3. Організаційно – правові форми підприємництва.

Економіко – правова форма підприємства – відповідна організація виробничих

відносин у середині підприємства із зовнішніми суб’єктами господарювання,

зокрема державою, через які економічно реалізується форма власності на його

майно і капітал.

Основою економіко – правової форми підприємства є форма власності, на якій

воно засноване. Відповідно до існуючих типів власності (суспільної, приватної,

змішаної) економічно – правові форми підприємства поділяють на приватні,

колективні, державні та змішані.

Приватні підприємства.

До них відносяться: одноосібне володіння, партнерства (товариства),

корпорації.

Підприємства одноосібного володіння:

 індивідуальні підприємства ( їх майно належить фізичній особі,

функціонують лише на її власній праці);

 сімейні підприємства (засновані на власності і праці членів однієї родини);

 підприємства, засновані на власності окремого громадянина з правом

найму робочої сили;

Переваги одноосібних підприємств

 єдність в одній особі господарюючого суб’єкта і власника;

 цілковита свобода власника у виборі діяльності;

 самостійне розпорядження майном;

 відносно невеликі податки;

 швидке пристосування до кон’юктури ринку;

 ефективне використання енергоресурсів, сировини, трудових ресурсів.

Недоліки одноосібних підприємств

 нестача власних фінансових ресурсів для розвитку підприємства;

 труднощі з менеджменту (власник виконує всі функції з управління);

 необмежена відповідальність власника за результати діяльності

підприємства;

 недоступність застосування науково – технічного прогресу;

 невисокі можливості щодо вивчення ринків збуту та використання реклами.

Партнерства (товариства)

Особливості: об’єднання майна двох або більше осіб, які стають

співвласниками створеного ними підприємства, спільно управляють

підприємством, розподіляють прибуток і несуть спільну відповідальність за його

зобов’язаннями.

За статусом виокремлюють партнерства з обмеженою відповідальністю і

партнерства з повною відповідальністю.

Партнерства з обмеженою відповідальністю. Їх учасники несуть

відповідальність за можливі борги фірми лише своїм внеском. Прибуток

розподіляють пропорційно внескам.

Партнерства з повною відповідальністю. Учасники відповідають за

зобов’язаннями партнерства не лише розмірами внеску, а і майном.

Командитне (змішане)

Переваги партнерств

 можливість залучення більших ресурсів;

 управління спеціалізоване (кожний з партнерів відповідає за свою ділянку

роботи);

Акціонерні товариства. Суть акціонерного товариства.

Перші акціонерні компанії виникли на початку ХУП ст., а перший

акціонерний банк - 1694 році в Англії. До 30-х років XIX ст. їх було мало. Але,

починаючи з 1825 р., перша економічна криза зумовили розвиток акціонерних

компаній і банків.

Сьогодні у розвинутих країнах світу кожна крупна і навіть середня компанія, а

також частина малих підприємств існують у формі акціонерних.

Акціонерна компанія - основна форма організації великих, частини середніх та

малих підприємств, власність яких формується в результаті злиття капіталів

засновників компанії, а також випуску цінних паперів (акції, облігації) та їх

продажу.

Продаж акцій відбувається на фондовій біржі. Покупцями акцій є банки,

страхові компанії, пенсійні фонди та інші колективні акціонери-власники.

У законі України "Про господарські товариства" зазначається, що акціонерним

товариствам називається організація, яка мас статутний фонд, поділений на

визначну кількість акцій номінальної вартості, і несе відповідальність за

зобов'язанням тільки від величини прибутку акціонерного товариства в топ очному

році.

Акції, як предмет постійного продажу і купівлі мають ціну. Сума, зазначена в

акції, - це її номінальна вартість, фактична ціна (за яку продано акцію) - курс акцій,

який перебуває у прямій залежності від розміру виплачу ванного дивіденду і в

обернений - від рівня позичкового відсотка, який виплачується за депозитами.

дивіденд

Курс акцій = ------------------------------- X 100

позичковий процент

За акції кожний акціонер отримує доход, що називається дивідендом.

Дивіденд - це доход, який виплачується власникам акцій акціонерного

товариства з прибутку за рік.

