2. Права і обовязки сторін за договором позики

Позичальник повинен повернути позику та має право повернути позику достроково зі згоди позикодавця. Крім того позичальник повинен сплатити відсотки.

Позичальник також зобов’язаний на вимогу позикодавця, у разі невиконання ним обов’язків, встановлених договором щодо забезпечення повернення позики, а також у разі втрати забезпечення виконання зобов’язання або погіршення його умов за обставин, за які позикодавець не несе відповідальності , достроково повернути позику та сплатити відсотки, належні йому.

Позичальник, який не повернув суму позики, на вимогу позикодавця зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом. Тобто нараховуються 2 види процентів – проценти за позику та проценти за прострочення повернення позики. Таке подвійне стягнення не передбачено в ЦКУ але сторони можуть це передбачити в договорі .

У разі виконання грошового зобов’язання не в повному обсязі, основна сума боргу вважається сплаченою в останню чергу, після відшкодування витрат кредитора, пов’язаних з одержанням виконання, а також сплати процентів та неустойки. На неповернену суму проценти нараховуються до повного погашення позики.

3. Новація боргу в позикове зобовязання

У відповідності до ст.. 1053 ЦКУ за домовленістю сторін борг, що виник із договорів купівлі-продажу, найму майна або з іншої підстави, може бути замінений позиковим зобов’язанням.

Не допускається новація щодо зобов’язань про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю, про сплату аліментів та в інших випадках, встановлених законом.

Новація має здійснюватися сторонами з дотриманням форми, встановленої для договору позики.

4. Банківські операції та їх види

Відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність" від 7 грудня 2000 р. банк — це юридична особа, яка має виключне право на підставі ліцензії Національного банку України здійснювати у сукупності такі операції: залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб. Від банків слід відрізняти фінансові установи - - юридичні особи, які проводять одну або кілька операцій, що можуть виконуватися банками, за винятком залучення вкладів.

Банківська система України складається з Національного банку України та інших банків, що створені і діють на території України відповідно до закону. Центральним банком України, особливим центральним органом державного управління є Національний банк України. Його юридичний статус, завдан­ня, функції, повноваження і принципи організації визначаються Конституцією України, Законом України "Про Національний банк України" від 20 травня 1999 р¹.

Відповідно до Конституції України основною функцією Національного банку є забезпечення стабільності грошової одиниці України. Банки в Україні можуть функціонувати як універсальні або як спеціалізовані. За спеціалізацією банки можуть бути ощадними, інвестиційними, іпотечними, розрахунковими (кліринговими)¹.

Банки в Україні створюються у формі акціонерного товариства, товариства з обмеженою відповідальністю або кооперативного банку.

Державну реєстрацію банків здійснює Національний банк України відповідно до вимог Закону України "Про банки і банківську діяльність" та нормативно-правових актів Національного банку України.

Реєстрація банків здійснюється шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру банків, після чого банк набуває статусу юридичної особи. Національний банк України видає банку свідоцтво про його державну реєстрацію за встановленою ним формою. Банк має право здійснювати банківську діяльність тільки після отримання банківської ліцензії.

Без отримання банківської ліцензії не дозволяється здійснювати одночасно діяльність Із залучення вкладів та інших коштів, що підлягають поверненню, і надання кредитів, а також вести рахунки. Особи, винні у здійсненні банківської діяльності без банківської ліцензії, несуть кримінальну, цивільну чи адміністративну відповідальність згідно Із законами України,

На підставі банківської ліцензії банки мають право здійснювати такі банківські операції:

1. приймання вкладів (депозитів) від юридичних і фізичних осіб;

2. відкриття та ведення поточних рахунків клієнтів І банків-кореспондентів, у тому числі переказ грошових коштів з цих рахунків за допомогою платіжних інструментів та зарахування коштів на них;

3. розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик (ч. 1 ст. 47 Закону України "Про банки І банківську діяльність").

4. операції з валютними цінностями;

5. емісію власних цінних паперів;

6. організацію купівлі та продажу цінних паперів за дорученням клієнтів;

7. здійснення операцій на ринку цінних паперів від свого імені (включаючи андеррайтинг);

8. надання гарантій і поручительств та інших зобов'язань від третіх осіб, які передбачають їх виконання у грошовій формі;

9. придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог та прийом платежів (факторинг);

10. лізинг;

11. послуги з відповідального зберігання та надання в оренду сейфів для зберігання цінностей та документів;

12. випуск, купівлю, продаж і обслуговування чеків, векселів та інших оборотних платіжних інструментів;

13. випуск банківських платіжних карток і здійснення операцій з використанням цих карток;

14. надання консультаційних та інформаційних послуг щодо банківських операцій (ч. 2 ст. 47 Закону).

За умови отримання письмового дозволу Національного банку України банки також мають право здійснювати такі операції:

1. здійснення інвестицій у статутні фонди та акції інших юридичних осіб;

2. здійснення випуску, обігу, погашення (розповсюдження) державної та іншої грошової лотереї;

3. перевезення валютних цінностей та інкасацію коштів;

4) операції за дорученням клієнтів або від свого імені: з Інструментами грошового ринку; з інструментами, що базуються на обмінних курсах та відсотках; з фінансовими ф'ючерсамн та опціонами;

5) довірче управління коштами та цінними паперами за договорами з юридичними та фізичними особами;

6) депозитарну діяльність і діяльність з ведення реєстрів власників іменних цінних паперів.

Комерційні банки самостійно встановлюють процентні ставки та комісійну винагороду за свої операції.