3. Грошовий обіг і його закони.

Випуск (емісія) грошей здійснюється відповідно до дій об`єктивних

економічних законів.

Закон грошового обігу відображає внутрішньо необхідні, сталі й суттєві

зв`язки між кількістю необхідних для обігу грошей, цінами товарів, що підлягають

реалізації, та вартістю грошей.

Відповідно до різних форм грошей розрізняють певні типи законів грошового обігу.

За функціонуванням повноцінних грошей в обігу знаходиться лише необхідні

кількість грошових одиниць. Роль регулятора цієї кількості стихійно виконує

функція грошей як засобу нагромадження скарбів. При зменшенні потреби в

грошах частина їх випадає із обігу, перетворюючись на скарб і, навпаки, при

зростанні потреби в грошах додаткова кількість їх надходить в обіг із скарбу.

Закон грошового обігу змінюється, коли в обігу з`являються такі платіжні

засоби, як вексель, банкнота, чеки. Він набуває такого вигляду:

Кп = СЦ – К + П – ВВ ,

Шо

Де:

СЦ – сума товарних цін;

К – сума цін товарів, проданих у кредит;

П – сума платежів за борговими зобов`язаннями;

ВВ – сума взаємопогашуваних безготівкових платежів;

Шо – середня кількість оборотів грошової одиниці (як засобу обігу і платежу).

В західній економічній літературі при визначенні кількості грошей

користуються формулою, запропонованою американським ученим І.Фішером,

MV = PQ,

M = PQ ,

V

Де:

М – грошова маса;

Р – рівень цін (або середня ціна);

Q – придбана кількість товарів;

V – швидкість обігу грошей (або середнє число оборотів грошей за їх обміну

на товари та послуги).

Отже, основними елементами закону грошового обігу є товарна маса, що

перебуває в обігу, рівень цін товарів і швидкість обігу грошей. При чому, не рівень

цін товарів залежить від кількості грошей в обігу, а навпаки, кількість грошей, які

перебувають в обігу, залежить від рівня цін.

Головний принцип грошового обігу – обмеження грошової маси реальними

потребами обігу. У підтриманні рівноваги в економіці, збалансованості попиту та

пропозиції важливу роль відіграє грошова маса. У грошовій масі розрізняють

активні гроші, що використовуються в готівковому та безготівковому обігу;

пасивні (нагромадження, резерви, залишки на рахунках). Основну частину

грошової маси становлять різні види банківських депозитів (кредитних грошей), а

також деякі види цінних паперів. Грошова маса в наш час формується на основі

кредитів.

4. Суть, причини та наслідки інфляції.

Інфляція (від лат. infalito - роздувати) – процес знецінення грошей у

результаті перевищення кількості грошових знаків, що перебувають у обігу, над

сумою цін товарів та послуг, тобто недотримання вимог закону грошового обігу.

Інфляція – це знецінення грошей, спричинене диспропорціями в суспільному

виробництві й порушенням законів грошового обігу, яке виявляється у стійкому

зростанні цін на товари і послуги.

Інфляція може набувати різноманітних форм:

Типи інфляції:

 Залежно від переважного впливу факторів:

1. Інфляція попиту.

2. Інфляція пропозиції.

П

Р

И

Ч

И

Н

И

І

Н

Ф

Л

Я

Ц

І

Ї

Порушення пропорцій суспільного виробництва

Надмірна емісія паперових грошей

Дефіцит державного бюджету

Мілітаризація економіки

Значне зростання внутрішнього і зовнішнього державного

бюджету

Кризові явища у фінансово-кредитній системі

Недосконалість податкової системи

Монополізація виробництва

Зовнішньоекономічні фактори

 За темпами зростання:

1. Повзуча.

2. Галопуюча.

3. Гіперінфляція.

 За характером прояву:

1. Відкрита.

2. Прихована.

 За співвідношенням темпів зростання цін на товари:

1. Збалансована.

2. Незбалансована.

 За ступенем прогнозування:

1. Очікувана.

2. Неочікувана.

Відкрита інфляція розвивається вільно і ніким не стримується.

Прихована інфляція – це така інфляція, коли держава вживає заходи,

спрямовані на безпосереднє стримування цін на товари і послуги.

Повзуча інфляція – інфляція, що розвивається поступово коли ціни зростають

поступово і незначною мірою (5-10% на рік).

Помірна інфляція (3-5% на рік) у розвинутих країнах Заходу не розглядається

як негативний фактор. Навпаки, вважається, що вона стимулює розвиток

економіки, надає їй необхідного динамізму.

Галопуюча інфляція – інфляція, коли ціни зростають швидко – на 20-100%

щорічно.

Гіперінфляція – інфляція, коли ціни зростають астрономічно – на 1-2% щодня

або на 500% і більше на рік.

Незбалансована інфляція – інфляція, коли співвідношення цін у різних

товарних групах змінюється на різні відсотки і по-різному на кожний вид товару.

Очікувана інфляція – зазвичай помірна інфляція, яку можна спрогнозувати на

будь-який період часу. Досить часто це є прямим результатом антиінфляційних дій

уряду.

Неочікувана інфляція характеризується раптовим стрибком цін, зумовленим

збільшенням під впливом інфляційних очікувань суспільного попиту населення на

споживчі товари, товаровиробників – на сировину та засоби виробництва.

Інфляція попиту – це порушення рівноваги між попитом і пропозицією з боку

попиту. Спричинити її може в основному збільшення державних замовлень

(наприклад, військових), попиту підприємців на засоби виробництва в умовах

повної зайнятості й майже повної завантаженості виробничих потужностей, а також

зростання купівельної спроможності трудящих (зростання заробітної плати) в

результаті, наприклад, узгоджених дій профспілок.

Інфляція пропозиції – зростання цін внаслідок підвищення витрат

виробництва чи скорочення сукупної пропозиції.

Отже, інфляція – це тяжка хвороба економіки з глибокими соціально-

економічними наслідками.

Економічні наслідки інфляції:

1. Інфляція руйнує нормальні господарські зв`язки, посилює диспропорції в

економіці, дезорганізує інвестиційний процес, оскільки при нестримному

зростанні цін мета виробництва (прибуток) може бути досягнута і без

зростання виробництва.

2. Капітали переливаються з виробництва у сферу обігу, насамперед у

спекулятивні комерційні структури, де вони швидше обертаються і

приносять величезні прибутки, а також “втікають” за кордон у пошуках

прибутковішого застосування й надійного прибутку. Зростають спекуляція,

тіньова економіка, корупція.

3. Порушується нормальне функціонування кредитно-грошової системи.

Знецінення грошей підриває стимули до нагромадження їх, породжуючи

таке явище як “втеча від грошей”, коли підприємці й населення надають

перевагу вкладанню грошових заощаджень у товари та інші матеріальні

цінності. Розриваються кредитні угоди.

4. Поступово згортаються товарно-грошові відносини й розширюється прямий

продуктообмін на основі бартерних угод. Це приводить до втрати грошима

своїх економічних функцій, і відносини обміну повертаються назад – до

простої, або випадкової, форми вартості.

5. Інфляція негативно впливає на міжнародне економічне та валютно-

кредитне становище країни. Вона підриває конкурентоспроможність і

експорт вітчизняних товарів, водночас заохочує імпорт товарів з-за

кордону, оскільки на внутрішньому ринку вони продаються за вищими

цінами.

Соціальні наслідки інфляції:

1. Інфляція знижує життєвий рівень усіх верств населення, особливо тих, які

мають сталий доход, оскільки темпи зростання відстають від темпів

зростання цін на товари й послуги.

2. Інфляція знецінює попередні грошові заощадження населення в банках,

страхових полісах, щорічну ренту та інші паперові активи з фіксованою

вартістю.

3. Інфляція посилює безробіття, підриває мотивацію до ефективної трудової

діяльності, посилює соціальну диференціацію населення і соціальну

напругу в суспільстві.

Для боротьби з інфляцією держава проводить антиінфляційну політику, яка

передбачає:

- зростання виробництва і насичення ринку товарами;

- структурну та конверсійну перебудову економіки;

- обмеження емісії грошей;

- скорочення дефіциту державного бюджету;

- стимулювання нагромаджень та інвестицій;

- приватизацію і стимулювання середнього й малого підприємництва;

- скорочення ставок податків;

- регулювання валютного курсу;

- ослаблення інфляційних очікувань;

- роздержавлення, приватизацію, розвиток підприємництва;

- проведення грошової реформи конфіскаційного типу.

Основні терміни і поняття:

 гроші;

 раціоналістична концепція;

 еволюційна концепція;

 теорії грошей;

 функції грошей;

 повноцінні гроші;

 паперові гроші;

 кредитні гроші;

 готівкові гроші;

 безготівкові гроші;

 біметалізм;

 монометалізм;

 золотий монометалізм;

 інфляція.

Питання та завдання для закріплення:

1. Охарактеризуйте основні теорії виникнення грошей.

2. У чому полягає суть грошей?

3. Розкрийте сутність основних функцій грошей.

4. Які особливості паперових і повноцінних грошей?

5. Назвіть основні причини інфляції.

6. Визначити типи інфляції.

Література:

1. Гальчинський А.С., Єщенко П.С., Паз кін Ю.І. Основи економічних знань:

Підручник. К.: Вища школа, 1999. – 140-153 С.

2. Економічна теорія: Політекономія: Підручник / За ред. В.Д.Базилевича. –

К.: Знання-Прес, 2003. – 135-165 С.

3. Економічна теорія: Підручник / За ред. В.А.Предборського. – К.: Кондор,

003. – 69-103 С.

4. Мочерний С.В. Економічна теорія: Посібник. – К.: Видавничий центр

„Академія”, 2001. – 136-158 С.