Контрольний пакет акцій - коли в одних руках зосереджується 51% загальної

кількості акцій. Ним, як правило володіє вузьке коло найбагатших осіб, або

фінансових інститутів - комерційних банків, страхових компаній.

Вищим органом управління страхового товариства є збори акціонерів.

Голосування відбувається за принципом: одна акція - один голос. Загальні збори

збираються раз на рік. Акціонери, що мають не менше 20% голосів мають право в

будь-який час вимагати проведення зборів. Рада акціонерного товариства

обирається. Вона здійснює контроль за діяльністю виконавчого органу. Виконавчий

органом акціонерного товариства є його правління.

Контроль за фінансовою діяльності правління здійснює ревізійна комісія, яка

обирається з числа акціонерів.

Кооперативний сектор економіки України.

Кооператив є суспільною організацією громадян, які добровільно об'єдналися для

спільної господарської та іншої діяльності на основі спільності майна,

самостійності, самоврядування і самофінансування.

Кооператив може формуватись за рахунок:

 грошових або матеріальних внесків членів кооперативу;

 доходів від виробничої діяльності;

 продажу акцій;

 переданого в безкоштовне користування державного майна;

 оренди обладнання державних підприємств.

За рахунок цих джерел формується майновий фонд кооперативу, який включає

вартість основних виробничих і оборотних фондів, цінні папери, акції, грошові

кошти й відповідну частку в матеріальних цінностях інших підприємств і

організацій. Члену кооперативу щорічно нараховується частина прибутку залежно

від частки у пайовому фонді.

Ці відносини регулюються статутом.

Пай є власністю членів кооперативного підприємства.

Організація кооперативу здійснюється виключно на добровільних засадах.

Типи та функції кооперативів.

Кооперативи існують двох типів: виробничі й споживчі.

Виробничі кооперативи виготовляють товари, а також надають послуги

підприємствам, організаціям і громадянам.

Споживчі кооперативи задовольняють потреби своїх членів та інших громадян

у торговому й побутовому обслуговуванні, а також членів кооперативів у житлі,

дачах і садових ділянках, гаражах і стоянках для автомобілів та інших послугах.

Тобто, основною функцією кооперативів є:

 задоволення матеріальних і духовних потреб;

 виступаючи засобом поліпшення використання трудових ресурсів,

 особливо тих соціально-демографічних груп населення, праця яких

використовується недостатньо та звільнених з державних підприємств;

 виступають засобом поліпшення використання матеріальних ресурсів;

 діяльність кооперативів сприяє підвищенню фондовіддачі (обладнання

державних підприємств в другу і третю зміни можуть використовувати

кооперативи).

Орендні підприємства.

Орендні підприємство - це господарська одиниця, яка самостійно здійснює

підприємницьку та іншу діяльність на основі строкового платного володіння і

користування майном, переданим в оренду орендатору за договором.

Об'єктами оренди є:

1. цілісні майнові комплекси державних підприємств, організацій

(господарський об'єкт із закінченим циклом виробництва), або їхні

структурні підрозділи (філіали, цеха, дільниці);

2. окреме індивідуально визначене майно державних підприємств,

організацій.

Орендарями можуть бути:

1. організації орендарів створені членами трудових колективів державних

підприємств, організацій їхніх структурних підрозділів;

2. громадяни та юридичні особи України;

3. громадяни іноземних держав;

4. міжнародні організації;

5. особи без громадянства.

Отже, оренда як економічна категорія є формою відносин між власником, який

безпосередньо не веде господарство на даному державному підприємстві, в

організації та юридично вільним і економічно самостійним суб'єктом -

підприємством, якому власник (орендодавець) передає за оренду плату майно на

основі договору в строкове платне володіння і користування.

Закон України "Про оренду" введений у дію 14 березня 1995р. Відповідно до

закону, державне підприємство може бути орендодавцем тільки зі згоди фонду

державного майна України, його регіональних відділень, або органів

уповноважених місцевими радами.

Механізм функціонування орендного підприємства.

Визначається умовами договору оренди:

1. Об'єкт оренди (склад і вартість майна).

2. Строк на який укладається договір.

3. Орендна плата.

4. Порядок використання амортизаційних відрахувань.

5. Відновлення орендованого майна та умови цого повернення.

6. Виконання зобов'язань.

Орендна плата є формою доходу орендодавця-власника.

