2.27.2 Випробування пластів випробувачами без опори на вибій свердловини

Для незалежності вибору інтервалу випробування свердловини від місця розташування її вибою, та необмеження процесу її поглиблення, у світовій практиці широко розповсюджене випробування пластів без опори інструменту на вибій.

На рисунку 2.48 показана схема випробування пласта, розташованого на значній віддалі від вибою, з опорою випробувача пластів на стінки свердловини. В такому випадку стискуюче навантаження на випробувач пластів передається через спеціальну опору на стінки , а не вибій свердловини.

В тих випадках, коли в розрізі свердловини знаходиться декілька розкритих об’єктів, застосовують поінтервальне випробування пластів з опорою інструмента на стінки свердловини (рисунок 2.48 а).

Найбільшу цікавість викли­кають схеми поінтервальних випробувань пластів без всякої опори інструменту (рисунок 2.48 б), оскільки вони дозволяють встановлювати випробувальний інструмент практично в будь-якому інтервалі геологічного розрізу незалежно від розташування випробовуваного пласта відносно вибою свердловини. Пакери в такому випадку деформуються не за рахунок осьового стискуючого навантаження, а за рахунок надлишкового тиску рідини (газу), що закачується в колону труб з поверхні, або вибійним насосом, встановленим в трубах. Внаслідок цього інструмент не потребує опори. Найбільше розповсюдження в таких інструментах знайшли пакери не механічного стискування, деформація яких відбувається за рахунок осьового стискуючого навантаження, а гідравлічні, які деформуються під дією надлишкового тиску рідини чи газу.

Процес випробування з використанням інструментів без опори на вибій проводять як у звичайному технологічному режимі (з двома відкритими і двома закритими періодами), так і в режимі багатоциклового випробування з необхідною кількістю відкритих і закритих періодів. Крім того, розроблені випробувачі пластів багатократної дії, які дозволяють за один спуск інструменту почергово випробувати декілька об’єктів. Така технологія дозволяє значно зменшити витрати часу та коштів на випробувальні роботи.

Однак, необхідно відмітити, що у спеціалістів існують різні думки відносно доцільності проведення багатоциклових та багатократних випробувань. Так, одна частина спеціалістів, на підставі великого практичного досвіду стверджує, що звичайна технологія випробування з двома відкритими та двома закритими періодами дозволяє отримати всю необхідну інформацію про пласт. Всі наступні цикли не дають практичної користі, а тільки збільшують тривалість виробування і понижують працездатність пакерів. Однак, інша частина спеціалістів вважає, що тільки багатоциклові випробування дають можливість на підставі зміни тиску з кожним наступним циклом під пакером в процесі випробування, зробити висновок про потенційні можливості пласта.

У абсолютній більшості випадків не доцільні і багатократні випробування, тобто почергові випробування декількох об ’єктів за один спуск інструменту. При почерговому випробуванні декількох об’єктів виникає бажання до зменшення часу відкритих і закритих періодів, оскільки загальний час перебування інструменту в свердловині не може бути занадто великим. Крім того, пластовий флюїд, що поступає в колону труб з різних пластів, зазвичай перемішується, внаслідок чого ускладнюється оцінка якості проби для кожного випробовуваного об’єкта.

Оцінюючи вказані вади методу багатократного випробування, часто вигідніше після дослідження кожного об’єкта піднімати інструмент, відбирати пробу флюїду, заряджати знову глибинний манометр для випробування наступного об’єкта.

Не дивлячись на різноманітність думок відносно переваг та вад багатоциклових та багатократних випробувачів, всі вони знаходять застосування в світовій практиці в залежності від зацікавленості замовника робіт.

Американськими фірмами розроблено декілька типів випробувачів без опори на вибій, які можуть бути поділені на дві групи: випробувачі із спеціальною опорою на стінки свердловини (розробник фірми «Джонстон» та «Халлібуртон») та випробувачі без спеціальної опори на стінки (фірма «Лайнз»).