Питання для обговорення:

1. Політизація українського руху на початку ХХ ст. Створення політичних партій.

1. Революція 1905-1907 років і Україна. Становлення українського парламентаризму.

2. Столипінська аграрна реформа та політична реакція в Україні.

3. Перша світова війна: український контекст.

Методичні вказівки до семінару:

Приступаючи до розгляду першого питання даної теми, варто зазначити, що основні українські землі на початку ХХ ст. входили до складу двох імперій – Російської та Австро-Угорської. Непослідовність та незавершеність буржуазних реформ другої половини ХІХ ст., їх обмежений характер суттєво стримували соціально-економічний розвиток українських земель. Проте ці реформи були незворотними і дали певний простір запізнілим соціально-економічним перетворенням. Студенти повинні усвідомлювати, що економічний розвиток українських земель відбувався суперечливо і неоднозначно. Втім кількісні та якісні зрушення суттєво змінили не лише господарську, але й соціальну структуру українського суспільства, що спричинило зростання кількості міського населення, з одного боку, та загострення соціальних й національних суперечностей на початку ХХ ст. в українських землях, – з іншого.

Подальший розвиток суспільно-політичного руху в українських землях супроводжувався утворенням перших національних політичних партій. Студенти, за допомогою аналізу джерельного матеріалу, повинні визначити спектр політичних партій на початку ХХ ст. в Наддніпрянщині і підавстрійській Україні. Необхідно також звернути увагу на їх програмні вимоги та методи діяльності. Слід зазначити, що характерною рисою цього періоду була абсолютна перевага в українському русі лівих національних соціалістичних сил.

Відповідь на друге питання про революційні події 1905-1907 рр. в Україні слід розглядати, починаючи з визначення причин та основних етапів революційної боротьби, а також охарактеризувати її основні форми: страйкова боротьба, селянські виступи, повстання в армії і на флоті. Необхідно проаналізувати причини, що змусили російський царизм оприлюднити Маніфест 17 жовтня 1905 р. та спричинили лібералізацію й активізацію суспільно-політичного життя в країні. Слід з‘ясувати особливості діяльності української думської громади, проаналізувати її основні напрями та наслідки для національного руху.

Поразка революції супроводжувалася наступом реакції й урядовими репресіями щодо учасників українського національного руху. Студентам необхідно визначити умови, в яких опинилися українські суспільно-політичні та громадські організації і діячі, а також реакцію української громадськості на обмеження національних прав українців в Російській імперії. Після поразки революції 1905-1907 рр. більшість українських партій фактично призупинили свою діяльність або звели її до мінімуму в умовах жорстких переслідувань з боку російського самодержавства.

Готуючи відповідь на наступне питання, слід пам‘ятати, що реформа 1861 р. не розв‘язала складний вузол протиріч в аграрному питанні, яке навіть на початку ХХ ст. залишалося однією з найболючіших суспільних проблем. Спробою його розв‘язати стала Столипінська аграрна реформа, в основу якої було покладено ідею ліквідації сільської общини і перетворення селян на міцних господарів-землевласників. Впровадження аграрної реформи супроводжувалось поширенням в Правобережній Україні земського самоврядування в 1911 р.

Відповідь на четверте питання повинна складатися за схемою: причини Першої світової війни, головні учасники, їх плани щодо українських земель; ставлення українців до війни, форми і методи їх участі. Аналізуючи позицію українців щодо війни, слід охарактеризувати цілі і завдання діячів українського національного руху, причини розколу в середовищі його учасників. Студент повинен з‘ясувати, чи вплинули події Першої світової війни на зростання національного самосвідомості українців. Визначте наслідки ведення бойових дій на території України, участь в них Українських січових стрільців.