Основним складовим елементом орендної плати є амортизаційні

відрахування, тобто відшкодування орендодавцю вартості орендного майна.

Другий елемент - відсоток від доходу орендаря.

Існують грошова форма орендної плати, натуральна і грошово-натуральна.

Розмір орендної плати може бути змінено у разі зміни цін і тарифів та в інших

випадках, які передбачено законодавчо.

Характеризуючи підприємства, їх розділяють за кількісними показниками:

малі, середні та великі.

Малі підприємства

Дрібне підприємство не можливе без ринку, тому що воно безпосередньо не

регулюється державою. Розвиток дрібного підприємництва забезпечується правом

кожної людини займатися будь-якою економічною діяльністю у межах законів.

Приватна власність - умова дрібного підприємництва. Без приватної власності

дрібний бізнес неможливий, бо індивідуальне виробництво передбачає і

індивідуальне привласнення.

В Законі України "Про підприємництво" зазначається, що підприємці мають

право без обмежень приймати рішення і здійснювати самостійно будь-яку

діяльність, що не суперечить чинному законодавству. Але, законом установлені й

конкретні обмеження підприємницької діяльності. Так, без спеціального дозволу

(ліцензії), що видається Кабінетом Міністрів України, або уповноваженим ним

органом не можуть здійснюватись:

 пошук (розвідка) та експлуатація родовищ корисних копалин;

 ремонт зброї;

 виготовлення та реалізація медикаментів і хімічних речовин;

 виготовлення горілчаних, лікерних, коньячних виробів;

 виготовлення тютюнових виробів;

 медична практика;

 юридична практика;

 створення та отримання ігрових закладів, організація азартних ігор;

 торгівля алкогольними напоями.

Ліцензія видається за заявою суб'єкта підприємницької діяльності. Рішення про

видачу або відмову приймається не пізніше, ніж за ЗО днів з дня одержання заяви і

необхідних документів.

Згідно із Законом України "Про підприємництво" до малих підприємств

відносяться:

 у промисловості й будівництві - з числом працюючих до 200чоловік;

 у науці і науковому обслуговуванні - до 100 чоловік;

 в інших галузях виробничої сфери (крім роздрібної торгівлі) - до 50 чоловік;

 у галузях нематеріального виробництва - до 25 чоловік;

 у роздрібній торгівлі - до 15 чоловік.

Засновниками їх можуть бути орендні, колективні, спільні підприємства,

громадяни, члени сімей.

Властивості малого підприємства:

 малі підприємства оперативно реагують на кон'єктуру ринку, тим самим

надають ринковій економіці необхідної гнучкості;

 малий бізнес мобілізує значні фінансові й виробничі ресурси населення (в

тому числі й сировинні);

Середні підприємства.

Забезпечують гнучкість виробництва (швидка переорієнтація на випуск нової

продукції, високий рівень автоматизації виробництва, незначні витрати на

управління та обслуговування.

Великі підприємства.

Вони мають змогу виготовляти повністю кінцевий продукт, залучати великі

інвестиції, використовувати масове виробництво, що значно скорочує затрати на

одиницю продукції та робить її доступною для населення. Великі підприємства

переважають у таких галузях, як енергетика, машинобудування, хімічна

промисловість, тощо.

Основні терміни і поняття:

 підприємство;

 підприємництво;

 види підприємств;

 функції підприємництва;

 умови підприємництва;

 одноосібне підприємство;

 товариство з обмеженою відповідальністю;

 товариство з повною відповідальністю;

 командитне товариство;

 кооператив;

 орендне підприємство;

 корпорація ( акціонерне товариство)

 об’єднання підприємств.

Питання та завдання для закріплення:

1. Що охоплює поняття “підприємство”?

2. Які характерні ознаки має фірма?

3. Чим визначаються організаційні форми підприємництва?

4. Який критерій лежить в основі поділу підприємств на малі, середні та

великі?

5. Назвіть переваги та недоліки малого підприємництва.

6. Чим відрізняється товариство з обмеженою відповідальністю від повного

товариства?

7. Поясніть сутність функціонування акціонерного товариства.

