- •«Конституційне право зарубіжних країн
- •Предмет та метод конституційного права зарубіжних країн.
- •Система конституційного права.
- •Конституційно-правові норми: поняття, ознаки, види.
- •Конституційно-правові інститути: поняття та види.
- •Принципи конституційного права.
- •Конституційно-правові відносини: поняття, ознаки, види.
- •Класифікація систем конституційного права.
- •Джерела конституційного права.
- •Закон як джерело конституційного права.
- •Поняття і ознаки конституцій.
- •Дія конституцій.
- •Форма конституцій.
- •Структура, мова і стиль конституцій.
- •Порядок розроблення та ухвалення конституцій.
- •Зміна та відміна конституцій.
- •Класифікація конституцій.
- •Функції конституцій.
- •Конституційний контроль: поняття, об’єкти та суб’єкти.
- •Види та стадії конституційного контролю.
- •Основні моделі конституційного контролю.
- •Поняття держави як конституційно-правового інституту.
- •Поняття і класифікація форм правління.
- •Поняття і види монархії.
- •Поняття і види республіки.
- •Особливі форми правління.
- •Обмежена монархія: суб’єкти та класифікація.
- •Основні риси президентської республіки.
- •Основні риси парламентської республіки.
- •Види державно-територіального устрою, їхня характеристика.
- •Унітарна держава: поняття та особливості.
- •Федерація: поняття та види.
- •Порядок розмежування повноважень федерації і її суб’єктів.
- •Конфедерація: поняття та основні риси.
- •Складні форми територіального устрою, їхня характеристика.
- •Статус автономії у державі.
- •Конституційно-правові засади суспільного ладу.
- •Політична система і її елементи.
- •Партійні системи: поняття і класифікація.
- •Політичний режим та його види.
- •Права людини і громадянина: поняття та види.
- •Громадянство: поняття, підстави набуття і припинення.
- •Правовий статус осіб без громадянства, іноземних громадян та осіб з подвійним громадянством.
- •Поняття виборів та його види.
- •Стадії виборчого процесу.
- •Види виборчих систем та їхня характеристика.
- •Конституційно-правове регулювання організації і проведення референдумів.
- •Вищі політичні інститути держави.
- •Конституційно-правовий статус глави держави.
- •Порядок формування і діяльність президента.
- •Статус монарха як глави держави.
- •Компетенція глави держави.
- •Парламент: порядок формування і діяльності.
- •Внутрішня організація роботи парламенту.
- •Компетенція парламенту.
- •Статус депутата.
- •Конституційно-правовий статус уряду.
- •Порядок формування і відповідальності уряду.
- •Компетенція уряду.
- •Конституційно-правовий статус судової влади.
- •Моделі судових систем у зарубіжних країнах.
- •Місцеве управління і місцеве самоуправління.
- •Основні моделі організації публічної влади на місцях.
Статус депутата.
Депутати – професійні парламентарі, які з моменту отримання депутатського мандата наділяються спеціальними правами та привілеями, найважливішим з яких є невідповідальність і недоторканість (імунітет) депутата.
Невідповідальність означає, що парламентарій не відповідає за дії, висловлювання, безпосередньо зв’язані з його депутатською діяльністю, як в період, так і після спливу строку своїх повноважень (депутатський індемнітет)
Імунітет полягає в тому, що депутат без згоди парламенту чи його керівних органів не може бути притягнутий до відповідальності та арештований за здійснення правопорушення, крім випадків, якщо він був затриманий на місці здійснення злочину.
В деяких країнах депутати користуються імунітетом тільки під час парламентських сесій (Бельгія, Люксембург, Японія, Франція).
Згідно британської конституційної системи депутат не користується імунітетом при порушенні кримінальної справи проти нього.
Отримуючи на виборах представницький мандат депутати повинні виражати волю виборців, ті суспільні інтереси, які забезпечують виконання законодавчих та інших функцій парламенту.
За виконання професійної депутатської діяльності парламентарій отримує винагороду, яка як правло в декілька разів перевищує зарплату кваліфікованого спеціаліста.
В даному аспекті цікавою є 27 поправка до Конституції США, яка вступила в силу 18 травня 1992 року та згідно з якою «Жоден закон, який змінює розмір винагороди сенаторів і членів і членів Палат представників за їх службу, не вступить в силу до наступних виборів в Палату представників». Таким чином член Конгресу США самі собі збільшувати винагороду не можуть.
Загальною вимогою до парламентарів у президентських та напівпрезидентських республіках є неможливість поєднувати депутатський мандат з іншими виборними та невиборними посадами.
А от при парламентській формі правління депутат може одночасно бути і членом уряду. Забороняється заняття підприємницькою (комерційною) діяльністю.
Взаємовідносини між депутатом та виборцями можуть будуватися на принципах «імперативного мандата» та «вільного мандата», відповідно до яких встановлюється відповідний режим відповідальності депутат перед виборцями.
Принцип вільного мандата полягає в тому, що парламентарій юридично не зв’язаний дорученнями виборців і діє в парламенті відповідно із своїми уявленнями. У виборців немає права відкликати депутат як такого, що не оправдав їх довіру.
Депутати вважаються представниками всього народу, тому не можуть бути відкликані виборцями певного округу.
Ст.67 Конституції Італії, ст.27 Конституції Франції: мандат депутатів вільний і немає імперативного характеру.
На практиці депутат, який володіє вільним мандатом є залежним від партії, яка підтримує його на виборах, і від тих організацій та осіб, які фінансували його виборчу кампанію та надали іншого роду підтримку.
Принцип імперативного мандата включає в себе сукупність трьох елементів: 1) обов’язковість наказів виборців для депутата; 2) обов’язкова звітність депутата; 3) право його відкликання виборцями, якщо він не виконує чи погано виконує їх накази та доручення.
В сучасних державах поєднуються принципи імперативного та вільного мандата. Як правило на загальнодержавному рівні застосовується вільний мандат, а на місцевому рівні, де депутат більш тісно пов’язаний із виборцями, - імперативний мандат.
Наприклад, депутати японського парламенту володіють вільним мандатом, але можуть бути виключені із складу палати резолюцією більшості присутніх членів палати. А на місцевому рівні депутати можуть бути відкликані достроково на вимогу однієї третьої виборців більшістю голосів.
