- •Адаптація як фізіологічна основа спортивного та оздоровчого тренування.
- •Фактори, що зумовлюють аеробні можливості організму.
- •Морфофункціональні особливості організму осіб похилого віку та їх урахування в режимі рухової активності.
- •Види адаптації до м'язової діяльності за механізмами прояву.
- •Тест рwс-170, його використання в практиці фізичного тренування.
- •Види адаптації до м'язової діяльності за часом формування
- •Максимальне споживання кисню і фактори, що його зумовлюють
- •3.Основні завдання морфофункціонального та біохімічного контролю в спорті.
- •Задачи, виды и организация биохимического контроля
- •Функціональні резерви організму та їх визначення.
- •Поріг анаеробного обміну.
- •Основні критерії контролю максимальних можливостей функціональних систем та метаболізму.
- •Прояв загального адаптаційного синдрому у спорті
- •2.Методи визначення максимального споживання кисню.
- •Загальна фізіологічна класифікація фізичних вправ.
- •Локальные, региональные и глобальные упражнениния
- •Силовые, cкоростно-силовые упражнения и упражнения на выносливость
- •Методи визначення анаеробних можливостей спортсменів.
- •3.Поточний біологічний контроль у спорті, його задачі та методи, що використовуються.
- •1.Класифікація спортивних вправ за енергетичними критеріями. Энергетическая характеристика физических упражнений
- •Анаеробні можливості організму і фактори, що їх обумовлюють.
- •3. Задачі етапного контролю та поглиблених обстежень. Методи, які при цьому використовуються.
- •1. Фізіологічна характеристика циклічних спортивних вправ максимальної потужності.
- •2.Поняття про кисневий борг Кислородный долг и восстановление энергетических запасов организма
- •3.Використання біологічних критеріїв на основних етапах добору в спорті.
- •1.Фізіологічна характеристика циклічних спортивних вправ субмаксимальної потужності.
- •2.Рухові навички і фази їх формування.
- •3 Стадии формирования двиг.Навыка:
- •3. Критерії добору за морфологічними показниками (конституція, соматотип, компонентний склад тіла).
- •1.Фізіологічна характеристика циклічних спортивних вправ великої потужності.
- •2.Роль сенсорних корекцій в керуванні рухами.
- •3. Критерії добору за функціональними показниками. Рост , вес , окружность грудной клетки
- •Фізіологічна характеристика циклічних спортивних вправ помірної потужності.
- •Фізіологічне обґрунтування принципів навчання техніці рухів.
- •Морфофункціональні особливості організму жінок-спортсменок.
- •Фізіологічна характеристика циклічних спортивних вправ помірної потужності.
- •Тренованість та її функціональні й метаболічні показники в стані спокою.
- •Тріада жінки-спортсменки. «Триада» женщины – спортсменки:
- •1.Фізіологічні особливості статичних вправ (феномен Ліндгарда).
- •2.Тренованість та її функціональні й метаболічні показники при виконанні стандартних (неграничних) фізичних вправ.
- •3.Особливості прояву фізичної працездатності у жінок-спортсменок в різні фази менструального циклу та їх урахування в режимі тренувань.
- •1.Фізіологічна характеристика передстартових реакцій.
- •2.Тренованість та її функціональні й метаболічні показники при виконанні граничних фізичних вправ.
- •3.Кліматичні умови середньогір'я та високогір'я.
- •1.Фізіологічна характеристика періоду впрацьовування і стійкого стану.
- •2.Специфічність тренувальних ефектів.
- •Специфичность тренировочных эффектов в отношении двигательного навыка (спортивной техники)
- •Специфичность тренировочных эффектов в отношении ведущего физического (двигательного) качества
- •Специфичность тренировочных эффектов в отношении состава активных мышечных групп Специфичность тренировочных эффектов, проявляемая при разных условиях внешней среды
- •3.Етапи адаптації до гірських умов.
- •1.Фізіологічна характеристика розминки
- •2.Основні функціональні ефекти спортивного тренування.
- •1.Фізіологічна характеристика "мертвої точки" і "другого дихання".
- •2.Використання показників концентрації лактату крові для керування тренувальним процесом. Пано.
- •3.Особливості реакліматизації та терміни найвищої працездатності
- •1.Фізіологічна характеристика стомлення. Втома яка компенсується.
- •2.Концентрація сечовини у крові як показник реакцій організму на фізичні навантаження.
- •3.Оцінка рівня тренованості за даними серцево-судинної та дихальної системи.
- •1.Фізіологічна характеристика відновного періоду.
- •Основні етапи онтогенезу.
