3. Відповідальність сторін та припинення договору комерційної концесії

Відповідальність за договором комерційної концесії

• Правоволоділець зобов'язаний контролювати якість товарів (робіт, послуг), якщо договором комерційної концесії не передбачено інше.

• Право володілець відповідає перед третіми особами за неналежну якість товарів (робіт, послуг). Така відповідальність може бути як субсидіарною, так і солідарною.

• Правоволоділець несе субсидіарну відповідальність за вимогами, що пред'являються до користувача у зв'язку з невідповідністю якості товарів (робіт, послуг), проданих (виконаних, наданих) користувачем за договором комерційної концесії.

• правоволоділець несе відповідальність і тоді, коли якість його товарів (робіт, послуг) нижча, ніж у користувача.

• Правоволоділець несе відповідальність незалежно від того, продаються товари споживачам чи іншим учасникам цивільного обороту.

• Відповідальність правоволодільця настає тільки при невідповідній якості

Договір комерційної концесії припиняється у разі:

а) односторонньої відмови від договору, укладеного без зазначення строку. Кожна зі сторін має право у будь-який час відмовитися від такого договору, повідомивши про це другу сторону не менше ніж за шість місяців, якщо більш тривалий строк не встановлений договором;

б) припинення права правоволодільця на торговельну марку чи інше позначення, визначене в договорі, без його заміни аналогічним правом;

в) односторонньої відмови користувача від договору у разі зміни торговельной марки чи іншого позначення правоволодільця, права на використання яких входять до комплексу прав, наданих користувачеві за договором концесії;

г) смерті правоволодільця, якщо спадкоємець протягом шести місяців з дня відкриття спадщини не зареєструється як суб'єкт підприємницької діяльності. Оскільки суб'єктом підприємницької діяльності має бути не тільки правоволоділец, а й користувач, зазначені правила повинні застосовуватися і до нього.

Права та обов'язки особи, яка померла, до переходу їх до спадкоємця чи іншої особи здійснює управитель;

д) оголошення правоволодільця або користувача неплатоспроможним (банкрутом);

е) в інших випадках, передбачених цивільним законодавством, наприклад, при новації

« Зобовязання за спільною діяльністю».

1. ПОНЯТТЯ, ВИДИ ТА ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

2. ФОРМА І УМОВИ ДОГОВОРУ ПРО СПІЛЬНУ ДІЯЛЬНІСТЬ

3. ПОНЯТТЯ ТА ЮРИДИЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДОГОВОРУ ПРОСТОГО ТОВАРИСТВА. ВЕДЕННЯ СПІЛЬНИХ СПРАВ УЧАСНИКІВ ДОГОВОРУ

4. ПРАВА І ОБОВЯЗКИ УЧАСНИКІВ ДОГОВОРУ. СПІЛЬНЕ МАЙНО УЧАСНИКІВ ДОГОВОРУ

5. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ УЧАСНИКІВ ЗА НЕВИКОНАННЯ ОБОВЯЗКІВ. ПОРЯДОК ПОКРИТТЯ СПІЛЬНИХ ВИТРАТ І ЗБИТКІВ

6. УСТАНОВЧІ ДОГОВОРИ. ПРИПИНЕННЯ ДОГОВОРУ

1. Поняття, види та правове регулювання спільної діяльності

У процесі задоволення своїх економічних (майнових) та інших інтересів у суб'єктів цивільних правовідносин виникає необхідність у кооперації (від лат. соорего — співробітничаю), тобто у спільній діяльності, змістом якої може бути об'єднання майна, трудових зусиль, організація співпраці тощо для досягнення загальної мети. Ця необхідність може бути зумовлена різними чинниками, зокрема: відсутністю в особи достатніх фінансових коштів, майна, досвіду, знань, технологій тощо для здійснення будь-якого виду діяльності; неможливістю здійснювати певний вид діяльності без партнерів через юридичні (нормативно-правові) вимоги (організація та діяльність фондової біржі, комерційного банку, здійснення довірчих операцій, страхової діяльності, проведення ломбардних операцій); бажанням отримати певні пільги, зокрема податкові; прагненням уникнути чи зменшити ризики тощо.

Специфічні риси зобов'язань за спільною діяльністю

1. спільну діяльність осіб для досягнення будь-якої загальної мети, що не супе­речить законові.

2. об'єднують більше двох учасників.

3. кожний учасник зобов'язань за спільною діяльністю виступає водночас як боржник і як кредитор.

4. Але жодна із сторін не може вимагати виконання для себе особисто, так само як і не повинна виконувати зобов'язання безпосередньо іншій стороні.

5. Взаємні права та обов'язки учасників опосередковані необхідністю досягнення загальної мети.

6. майно часто об'єднується у спільну власність.

7. наявність у сторін загального інтересу

8. мають чіткий організаційний характер.

9. сама суть спільної діяльності потребує від сторін вступати у відносини з третіми особами.

10. часто мають тривалий характер із зазначенням строку або з невизначеністю строку їх дії.

11. їх особистий характер.

Основні типи та види зобов'язань за спільною діяльністю.

1. учасники можуть обрати організаційно-правову форму їх спільної діяльності, що не передбачає створення юридичної особи - відносини, що виникають між учасниками, оформляються у договорі про спільну діяльність, який є юридичним фактом або підставою виникнення зобов'язання за спільною діяльністю і містить усі істотні та інші умови взаємовідносин сторін.

2. спільна діяльність учасників може бути спрямована на здійснення співробітництва для створення і діяльності самостійного суб'єкта права — юридичної особи - учасникам необхідно укласти установчий договір, який не тільки регулює їх спільну діяльність, а й визначає правовий статус створеної ними з цією метою юридичної особи.

Підстави виникнення зобов'язань за спільною діяльністю

• договори про спільну діяльність

• установчі договори

нормативно-правове регулювання: