3. Форми міжнародних економічних відносин.

Існують наступні форми міжнародних економічних відносин:

● міжнародна торгівля;

● міжнародний рух капіталу;

● міжнародна трудова міграція;

● міжнародні валютно – фінансові відносини;

● науково – технічне співробітництво.

Міжнародна (світова торгівля) – форма міжнародних економічних відносин,

що ґрунтується на міжнародному поділі праці, спеціалізації окремих країн на

виробництві окремих товарів і послуг та обміні ними.

Міжнародна торгівля:

● розширює місткість внутрішнього ринку і встановлює зв’язки національного

ринку зі світом;

● долає обмеженість національної ресурсної бази;

● збільшує масштаби виробництва, які обмежені виробничими можливостями;

● це засіб розвитку спеціалізації країни, зростання продуктивності і

використання ресурсів, збільшення обсягів виробництва.

Міжнародний рух капіталу – переміщення капіталів за кордон (або з-за

кордону) з метою отримання прибутку.

Форми міжнародного руху капіталів

За суб’єктами, що вивозять капітал – приватний і державний.

За об’єктами – грошовий і товарний.

За способом отримання доходу на капітал – позичковий і підприємницький.

Форми вивозу капіталів

Позичковий капітал – це позики, кредити, банківські депозити; засоби на

рахунках інших фінансових інститутів.

Підприємницький – це прямі інвестиції, портфельні інвестиції (придбання

акцій іноземних підприємств).

Міжнародне науко – технічне співробітництво.

Виступає в таких формах:

 створення спільних науково – дослідних центрів, бюро, лабораторій з метою

більш раціонального використання новітніх технологій, «ноу – хау»,

прогресивних ідей, техніки, маркетингу тощо;

 консультації та координація дій у галузі науково – технічної політики;

 спільні дослідження світового досвіду, в галузях організації виробництва і

праці;

 організація підготовки кваліфікованого персоналу дослідників.

У другій половині ХХ ст. у світовому господарстві почав формуватися ринок

нових технологій. На ринку науково – технічних знань реалізуються товари

інтелектуальної власності, науково – технічні, комерційні знання і досвід.

Міжнародна міграція трудових ресурсів.

Має такі форми:

 еміграція – виїзд працездатного населення з країни за її межі;

 імміграція – в’їзд працездатного населення у країну з – за кордону;

 внутрішня міграція робочої сили охоплює різні регіони в межах однієї

держави.

Міграція трудових ресурсів спричинена різними економічними, політичними

та іншими причинами.

4. Міжнародна валютна система.

Міжнародна валютна система грошова система країн світу, в межах якої

перебувають і використовуються валютні ресурси і здійснюються міжнародні

платіжні операції.

До міжнародної валютної системи належать національні та колективні

резервні валютні одиниці, валютні паритети і курси, умови взаємного обороту

валют, міжнародні розрахунки і валютні обмеження тощо.

Основні елементи міжнародної валютної системи:

 міжнародні платіжні засоби;

 режим обміну валют;

 умови конвертування;

 механізм забезпечення валютно – платіжними засобами міжнародного

обороту;

 різні форми міжнародних і національних банківських організацій.

Етапи розвитку міжнародної валютної системи:

1. Паризька валютна система (1816 - 1914). ЇЇ називають системою золотого

стандарту, яка давала змогу кожній країні – учасниці обмінювати свою

національну валюту на золото.

2. Генуезька валютна система (1922 - 1944). Основою її був золотодевізний

стандарт, суть якого полягає у тому, що паралельно із золотом функцію

міжнародних платіжних засобів виконували деякі валюти провідних країн.

3. Бреттон – Вудський валютна система (1944 - 1976). Основою була система

золотовалютного, а надалі – золотодоларового стандарту.

Тільки національна валюта США обмінювалась на золото. У цій системі

функція світових грошей була збережена за золотом, але сфера його застосування

скоротилася. Поряд із золотом функцію платіжного засобу став виконувати

американський долар.

США взяло на себе зобов’язання обмінювати долари на золото за твердою

офіційною ціною – 35 доларів за тройську унцію – 31,1 г чистого золота. Цей обмін

здійснювався тільки за вимогами центральних банків.

Був введений режим фіксованих валютних паритетів, тобто законодавчо

встановленого співвідношення між валютами. Всі країни – члени МВФ

зобов’язалися встановлювати паритети своїх валют, а через долар – у золоті.

Для забезпечення сталості світової валютної системи був створений

Міжнародний валютний фонд (МВФ) – 1947 р. Капітал фонду створювався із

внесків країн – членів. Україна з 1992 р. є членом МВФ, в якому вона має 0,69%,

що дає підстави для отримання кредиту.