- •3. Методи оцінки фізичного розвитку спортсменів.
- •6.2.1. Метод индексов
- •Максимальная статическая сила и максимальная произвольная статическая сила мышц
2.Специфічність тренувальних ефектів.
Систематическое выполнение определенного вида (видов) физических упражнений (тренировка) вызывает два основных положительных функциональных эффекта:
усиление максимальных функциональных возможностей всего организма в целом и его ведущих систем, обеспечивающих выполнение тренируемого упражнения;
повышение эффективности (экономичности) деятельности всего организма в целом и его органов и систем при выполнении тренируемого вида мышечной деятельности.
О первом эффекте свидетельствует- рост максимальных показателей, выявляемых при выполнении предельных, максимальных, тестов (упражнений). Эти показатели отражают текущие максимальные функциональные возможности организма, которые существенны для выполнения данного вида мышечной деятельности. Например, об эффекте тренировки выносливости свидетельствует повышение максимальных аэробных возможностей организма - максимальной аэробной мощности и максимальной аэробной емкости (продолжительности выполнения аэробной мышечной работы определенной мощности, например на уровне МПК).
О втором эффекте свидетельствует уменьшение функциональных сдвигов в деятельности различных ведущих органов и систем организма при выполнении стандартной немаксимальной нагрузки. Так, при выполнении одинаковой нагрузки у тренированного человека по сравнению с нетренированным или у одного и того же человека после определенного периода тренировки отмечаются меньшие функциональные сдвиги (в ЧСС, легочной вентиляции, количестве и уровне сократительной активности скелетных мышц, температуре тела, концентрации лактата, кате-холаминов и других гормонов в крови, симпатической нервной активности и т. д.), а также снижение энергетических расходов при выполнении данной нагрузки (например, снижение потребления О2). Последний феномен проявляется наиболее заметно в тех видах мышечной деятельности, выполнение которых связано с овладением и совершенствованием сложной координации движений, например в плавании.
Специфичность тренировочных эффектов
Систематическое выполнение данного упражнения (тренировка) вызывает специфическую адаптацию организма, обеспечивающую более совершенное выполнение тренируемого упражнения. Такая адаптация проявляется в специфических тренировочных эффектах - наибольшем повышении результата в тренируемом упражнении (спортивного результата) и экономичности его выполнения. Отсюда следует, что тренировочные программы должны составляться так, чтобы развивать специфические физиологические способности, необходимые для выполнения данного упражнения или данного вида физической (спортивной) деятельности (принцип специфичности тренировки).
Специфичность тренировочных эффектов в значительной степени связана с принципом пороговых нагрузок. Дело в том, что тренировочные эффекты проявляются только в отношении тех ведущих для выполнения данного упражнения органов, систем и механизмов, для которых в процессе тренировки достигаются или превышаются пороговые нагрузки. Соответственно специфичность тренировочных эффектов выявляется в преимущественном или исключительном повышении уровня ведущих физических (двигательных) качеств, ведущих энергетических систем, в совершенствовании координации движений, состава и степени активности мышечных групп, участвующих в осуществлении тренируемого упражнения.
Среди огромного числа физических упражнений можно выделить упражнения, сходные друг с другом по характеру функциональных запросов (см. гл. I) - ведущим двигательному качеству и энергетической системе, координации движений, составу участвующих мышечных групп. В этом случае использование сходных (по тому или иному признаку) упражнений в качестве тренировочных может вызвать сходные общие тренировочные эффекты.
Например, выносливость и ее физиологические механизмы (повышение возможностей кислородтранспортной и кислородоутилизирующей систем) могут совершенствоваться при использовании, в качестве тренировочных самых различных упражнений и ходьбы, бега, плавания, ходьбы на лыжах, катания на коньках, езды на велосипеде.
Однако чем более высокие функциональные- запросы к организму предъявляет выполнение физического упражнения, тем больше проявляются специфичность физиологических реакций и их специфическая адаптация в результате тренировки. Поэтому в занятиях физической культурой с оздоровительными целями и на начальных этапах спортивной тренировки могут широко использоваться разнообразные сходные упражнения, вызывающие общие тренировочные эффекты (общеразвивающие упражнения). По мере повышения функциональных запросов (функциональной подготовленности) для дальнейшего, роста спортивного результата все больше должен учитываться принцип специфичности тренировки. Общим правилом считается то, что на уровне высокого спортивного мастерства наибольшие тренировочные эффекты (рост спортивного результата) достигаются при использовании в качестве тренировочных тех спортивных упражнений, которые являются основными для данного вида спорта (соревновательных).