4. Співстрахування. Договір перестрахування

Співстрахування - спосіб розподілу ризику між двома чи більш страховиками шляхом віднесення на кожного з них заздалегідь обумовленої частки можливих збитків і належної страхової премії (ст..986 ЦКУ). Співстрахування допускається по договорах як майнового , так і особистого страхування.

Права і обов’язки кожного із страховиків повинні бути визначені у договорі. Співстрахування здійснюється лише за згодою страхувальника. Між учасниками договору співстрахування за взаємним погодженням між співстраховиками і страхувальником один із спів страховиків може представляти всіх інших спів страховиків у відносинах із страхувальником. При цьому цей страховик залишається відповідальним перед страхувальником лише в межах своєї частки.

Відповідно до ст.. 987 ЦКУ за договором перестрахування страховик, який уклав договір страхування, страхує в іншого страховика (перестраховика) ризик виконання частини своїх обов’язків перед страхувальником.

Перестраховик має право перестраховувати і приймати ризики лише з тих видів добровільного і обов’язкового страхування , на проведення якого він має ліцензію. Перестрахування здійснюється на підставі укладеного між страховиком та перестраховиком договору перестрахування, який укладається без погодження зі страхувальником.

Відмінністю договору перестрахування від договору співстрахування є те, що перший страховик не зобов’язаний сповіщати страхувальника про укладені ним договори перестрахування. За таким договором перестрахувальник і перестраховик зобов’язані тільки один перед одним , останній не несе відповідальності перед першим страхувальником, оскільки той не є ні стороною в договорі перестрахування ні вигодо набувачем за цим договором. Відповідальною особою перед першим страхувальником залишається страховик за основним договором.

5. Припинення договору страхування. Недійсність договору страхування.

Зобов'язання зі страхування припиняється з таких підстав:

• за згодою сторін;

• закінчення строку, на який був укладений договір;

• виконання страховиком зобов'язань перед страхувальником у повному обсязі;

• несплата страхувальником страхових платежів у встановлені договором строки;

• ліквідація страхувальника — юридичної особи або смерті страхувальника - громадянина, за винятком випадків, передбачених законодавством України;

• ліквідація страховика або страхувальника — юридичної особи в порядку, встановленому законодавством України;

• прийняття судового рішення про визнання договору страхування недійсним;

• наявність інших випадків, передбачених законодавством України.

' Зобов'язання зі страхування може бути достроково припинене на вимогу страхувальника або страховика, якщо це передбачено умовами договору страхування. Про намір достроково припинити страхове зобов'язання будь-яка сторона повинна повідомити іншу не пізніше як за 30 днів до дати припинення дії договору страхування, якщо інше ним не передбачено.

У разі дострокового припинення зобов'язання на вимогу страхувальника страховик повертає йому страхові платежі за період, що залишився до закінчення дії договору, з вирахуванням витрат, яких він зазнав (викупна сума). Якщо вимога страхувальника обумовлена порушенням страховиком умов договору страхування, то останній повертає страхувальникові сплачені ним страхові платежі повністю. У разі дострокового припинення страхування на вимогу страховика страхувальникові повертаються повністю сплачені ним страхові платежі. Якщо вимога страховика обумовлена невиконанням страхувальником умов договору, то страховик повертає страхувальникові страхові платежі за час дії договору з вирахуванням витрат, яких він зазнав (ст. 997 ЦК України, ст. 28 Закону України "Про страхування").

Договір страхування може бути визнаний у судовому порядку недійсним (крім загальних підстав недійсності правочинів) у разі:

а) якщо він укладений після настання страхового випадку;

б) якщо об'єктом договору страхування є майно, яке підлягає конфіскації на підставі судового вироку або рішення, що набуло законної сили.