15. Зміна та відміна конституцій.

З погляду можливостей внесення правок, доповнень і змін до конституцій їх можна розподілити на дві групи. Одну складають так звані «гнучкі» конституції, другу – «жорсткі». Гнучкі конституції змінюються і доповнюються у такий спосіб, як і звичайні закони. У такий спосіб змінюються і доповнюються всі не кодифіковані конституції (Великобританія, Фінляндія, Ізраїль тощо).

Для жорстких конституцій встановлено особливий, дуже складний порядок внесення доповнень, змін і поправок. Зазвичай він закріплюється у самому тексті конституції. До розряду жорстких конституцій належать усі кодифіковані конституції (СІЛА, Французька Республіка, Італійська Республіка, Японія).

Виключно парламентська процедура зміни основного закону передбачена конституціями ФРН, Греції.

До особливо жорстких належать ті конституції, внесення змін і доповнень до яких передбачено затвердженням на референдумі або органами суб’єктів федерації, голосуванням у парламенті наступного скликання. Саме таким характером основних законів можна пояснити той факт, що до конституції Японії 1948 року, Данії 1953 року до сьогоднішнього дня не внесено жодної поправки, а до конституції інших країн (США, Франції, Ірландії) їх хоч і внесено, але дуже мало.

У багатьох конституціях зазначено, які конституційні положення не можуть підлягати перегляду: це статті, що закріплюють республіканську форму правління, особисті права і свободи громадян, принцип поділу влади (Греція, Французька Республіка).

16. Класифікація конституцій.

На сьогодні у світі налічується близька 300 конституцій. Існують різні критерії їх класифікації.

За часом виникнення. Всі конституції поділяються на конституції «старого» і «нового» поколінь:

• до першої групи відносяться конституції, що були прийняті, переважно, в 18-19 ст., а також деякі конституції, прийняті в 20 ст. до другої світової війни. Конституція США, Конституція Норвегії (1814), понад 100 років Конституція Бельгії – 1831, Конституція Люксембургу – 1869 рік;

та до початку 20 ст. більшість країн світу не мали конституцій;

• другу групу утворюють конституції, прийняті після другої світової війни: Італія (1947), Японія (1950) тощо. Країни після розпаду СРСР, Югославії, Чехословаччини.

За формою вираження виділяються конституції писані, неписані, змішані:

• писана конституція – один (Україна, Німеччина, РФ, США) чи кілька документів (законів), які визначені власне як конституції держав (Конституція Швеції, що складається з трьох актів);

• неписана конституція – група політико-правових уявлень, концепцій, доктрин, звичаїв щодо організації державного життя та суспільних відносин (Нова Зеландія, Оман);

• змішана конституція – у ній органічно поєднується елементи писаної та неписаної конституції (Велика Британія).

За порядком (процедурою) прийняття виділяють даровані, народні, договірні конституції:

• даровані конституції (октройовані) – підготовлені та введені в дію одноособовим актом монарха, диктатора, хунти (Непал – 1962, Зімбабве – 1979, Саудівська Аравія - 1992);

• народні конституції – приймаються загальновизнаними демократичними способами: всенародним референдумом (Росія – 1993, Казахстан - 1995) або ж парламентом (Україна - 1996);

• договірні конституції – приймаються через укладання відповідної угоди між різними суб’єктами конституційного процесу (Конституція СРСР – 1924, Конституція Об’єднаних Арабських Еміратів).

За порядком внесення змін і доповнень конституції поділяються на гнучкі, жорсткі, змішані.

• гнучка конституція – зміни та доповнення до неї вносяться в порядку, як і для будь-якого іншого закону (Конституція Великої Британії);

• жорстка конституція – внесення змін і доповнень передбачає складну процедуру, а деякі статті та розділи взагалі не підлягають зміні (Конституція США, Конституція Росії);

• змішані конституції (чи напівжорсткі) – містять статті, що змінюються та доповнюються як звичайні закони, а також статті, зміни й доповнення котрих ускладнені.

За часом дії розрізняють конституції тимчасові та постійні:

• тимчасові конституції – приймаються на певний термін або до настання певної події (наприклад, тимчасова Конституції ПАР 1994 року, була прийнята строком на 5 років);

• постійні конституції – приймаються на невизначений термін.

За характеристикою форми державного устрою:

• федеративні конституції (Росія, США);

• конституції суб’єктів федерації (у США 50 штатів мають власні конституції, в РФ конституції мають автономні республіки);

• конституції унітарних держав (Україна, Франція, Польща, Болгарія).

За формою державного політичного режиму:

• демократичні конституції;

• авторитарні.

За формою державного правління:

• монархічні (Іспанія, Данія, Норвегія, Судан);

• республіканські (Україна, Франція, Італія).

У Швеції, Ізраїлі, Фінляндії конституції неконсолідовані, тобто складаються з окремих законів, прийнятих в різний час.