- •«Конституційне право зарубіжних країн
- •Предмет та метод конституційного права зарубіжних країн.
- •Система конституційного права.
- •Конституційно-правові норми: поняття, ознаки, види.
- •Конституційно-правові інститути: поняття та види.
- •Принципи конституційного права.
- •Конституційно-правові відносини: поняття, ознаки, види.
- •Класифікація систем конституційного права.
- •Джерела конституційного права.
- •Закон як джерело конституційного права.
- •Поняття і ознаки конституцій.
- •Дія конституцій.
- •Форма конституцій.
- •Структура, мова і стиль конституцій.
- •Порядок розроблення та ухвалення конституцій.
- •Зміна та відміна конституцій.
- •Класифікація конституцій.
- •Функції конституцій.
- •Конституційний контроль: поняття, об’єкти та суб’єкти.
- •Види та стадії конституційного контролю.
- •Основні моделі конституційного контролю.
- •Поняття держави як конституційно-правового інституту.
- •Поняття і класифікація форм правління.
- •Поняття і види монархії.
- •Поняття і види республіки.
- •Особливі форми правління.
- •Обмежена монархія: суб’єкти та класифікація.
- •Основні риси президентської республіки.
- •Основні риси парламентської республіки.
- •Види державно-територіального устрою, їхня характеристика.
- •Унітарна держава: поняття та особливості.
- •Федерація: поняття та види.
- •Порядок розмежування повноважень федерації і її суб’єктів.
- •Конфедерація: поняття та основні риси.
- •Складні форми територіального устрою, їхня характеристика.
- •Статус автономії у державі.
- •Конституційно-правові засади суспільного ладу.
- •Політична система і її елементи.
- •Партійні системи: поняття і класифікація.
- •Політичний режим та його види.
- •Права людини і громадянина: поняття та види.
- •Громадянство: поняття, підстави набуття і припинення.
- •Правовий статус осіб без громадянства, іноземних громадян та осіб з подвійним громадянством.
- •Поняття виборів та його види.
- •Стадії виборчого процесу.
- •Види виборчих систем та їхня характеристика.
- •Конституційно-правове регулювання організації і проведення референдумів.
- •Вищі політичні інститути держави.
- •Конституційно-правовий статус глави держави.
- •Порядок формування і діяльність президента.
- •Статус монарха як глави держави.
- •Компетенція глави держави.
- •Парламент: порядок формування і діяльності.
- •Внутрішня організація роботи парламенту.
- •Компетенція парламенту.
- •Статус депутата.
- •Конституційно-правовий статус уряду.
- •Порядок формування і відповідальності уряду.
- •Компетенція уряду.
- •Конституційно-правовий статус судової влади.
- •Моделі судових систем у зарубіжних країнах.
- •Місцеве управління і місцеве самоуправління.
- •Основні моделі організації публічної влади на місцях.
Політична система і її елементи.
На певному етапі розвитку суспільства виникає політична система як одна із систем (поряд з економічними, соціальними, духовними), пов'язана з особливою формою діяльності людей — політикою.
Поняття політична система суспільства пов'язане із подвійним його розумінням: у широкому розумінні — це цілісний комплекс усіх політичних явищ, які існують у суспільстві, для завоювання, утримання чи участі у здійсненні політичної влади. Іншими словами, це механізм організації й функціонування політичної влади; у вузькому розумінні — це обумовлена економічними, соціокультурними, ідеологічними факторами сукупність взаємопов'язаних державних і недержавних організацій, інститутів, які прямо чи опосередковано беруть участь у реалізації політичної влади чи впливі на неї.
Політична система суспільства складається з таких елементів:
• політичної влади — центрального компонента, який зв'язує всі інші складові в систему;
• суб'єктів політичної діяльності (держави, політичних партій, рухів, громадських організацій та ін.);
• політичних норм та принципів — правил поведінки, що забезпечують визначений рівень суспільної організованості, стабільності і стійкості як політичних інститутів, так і всієї системи в цілому (звичаї, традиції політичного життя тощо);
• політичних відносин — відносин між соціальними групами, націями, народностями, політичними інститутами з приводу влади у зв'язку з розробленням і здійсненням політики;
• політичної свідомості — включає в себе ідеї, теорії, погляди, уявлення, почуття, традиції, що є відображенням політики і політичних відносин;
• політичної культури — сукупності спеціальних знань і досвіду в політичній сфері діяльності, сприйняття та засвоєння системи політичних цінностей суб'єктами політики.
Кожна із самостійних частин політичної системи має власну систему, свої принципи організації й діяльності, самостійність у вирішенні внутрішніх та зовнішніх справ.
Партійні системи: поняття і класифікація.
Важливим компонентом механізму влади будь-якої зарубіжної країни є партійна система, під якою розуміють політичну структуру, що утворюється із сукупності політичних партій різних типів з їх стійкими зв’язками і взаємовідносинами між собою. Також державою та іншими інститутами влади, близьких за характером, умовами діяльності, поглядами на базові цінності політичної культури суспільства та ступенем узгодженості цих поглядів під час реалізації прийнятих ними ідеологічних доктрин.
Партійна система, на відміну від політичних партій, не є і не може бути предметом конституційно-правового регулювання. Винятком є диктаторські режими, які юридично фіксують однопартійність.
Класифікація. Багатопартійні системи, двопартійні системи, однопартійні системи.
Багатопартійні системи. Велика кількість партій характерна практично для будь-якої демократичної і навіть іноді тоталітарної держав. Про багатопартійну систему варто говорити лише у тому випадку, за якої більше двох партій мають змогу впливати на функціонування урядових інститутів. Загальним критерієм визначення кількості партій прийнято вважати кількість партій, що мають своє представництво в парламенті в результаті проведення демократичних, прямих, загальних виборів.
Двопартійна система є своєрідним різновидом багатопартійності. Її назва аж ніяк не означає, що в тій чи тій країні існують лише дві партії. Наприклад, у Великобританії їх декілька, але вона вважається класичним прикладом двопартійної системи. Найхарактернішою рисою двопартійної системи є те, що за наявності в країні багатьох політичних партій, тільки дві з них є головними, посідають монопольне становище на політичній арені, реально претендують на владу, і змінюючи одна одну, формують уряд. Одна з цих партій виступає в ролі правлячої, інша – опозиційної. Також класичний приклад – США.
Однопартійність означає, що легальний статус має одна – єдина політична партія, яка за юридичної заборони (але не обов’язкової фактичної відсутності) всіх інших партій, наділена правом формувати уряд. Однопартійні системи властиві для країн з авторитарним та тоталітарним режимом (Китай, КНДР, Куба).