Література:

1 Гальчинський А.С., Єщенко П.С., Палкін Ю.І. Основи економічних знань:

Підручник. К.:Вища школа.с. 252-276

2 Економічна теорія: Політекономія: Підручник/ За ред. Базилевич В.Д. – К.:

Знання – Прес, 2003р. с. 230-254

3 Економічна теорія: Підручник /за ред. Предборського В.А. – К.: Кондор, 2003

с. 147-158

4 Задоя А.А., Петруня Ю.Е. Основы экономической теории: Учебное пособие. –

М.: Рыбарн.,2000 с. 178-196

5 Мочерний С.В. Економічна теорія: Посібник.- К.: Видавничий центр

“Академія”. 2001 с. 264-286

6 Основи економічної теорії: Підручник: У 2 кн./ За ред. Ніколенка Ю.В. – К.:

Либіль, 1998 с. 3-27

7 Політична економія: Навч. Посібник /за ред. Кривенка К.Т.- К.: КНЕУ, 2005

с. 204-227

8 Політична економія: Навч. Посібник /за ред. Рибалкіна В.О., Бодрова В.Г. – К.:

Академвидав., 2004 с. 445-463

Тема: Капітал. Витрати виробництва і прибуток

План

1. Капітал як економічна категорія товарного виробництва.

2. Кругооборот та оборот капіталу.

3. Витрати виробництва. Прибуток.

Мета заняття: вивчити сутність капіталу, його різновиди, показати процес

його формування, кругооборот та оборот, а також структуру витрат і доходу

підприємства.

1. Капітал як економічна категорія товарного виробництва.

Капіталістична стадія виробництва

Капітал – саморозрозтаюча вартість , вартість що приносить додаткову

вартість.

Капіталістична власність утворюється в процесі первинного нагромадження

капіталу.

Умови нагромадження – це люди вільні від засобів виробництва, а з іншого

боку – люди, що володіють коштами.

Отже, це відносини «наймана праця – капітал». Робоча сила стала товаром.

Просте товарне виробництво перетворюються в капіталістичне.

Перетворення грошей на капітал.

Будь – який капітал – промисловий торговельний, позичковий починає свій

обіг, тобто економічний рух, з певної суми грошей. Економічний сенс обігу

капіталу полягає в тому, щоб внаслідок обігу отримати більше грошей, ніж було

авансовано. Тоді гроші перетворюються на капітал за умов, коли повертаються до

власника з приростом.

На цій підставі загальна формула капіталу має такий вигляд Г - Т – Г ' , де

приріст початково авансованих грошей з приростом (Г + г). Це й приріст К.Маркс

назвав додатковою вартістю. Отже, капітал є самозростаюча вартість , або вартість,

що приносить додаткову вартість.

Таким чином, спочатку капітал виступає в грошовій формі (Г), потім

перетворюється в елементи виробництва (В), засоби виробництва (ЗВ) і робочу

силу (РС). Його рух здійснюється за такою формулою:

РС

Г – Т < …. В …. Т ' …. Г '

ЗВ

Дві частини капіталу (РС) і (ЗВ) відіграють не однакову роль у процесі

виробництва. (ЗВ) – це постійний капітал, що переносить свою вартість на готовий

продукт, а отже, додаткової вартості він не створює.

Джерелом додаткової вартості є змінний капітал який представлений

функціонуючими працівниками, тобто тоді коли робоча сила стає товаром.

Наприклад: Робочий час 8 годин.

= 40$

Відтворення РС Додатковий час

(зароб. плата) – 40$ Додаткова вартість – 40 $

(це необхідний робочий час) (що і є додат. вартістю яка привл. капіт.)

Отже, додаткова вартість – це вартість, створена працівниками понад вартості

робочої сили і привласнена власником засобів виробництва. Товар робоча сила має

дві властивості: вартість і споживчу вартість.

Вартість товару робоча сила визначається вартістю матеріальних і духовних

благ, необхідних для відтворення робочої сили (через заробітну плату), а споживча

вартість – здатність створювати додаткову вартість.

Основний закон капіталізму – максимальне утворення додаткової вартості.

За сучасних умов основний закон капіталізму змінився тому, що змінились

відносини власності, а також сама капіталістична система. З’явились різноманітні

форми власності з домінуючою корпоративною, а значить привласнення стало

груповим. Суть основного закону капіталізму сьогодні – це максимізація дивідента

за акціями.