Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
290.doc
Скачиваний:
5
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
2 Мб
Скачать
☆

2.19 Розрахунок допустимих стискуючих навантажень на хвостовик

Для пакерування башмак хвостовика встановлюють на вибій і на нього створюють стискуюче навантаження, яке необхідне для радіальної деформації гумового елемента пакера. Під дією цього навантаження хвостовик поздовжньо вигинається і може втратити стійкість. В окремих випадках, коли довжина хвостовика велика (80-200 м), може відбуватись ”просідання” пакера з можливим порушенням герметичності пакерування.

Хвостовик у свердловині вигинається у вигляді деякої просторової кривої, яку наближено можна вважати спіраллю з кількістю витків, що дорівнюють кількості критичних довжин труб ( ), які вміщуються в загальній довжині хвостовика ( ). При такій формі вигину в поперечному січенні хвостовика виникають напруження стиску, поздовжнього вигину та кручення. Однак, як показують дослідження [4] напруження кручення в таких випадках незрівняно малі з напруженнями стиску і вигину.

Тому в якості основного критерію стійкості хвостовика можна прийняти

(2.35)

де: - стискуюче навантаження на хвостовик, Н;

- площа поперечного перерізу тіла труби, ;

- радіус кривизни під час вигину, м;

- момент інерції, ;

- момент опору перерізу труби вигину, .

З формули (2.35) визначають максимально допустиме стискуюче навантаження для хвостовика, прийнявши, що напруження в тілі труби .

(2.36)

Радіус кривизни гвинтової спіралі визначають із співвідношення

(2.37)

де: - відповідно радіус свердловини та труби, м;

- параметр, який визначають, знаючи крок гвинтової лінії S або критичну довжину одного витка .

(2.38)

Підставивши (2.38) в (2.37), отримаємо

(2.39)

Враховуючи, що критична довжина стержня з умови збереження повздовжньої стійкості визначається

(2.40)

отримаємо кінцеву формулу для визначення критичного стискуючого навантаження

(2.41)

де - вага одного погонного метра труб хвостовика, .

Якщо температура в інтервалі випробування перевищує 1000С, то у вираз (2.41) замість і Е необхідно підставляти їх значення з урахуванням температурних поправок.

(2.42)

(2.43)

де - коефіцієнт, який враховує вплив температури на величину межі текучості сталі. Для легованих сталей в інтервалі температур від 200С до 3000С можна прийняти ,

де: - коефіцієнт температурної зміни модуля пружності Юнга. Для сталей

- приріст температури в зоні випробування

(2.44)

де - температура в зоні випробування;

- температура при якій визначені і Е.

Проведені розрахунки показують, що при вибійній температурі 1700С, критична стискуюча сила на хвостовик зменшується на 21%, що необхідно врахувати під час проведення випробування.

2.20 Особливості випробування газових свердловин

Відмінними особливостями випробування свердловин, які мають газонасичені пласти, є великі швидкості потоку флюїду; швидке підвищення тиску у процесі випробування; можливість розгазовування промивальної рідини та її викид; великі устьові тиски при виході газу на поверхню; підвищена пожежна небезпека при негерметичності обладнання; утворення гідратів в місцях переходу діаметрів від меншого до більшого.

Щоб виключити значне розгазовування промивальної рідини і викиду її з свердловини інтервал випробування вибирають якомога менший, обмежуючи його розмір пакерами, які встановлюють нижче і вище інтервалу випробування, або тільки одним верхнім пакером, якщо інтервал випробування не більше 12 метрів. У зв’язку з тим, устьова обв’язка виконується за схемою, в яку включений превентор, засувки високого тиску, спеціальні маніфольди для відводу газу і факельні пристрої. Крім підвищених вимог до герметизації устя свердловини, різьбових з’єднань обладнання та колони труб, є низка технологічних особливостей, які полягають у наступному:

1) приплив газу з високим дебітом швидко проявляється на поверхні – з’являється інтенсивний потік витиснюваного повітря, а потім рідини, залитої в колону труб. Як тільки ця рідина розпочинає виливатись на поверхні, необхідно негайно закрити устьову головку, а потім і запірно-поворотний клапан КВІ, не допускаючи подальшого припливу газу в труби. При повному витісненні рідини і заповнення труб газом може відбуватись зім’яття труб під дією зовнішнього надлишкового тиску.

2) для зменшення пожежної небезпеки та небезпеки відкритого викиду газу доцільно застосовувати технологію припливу при закритому усті. Для цього на верхньому кінці труб встановлюють устьову засувку, яку закривають до початку відкриття впускного клапана, а інтенсивність припливу флюїду оцінюють за показами манометра, встановленого під засувкою. Зазвичай, при високих дебітах газу тривалість періоду припливу значно менша, ніж при припливі рідини, після чого необхідно закрити запірно-поворотний клапан для отримання кривої відновлення тиску.

3) після закінчення періоду відновлення тиску через устьову засувку випускають газ, не допускаючи при цьому викиду рідини з труб, а після цього знімають пакер.

4) після зняття пакера спостерігають за рівнем рідини на усті свердловини. Якщо переливу рідини не спостерігається в результаті розширення газу в стволі свердловини, розпочинають повільно підіймати інструмент з постійним заповненням затрубного простору промивальною рідиною.

Якщо розпочався перелив розгазованої рідини і є небезпека викиду газу, необхідно відновити пакеровку і прокачати один-два цикли промивальної рідини більшої густини через циркуляційний клапан у затрубний простір.

Після деякого часу очікування, переконавшись, що перелив розгазованої рідини відсутній, можна підіймати інструмент з постійним доливом рідини у затрубний простір.

5) якщо у процесі підіймання відновився сильний перелив розгазованої рідини, необхідно зупинити підйом інструменту, загерметизувати устя свердловини і закачати через труби і циркуляційний клапан поважчену рідину. Через деякий час повільно випускають газ із затрубного простору і, якщо відсутній перелив, продовжують підйом, а при відновленні переливу повторюють попередню операцію.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]