- •Рекомендована література
- •17. Рабинович н.Р. И др. Определение глубины проникновения фильтрата бурового раствора при вскрытии продуктивных пластов.- Краснодар, 1986. – 164с.1 первинне розкриття продуктивних пластів
- •1.1 Значення якості первинного розкриття продуктивних пластів
- •1.2 Шляхи підвищення якості первинного розкриття
- •1.3 Зміна фільтраційних властивостей порід-колекторів під дією промивальних рідин
- •1.4 Вплив фільтрату промивальних рідин на породи-колектори
- •1.4.1 Набухання глинистого матеріалу, що входить до складу порід-колекторів
- •1.4.2 Утворення в порах стійких водонафтових емульсій
- •1.4.4 Блокуюча дія води
- •1.4.3 Утворення в поровому просторі нерозчинних осадів, колоїдів та інших ”змулених” речовин
- •1.5 Вплив дисперсної фази на породи-колектори
- •1.6 Вимоги до промивальних рідин при розкритті продуктивних пластів
- •1.7 Промивальні рідини для розкриття продуктивних пластів
- •1.8 Застосування пін та газоподібних агентів для розкриття продуктивних пластів
- •1.9 Застосування пар при первинному розкритті продуктивних пластів
- •1.10 Лабораторна оцінка якості промивальної рідини для розкриття продуктивних пластів
- •1.11 Оцінка якості розкриття продуктивних пластів
- •1.12 Інтенсифікація припливу нафти та газу у свердловинах
- •1.13 Технологія розкриття пластів при рівновазі пластового та вибійного тисків
- •1.14 Розкриття продуктивних пластів з аномально високим пластовим тиском
- •1.15 Противикидне обладнання устя свердловини
- •1.16 Розкриття продуктивних пластів з аномально низьким пластовим тиском
- •1.17 Парафінова кольматація приствольної зони свердловини
- •1.18 Основи якісного розкриття продуктивних пластів
- •2 Випробування свердловин у процесі буріння свердловин
- •2.1 Задачі випробування пластів
- •2.2 Методи випробування продуктивних пластів
- •2.2.1 Випробування пластів у закріплених свердловинах
- •2.2.2 Випробування пластів у процесі буріння свердловини
- •2.3 Виділення об’єктів для випробування
- •2.4 Підготовка ствола свердловини до випробування
- •2.5 Підготовка устьового обладнання до випробування
- •2.6 Класифікація інструменту для випробування пластів та вибір його типу
- •2.7 Випробування пластів випробувачами, які опускають на колоні труб
- •2.8 Призначення та конструкція вузлів випробувача кві-2м-146
- •2.9 Технологія випробування пластів
- •2.10 Варіанти компоновок кві для випробування пластів
- •2.11 Додаткові вузли до комплекту кві
- •2.12 Випробувачі пластів багатоциклової дії
- •2.12 Випробувачі пластів багатоциклової дії
- •Відкриття зрівноважувального клапана в момент закриття впускного клапана випробувача пластів.
- •Діють за рахунок гідравлічної неврівноваженості на рухомі деталі пристрою (штоки 1 і 9).
- •2.13 Розрахунок гідравлічного реле часу
- •2.14 Робочі рідини для гідравлічних реле часу
- •2.15 Підвищення надійності пакерування свердловини під час випробування
- •2.16 Вибір величини депресії для випробування пластів
- •2.17 Планування режимів випробування
- •2.18 Міцність колони труб під час випробування пластів
- •2.19 Розрахунок допустимих стискуючих навантажень на хвостовик
- •2.20 Особливості випробування газових свердловин
- •2.21 Можливі неполадки та ускладнення під час випробування пластів
- •2.22 Аналіз процесу випробування пласта за діаграмами тисків
- •2.23 Експрес-оцінка результатів випробування пластів
- •2.24 Діаграми тисків для різних умов випробування
- •2.25 Діаграми випробування пластів з різними фільтраційними параметрами
- •2.26.2 Розрахунок параметрів пласта з урахуванням впливу його забруднення
- •2.26.3 Визначення геометричних характеристик області випробування пласта
- •2.26.4 Розрахунок продуктивних характеристик свердловини за результатами випробування
- •2.26.5 Розрахунок параметрів пласта з урахуванням післяприпливного ефекту
- •2.26.6 Особливості розрахунку параметрів пласта при випробуванні газових свердловин
- •2.26.7 Порядок розрахунку параметрів пласта за результатами випробування
- •2.27 Випробувачі пластів провідних світових фірм
- •2.27.1 Випробувачі з опорою на вибій
- •2.27.2 Випробування пластів випробувачами без опори на вибій свердловини
- •2.27.3 Випробувачі пластів з опорою на стінки свердловини
- •2.27.4 Випробувач пластів без опори на стінки свердловини
- •2.28 Випробування пластів в процесі буріння свердловин
- •2.28.1 Випробування пластів випробувачами колонкового типу
- •2.28.2 Випробування пластів випробувачем при роторному способі буріння
- •2.29 Випробування пластів випробувачами на кабель-канатах
- •2.29.1 Технологія випробування пластів випробувачами на кабелі
- •2.29.2 Конструкція випробувачів на кабелі
- •2.29.3 Випробувачі пластів типу опк
- •2.29.4 Випробувач пластів типу опт
- •2.29.5 Інші типи випробувачів пластів на кабелі
- •2.29.6 Випробувач пластів фірми "Шлюмберже"
- •2.29.7 Аналіз результатів випробування
2.19 Розрахунок допустимих стискуючих навантажень на хвостовик
Для пакерування башмак хвостовика встановлюють на вибій і на нього створюють стискуюче навантаження, яке необхідне для радіальної деформації гумового елемента пакера. Під дією цього навантаження хвостовик поздовжньо вигинається і може втратити стійкість. В окремих випадках, коли довжина хвостовика велика (80-200 м), може відбуватись ”просідання” пакера з можливим порушенням герметичності пакерування.
