія планування підпорядковує дизайн і поділяє композицію на декілька рівнів. Канали мають вберегти землю від ерозії. Береги рясно обсадженні рослинами, що відновлюють річкову екосистему. Простір для споглядання був створений еліптичними водоймами, до яких з ріки впадає декілька каскадів.

Парк Прихованої Долини (1985 р. м. Керкулес, Каліфорнія). Наприкінці 1970 р. громадські організації Керкулесу вирішили, що створення парку послужить подальшому розвитку їхнього краю. Відстаючи у розвитку від інших прибережних районів Сан-Франциско, керкулесівці міркували, що парк стане візитною карткою міста. Парк розташовано на головній дорозі серед найменш забудованої території.

Група архітекторів розробила дизайн парку. Ця незалежна професійна студія створена у 1973 р. групою професіоналів, що працюють для Асоціації Саан, яка є основним власником. У фірмі є 709 професіоналів, включаючи ландшафтних архітекторів, міських дизайнерів, екологів, проектантів, фотографів. Творці парку – учні Вищої національної школи ландшафту.

Абердінський гольф-клуб (1987 р., Бостіон Біч, Флорида, США).

Особливості гри в гольф дають змогу дати волю фантазії, що не притаманно іншим видам спорту.

Більшість майданчиків для гольфу, що створювались по каналах Англії, включали в себе стандартний набір елементів, але архітектори Світової Корпорації Розвитку підійшли до проблеми по-своєму, створивши майданчик для гольфу дивовижної краси: вона має усі елементи для гольфу, однак ці елементи творчо опрацьовані, їм надано вишуканих форм (водойми у формі звірів, риб, амеб, стилізовані природні форми).

Парк Побленоу (1992 р., Барселона, Іспанія).

Займає один з урбанізованих районів Барселони, дуже змінений під час проведення Олімпійських ігор 1992 р. Ця місцевість складалась із складів, індустріальних будівель, залізничної станції й інших непривабливих споруд.

Право на побудову парку у цьому районі виграв архітектор Сав’єр Вендрел Сала.

Міський парк Ша-Тін (1990 р., Гонконг) – це унікальне поєднання давніх традицій із сучасною забудовою міста, поєднання природи і сучасного міста. Над проектом працювали такі ландшафтні архітектори, як Алан Тейні, Анні Кумбс, Неіл Чемпен, Пітер Сендав та ін.

Парк було створено у новому районі Гонконгу – Ша-Тін – для відпочинку його мешканців. Відвідуючи парк, ви немов занурюєтесь у атмосферу давнини, у світ чарівної природи, де відпочивають душа і тіло.

Парк “Європа” (1991 р., м. Санта-Колома де Граменет, Барселона, Іспанія). Автор – скульптор Паул Сутер.

Друга міська кільцева дорога навколо Барселони немовби розділяла місто на дві частини. Щоб уникнути цього, було вирішено створити парк «Європа». Таким чином сформовано відкритий природній простір, який компенсував перенаселений простір міста.

Проектант Локу Біанко у тісній співпраці з Паулом Сунтром створили прекрасний парк, де поєднується вільний простір з природою.

Парк Хокімілко (1993 р., м. Хокімілко, Мексика). Автор Джордж Кальвіло. Цей парк займає територію 30000 га, має 200 км каналів. Парк має багатофункціональний характер.

Парк Амодена (1986 р., м. Модена, Італія). Архітектор Кесер Леонарді. Міський парк Амодена займає територію 26 га. Проект неодноразово перероблявся, його межі змінювались, але характер і концепція парку залишились. Кесер Леонарді – архітектор Університету з Флоренції. Він фотограф і художник. Франко Стагі – архітектор Міланського політехнічного інституту – у 1962 р. створив з Леонарді професійну студію і разом працювали над цим проектом.

Парк оточений новобудовами, які є невпорядкованими і безладними, а тому одним із завдань було виправити цей недолік.

У парку є озеро, площа якого 7000 м².

Парк “Буратіно” (1956-1987 р. р., м. Коллоді, Італія). Буратіно безперечно є одним з найулюбленіших героїв казок у дітей Італії. У 1951 р., щоб відзначити 17-ту річницю видання книги, професор Рональдо Анзілотті запропонував створити парк-пам’ятку, присвячену авторові книги Карло Лоренсі та головному герою Буратіно.

Вибір місця був наперед визначений – селище Коллоді – рідне село, де автор провів своє дитинство біля ріки Песці.

Ефмелінг (1950-1994 р. р., Катшевел, Голландія). Цей парк відрізняється від інших – він є результатом багаторічної роботи і має таку ж велику історію, як і історія Нідерландів. Створення парку триває і до нині.

Безсумнівно, цей парк найпопулярніший у Європі. Щороку його відвідують 3 млн. відвідувачів. У 1972 р. він був нагороджений грантом за великий вклад у розвиток туризму і рекреації. У 1992 р. його було визнано як один з найдавніших парків у світі.

“Водний парк” (1987 р, Лукмеєр, Пальма-де-Майорка, Іспанія).

Створюючи цей водний парк, мали на меті вирішити три основні завдання у плануванні та конструкціях басейнів. Перше – це те, що оточуючий ландшафт повинен бути ідеальним місцем для поєднання архітектури природи та індивідуальності. Друге – вода повинна виконувати головну функцію. Третє – цей комплекс повинен бути об’єднаний і прекрасно вписуватись в оточуюче середовище. Усе це допомогло розвинути інфраструктуру туризму і створити найпрекрасніший куточок на острові Пальма-де-Майорка.

Авторами проекту була група архітекторів: Джос Антоніо Номбева (головний архітектор), Філіберто Касела та Гранера (інженери), Джокер (економіст).