5. Основи економічної теорії: Підручник: У 2-х кн. – Кн.1 (За ред. Ю.В.Ніколенка) –

К.: Либідь. – 108-117 С.

6. Основи економічної теорії: Підручник / За ред. Л.Ю.Мельника. – К.: 2005.

– 108-117 С.

7. Політична економія: Навч. Посібник / За ред. К.Т.Кривенка. – К.: КНЕУ, 2005. –

111-138 С.

8. Політична економія: Навч.посібник / За ред. В.О.Рибалкіна, В.Г.Бодрова.

– К.: Академвидав, 2004. – 154-170 С.

Тема: Структура та інфраструктура ринку.

План

1. Класифікація ринків за ознаками їх функціонування.

2. Ринкова інфраструктура.

Мета заняття: вивчити основні елементи ринку, довести їх взаємозв’язок та

показати значення, а також визначити та охарактеризувати структурні елементи і

інфраструктури ринку.

1. Класифікація ринків за ознаками їх функціонування.

Сучасний ринок є складним, полісистемним утворенням. Ринок складається з

певних елементів, які взаємодіють між собою.

Тобто, ринок як система економічних відносин має власну структуру (“структура”

в перекладі з латинської – побудова, розміщення).

Класифікація ринків.

За економічним призначенням об’єктів ринкових відносин.

1. Ринок предметів споживання і послуг призначений для задоволення

фізіологічних та соціальних потреб людини. Він безпосередньо відображає

виробництво і споживання, попит і пропозицію товарів. Матеріальне і

нематеріальне виробництво мають бути адекватними платоспроможному попиту

населення. Якщо цієї рівноваги немає, то в суспільстві настає дисбаланс: не

вистачає певної групи товарів споживання з одного боку, і виникає

перевиробництво – з іншого. Ринок через конкуренцію, ціни, прибуток, перелив

капіталу та інші його механізми впливає на виробництво, змінюючи його

структуру, ліквідує тим самим диспропорції в економіці та сфері обігу. Так

відновлюється рівновага між платоспроможним попитом населення та пропозицією

товарів і послуг.

2. Ринок засобів виробництва спрямований на задоволення виробничих потреб.

Його суб’єктами є фізичні та юридичні особи, що займаються економічною

діяльністю. Самостійність останніх залежить від забезпеченості засобами

виробництва, можливості вільної реалізації продукції, встановлення на неї цін,

укладення договорів. Підприємство існує лише тоді, коли кожна юридична і

фізична особа мають можливість вільно придбати будь – які засоби виробництва.

3. Ринок нерухомості формується для торгівлі землею, об’єктами, що на ній

збудовані, в тому числі житловими будинками. Суб’єктами цього сегмента ринку є

фізичні та юридичні особи, які можуть купувати об’єкти нерухомості як для

особистого (квартира чи будинок), так і для виробничого споживання (земля для

сільськосподарської діяльності, приміщення для офісу тощо). Нерухомість як товар

має ряд відмінностей від товарів, а саме:

- це об’єкт довгострокових інвестицій (в землю, будівлі, житло можна вкладати

капітал, підвищуючи таким чином його вартість);

- передається у спадщину майбутнім поколінням;

- займає певний простір і вказує на місце його знаходження, умови проживання.

4. Ринок науково – технічних розробок та інформації включає науково –

технічну продукцію, технічні засоби інформації, інформативні системи. Цей сектор

ринку обслуговує, всі сфери людської діяльності. Особливе місце у цьому сегменті

ринку у сучасному світі належить новим інформаційним технологіям і

комп’ютерам.

5. Фінансовий ринок (ринок капіталу, фондовий ринок) – це специфічна сфера

економічних відносин, де відбувається купівля – продаж фінансових ресурсів. Вона

характерна лише для розвиненої ринкової економіки і виключає кредитний ринок і

ринок цінних паперів. Такий ринок формується на основі коштів підприємств,

організацій і населення й обслуговує обіг платіжних коштів, кредитів та цінних

паперів.

6. Ринок праці ( робочої сили) є однією з найважливіших ланок у розвиненій

ринковій системі й означає надання прав кожній людині на вільний продаж своєї

робочої сили за власним бажання і вибором на засадах трудового найму. Об’єктом

купівлі – продажу робоча сила стає за умов існування, з одного боку, вільного

вибору професії або виду діяльності, що передбачає вільне переміщення людини в

межах країни і за її межами, придбання будинку, квартири або оренди її на певний

час, а з іншого боку – вільного вибору між зайнятістю і незайнятістю у суспільному

виробництві.

За територіальною ознакою.

- Місцевий;

- Національний;

- Світовий.

За чинним законодавством.

- Легальний (офіційний);

- Нелегальний (тіньовий).

За типом конкуренції.

- Досконалої конкуренції;

- Не досконалої конкуренції;

- Монополістичної конкуренції.