Хвостовик
у свердловині вигинається у вигляді
деякої просторової кривої, яку наближено
можна вважати спіраллю з кількістю
витків, що дорівнюють кількості критичних
довжин труб (
),
які вміщуються в загальній довжині
хвостовика (
).
При такій формі вигину в поперечному
січенні хвостовика виникають напруження
стиску, поздовжнього вигину та кручення.
Однак, як показують дослідження [4]
напруження кручення в таких випадках
незрівняно малі з напруженнями стиску
і вигину.
Тому в якості основного критерію стійкості хвостовика можна прийняти
(2.35)
де: - стискуюче навантаження на хвостовик, Н;
- площа
поперечного перерізу тіла труби,
;
- радіус
кривизни під час вигину, м;
- момент
інерції,
;
- момент
опору перерізу труби вигину,
.
З формули
(2.35) визначають максимально допустиме
стискуюче навантаження для хвостовика,
прийнявши, що напруження в тілі труби
.
(2.36)
Радіус кривизни гвинтової спіралі визначають із співвідношення
(2.37)
де:
- відповідно радіус свердловини та
труби, м;
-
параметр, який визначають, знаючи крок
гвинтової лінії S або критичну довжину
одного витка
.
(2.38)
Підставивши (2.38) в (2.37), отримаємо
(2.39)
Враховуючи, що критична довжина стержня з умови збереження повздовжньої стійкості визначається
(2.40)
отримаємо кінцеву формулу для визначення критичного стискуючого навантаження
(2.41)
де
- вага одного погонного метра труб
хвостовика,
.
Якщо
температура в інтервалі випробування
перевищує 1000С,
то у вираз (2.41) замість
і Е необхідно підставляти їх значення
з урахуванням температурних поправок.
(2.42)
(2.43)
де
- коефіцієнт, який враховує вплив
температури на величину межі текучості
сталі. Для легованих сталей в інтервалі
температур від 200С
до 3000С
можна прийняти
,
де:
- коефіцієнт температурної зміни модуля
пружності Юнга. Для сталей
- приріст
температури в зоні випробування
(2.44)
де
- температура в зоні випробування;
-
температура при якій визначені
і Е.
Проведені розрахунки показують, що при вибійній температурі 1700С, критична стискуюча сила на хвостовик зменшується на 21%, що необхідно врахувати під час проведення випробування.
2.20 Особливості випробування газових свердловин
Відмінними особливостями випробування свердловин, які мають газонасичені пласти, є великі швидкості потоку флюїду; швидке підвищення тиску у процесі випробування; можливість розгазовування промивальної рідини та її викид; великі устьові тиски при виході газу на поверхню; підвищена пожежна небезпека при негерметичності обладнання; утворення гідратів в місцях переходу діаметрів від меншого до більшого.
Щоб виключити значне розгазовування промивальної рідини і викиду її з свердловини інтервал випробування вибирають якомога менший, обмежуючи його розмір пакерами, які встановлюють нижче і вище інтервалу випробування, або тільки одним верхнім пакером, якщо інтервал випробування не більше 12 метрів. У зв’язку з тим, устьова обв’язка виконується за схемою, в яку включений превентор, засувки високого тиску, спеціальні маніфольди для відводу газу і факельні пристрої. Крім підвищених вимог до герметизації устя свердловини, різьбових з’єднань обладнання та колони труб, є низка технологічних особливостей, які полягають у наступному:
1) приплив газу з високим дебітом швидко проявляється на поверхні – з’являється інтенсивний потік витиснюваного повітря, а потім рідини, залитої в колону труб. Як тільки ця рідина розпочинає виливатись на поверхні, необхідно негайно закрити устьову головку, а потім і запірно-поворотний клапан КВІ, не допускаючи подальшого припливу газу в труби. При повному витісненні рідини і заповнення труб газом може відбуватись зім’яття труб під дією зовнішнього надлишкового тиску.
2) для зменшення пожежної небезпеки та небезпеки відкритого викиду газу доцільно застосовувати технологію припливу при закритому усті. Для цього на верхньому кінці труб встановлюють устьову засувку, яку закривають до початку відкриття впускного клапана, а інтенсивність припливу флюїду оцінюють за показами манометра, встановленого під засувкою. Зазвичай, при високих дебітах газу тривалість періоду припливу значно менша, ніж при припливі рідини, після чого необхідно закрити запірно-поворотний клапан для отримання кривої відновлення тиску.
3) після закінчення періоду відновлення тиску через устьову засувку випускають газ, не допускаючи при цьому викиду рідини з труб, а після цього знімають пакер.
4) після зняття пакера спостерігають за рівнем рідини на усті свердловини. Якщо переливу рідини не спостерігається в результаті розширення газу в стволі свердловини, розпочинають повільно підіймати інструмент з постійним заповненням затрубного простору промивальною рідиною.
Якщо розпочався перелив розгазованої рідини і є небезпека викиду газу, необхідно відновити пакеровку і прокачати один-два цикли промивальної рідини більшої густини через циркуляційний клапан у затрубний простір.
Після деякого часу очікування, переконавшись, що перелив розгазованої рідини відсутній, можна підіймати інструмент з постійним доливом рідини у затрубний простір.
5) якщо у процесі підіймання відновився сильний перелив розгазованої рідини, необхідно зупинити підйом інструменту, загерметизувати устя свердловини і закачати через труби і циркуляційний клапан поважчену рідину. Через деякий час повільно випускають газ із затрубного простору і, якщо відсутній перелив, продовжують підйом, а при відновленні переливу повторюють попередню операцію.