Парк займає площу 12,5 га; розподіляється на три зони. Перша зона з дуже гарними посадками сосен, друга зона – затоплені каменоломні; третя – рекультивоване сміттєзвалище.

До парку можна добратися машиною, автобусом, туди веде дорога і є величезна стоянка для 15000 автомобілів.

Лок Фу парк (1994 р., Лок Фу, Гонконг). Після приєднання Гонконгу до КНР у 1997 р. прибережний район Південної Азії намагалися пристосувати до нової політичної реальності (втрата ідентичності), щоб у майбутньому він став інтернаціональним центром.

Ця складна ситуація була взята до уваги при створенні Парку Браяном Клоустоном і Гонк-Конг Ltd. У цій організації головну роль виконували Том ван Дейн, Анні Кумбс, Роберт Лісекак ван Ноніус. Їх уміння як у проектуванні, так і організації праці дали їм змогу створити справжні шедеври: міст WR, Низина Джордона, міський парк Ші-Тан. Поєднання нових матеріалів, чітких геометричних конфігурацій (скло, метал, дерево) – усе це використовували при створенні парку. Фонтани, перголи, тераси надають парку сучасного вигляду.

Парк Де Ла Трінітат (1993 р., Барселона, Іспанія). Творці парку – Ерік Бєтл і Джоан Роідж – ландшафтні архітектори, достатньо відомі і популярні. У більшості своїх проектів вони вдало вписують природний ландшафт у міське середовище. У парках вони враховують досвід історичних шкіл.

У парку використовують рядові посадки у поєднанні з відкритими просторами, чіткими і ясними композиціями доріжок.

Парк “Темна Зірка. Архітектор Ненсі Холт (Массачусетс, США) – одна з найвидатніших постатей у сучасній творчості. Закінчила університети Гафта у 1960 р. і переїхала до Нью-Йорку. Її проекти – це перші авангардні проекти з організації простору, побудовані у співпраці з Робертом Смітсоном, Карлом Ануре і Міхаелем Гейзером. Влітку 1968 р. Смітсон і Холт об’єднались у Неваді, де вони працювали над проектом: “Дев’ята западина Невади” і кожен з них зробив своєрідний проект.

Парк “Південна Затока” (архітектор Мері Міс, США). Створюючи цей комплекс, вона використовувала зразки минулого, а також скульптуру, але як елемент не архітектури, а ландшафту, поєднуючи їх, відкриваючи нові можливості. Ці прийоми були використані у Західній Америці такими митцями, як Роберт Сімпсон, Міхаель Гейзер, Ненсі Холт.

Мері Міс зауважила: “Працюючи у своїй майстерні у Нью-Йорку, я робила загорожу як будівлю у співвідношенні з архітектурою, показуючи, як загорожі можуть організувати простір, роблячи його органічним”.

Парк Ла-Віллет у Парижі. Універсальний парк ХХІ ст. Принаймні у завданні на проектування, оголошеному у положенні про Міжнародний конкурс на проект цього парку, закладені найсучасніші ідеї паркового будівництва кінця ХХ і початку ХХІ ст. Життя підказало, що настав час створювати парки нового типу, які б могли обслуговувати всі вікові групи населення. Основні вимоги до проектів можна було б згрупувати у три завдання: 1) Злиття культурних і наукових досягнень – парк одночасно звязаний з містом і відповідає високо направленим цілям; 2) Виконання функцій культурного центру, місця зустрічі, діалогу між мистецтвом і технікою; 3) Виконання ролі “міста-саду” і “саду-міста” при єдності ландшафту, архітектури і композиції.

Під парк відводилася територія колишніх складів і різниць площею 55 га. Перша премія за проект була присуджена французькому архітектору Іву Чум.

Які ж нові елементи, що зявляються в задумах авторів проектів? Передусім передбачено реалізацію просвітницьких ідей: планується будівництво музею науки і техніки та музичного центру з виставковим залом, “Астрономічного саду” із радіотелескопом, обсерваторією та метеорологічним устаткуванням, наукових клубів. Передбачається будівництво оранжерей: демонстраційних із кафе та місцями відпочинку і дидактичних із показом нових технологій вирощування різних культур, де відвідувачі можуть попрацювати. Влаштовується центр активної діяльності для проведення різноманітних вистав, концертів, фейєрверків, громадських зборів на 1500-2000 чол. Для сервісного обслуговування відвідувачів є прокат спортивного інвентарю та музичних інструментів, а також численні кафе, кіоски тощо. В парковій зоні створюються тематичні сади: сади запахів, незвичайних рослин, міфологічні та ін. Створюються системи водних споруд.

По суті, це більш поглиблений за своїм змістом і формою радянський 30-40-х років парк культури і відпочинку. Напевне, найсуттєвіший новий елемент – залучення відвідувачів не лише до активного відпочинку, але й до активної розумової і фізичної праці. А інструментом до вирішення цих завдань стають найсучасніші досягнення науки і техніки.

І.О.Богова і Л.М.Фурсова (1988), узагальнюючи шляхи розвитку новітнього ландшафтного мистецтва, виділяють його основні види:

звязок паркового простору із міською забудовою;

розширення номенклатури паркових споруд;

розвиток парків різного типу – багатофункціональних, спеціалізованих, великих заміських парків, а також міні-парків;

поява нових садів, повязаних з технічними можливостями: садів на дахах і критих садів;

широке використання під паркові насадження рекультивованих земель;

великий масштаб земляних робіт і використання геопластики;

інтенсивне вирішення транспортних завдань;

формування прийомів із створення пейзажного ландшафту;

формування і збереження природного паркового середовища або створення його вигляду подібним шляхом.