2. Предмет геополітики.

На сучасному етапі важливим вбачається визначення практичної сторони геополітики та основного предмету геополітичного дослідження.

Основним об’єктом дослідження геополітики є геополітична структура світу, яка може досліджуватися на теоретичному та практичному рівні. Отже, розрізняють геополітику академічну та практичну (прикладну).

Академічна геополітика являє собою сукупність наукових концепцій та шкіл, що спрямовані на вироблення загальних закономірностей та тенденцій геополітичних відносин. Предметом академічної геополітики є:

- геополітичний аналіз, принципи його формування та застосування;

- наукова оцінка геополітичних процесів;

- особливості, тенденції та принципи формування, функціонування і взаємодії, прогнозування геополітичних просторів та силових полів.

Хоча на сьогодні не існує уніфікованого геополітичного вчення, окремі закономірності можуть виступати у якості наукових постулатів:

• Схильність суб’єктів геополітики до максимального контролю над простором, формування сфер впливу.

• Залежність геополітичної розстановки сил від природи взаємодії силових полів суб’єктів геополітики.

• Залежність геополітичної структури світу та форм контролю над простором від рівня розвитку комунікацій, транспортних засобів, що пов’язано із освоєнням геопростору. Так, завдяки розвитку судноплавства стали можливими Великі географічні відкриття, які призвели до замкнення світового простору і визначили тенденцію до формування цілісного європоцентристського світу. Відкриття та винаходи кінця ХІХ ст. (телефон, телеграф, радіозв’язок) сприяли скороченню геопростору (скорочення часу подолання відстаней) й визначило напрямки розвитку світових комунікацій. Розвиток авіації, а згодом поява міжконтинентальних засобів доставки ядерної зброї кардинально змінили уявлення про геопростір, можливе використання космосу у військових цілях призвело до втрати окремими віддаленими регіонами (центральна частина Євразії та США) неушкодженості. Розвиток інформаційних технологій сприяє зміні уяви про час і простір, появі віртуальних просторів тощо. Таким чином, виділяється п’ять сфер реалізації геополітики – суша (теллулократія), море (талассократія), повітря (аерократія), космос (ефірократія), віртуальний простір (інфосфера).

• Розробка геополітичних факторів, що виступають у якості критеріїв могутності держав: конфігурація територій, вихід до морів, наявність природних ресурсів, політичний устрій тощо.

• Геополітичний дуалізм, що проявляється у географічному устрої планети та в історичній типології цивілізацій – цей дуалізм виражається у протиставленні теоретиками геополітики сухопутної (теллулократія) та морської (талассократія) могутності. На думку родоначальників геополітики, цей дуалізм виражається у протистоянні двох стихій (плинної та твердої), двох типів культурно-історичних цивілізацій (демократія та ідеократія). Сухопутна могутність характеризується чітко визначеними кордонами, фіксованим простором, колективним способом життєдіяльності населення, сталістю життєвих орієнтацій, суворими юридичними нормами та принципами, консерватизмом. Твердість і стабільність Суші обумовлюють принципи моралі та закону, традицій, що закріплюються в свідомості та передаються у спадок, формуючи кодекс принципів. Це особливо проявляється у силі відчуття колективізму, відчудженості духу підприємництва. В управлінні малими та великими групами головним принципом є ієрархічність.

Морська могутність, талассократія, являє собою торговельний тип цивілізації, що є більш динамічною та гнучкою до сприйняття технологічного прогресу. Їй притаманний дух індивідуалізму та підприємництва. Ці якості обумовлені морською стихією, що вимагає формування типу особистості адаптованого до життя в екстремальних умовах. Норми моралі та принципи є відносними. Такий тип цивілізації розвивається активніше, легко пристосовується до культурних цінностей, постійною є лише одна установка – прагнення до прогресу та розвитку.

Планетарний дуалізм – це лише один з підходів до геополітичного районування світу, який залишається актуальним і сьогодні.

Практична геополітика спрямована на розробку прикладних моделей загальнопланетарного рівня, що визначають геополітичну структуру світу й потенціал окремого суб’єкту геополітики до реалізації власних геополітичних інтересів. Як правило, мова йде про визначення просторових макроструктур (політичного, економічного, культурно-цивілізаційного характеру) та їхню ієрархієзацію в світовій політиці.

Під таким кутом зору, геополітика виступає способом дії в контексті пояснення та прогнозування геополітичної розстановки сил з метою реалізації геополітичного інтересу суб’єкта геополітики. Геополітика визначає просторові рівні та вектори реалізації геополітичного інтересу.

Практична геополітика являє собою сукупність геополітичних традицій - аналіз геополітичного середовища в цілому та потенціалу визначеної держави зокрема, з метою вироблення стратегічних підходів та моделей, спрямованих на досягнення конкретною державою специфічних цілей на міжнародній арені. Такі геополітичні концепції віддзеркалюють особливість світосприйняття певного геополітика чи групи геополітиків, погляди яких і формують геополітичну традицію. Російський геополітик В.Колосов говорить про так званий культурно-психологічний аспект геополітики – як геополітична ідея відображає історичний досвід суб’єктів міжнародних відносин, тобто імперій, національних держав, народів, й керується визначеною ідеологією, як системою поглядів на існуючий світ та принципи його переустрою.

Предметом прикладної геополітики традиційно виступає:

• аналіз геополітичного середовища;

• прогнозування тенденцій формування та змін геополітичної структури світу на глобальному та регіональному рівнях;

• визначення методів реагування на зміни геополітичної структури світу;

• оцінка геополітичних факторів в контексті їхнього впливу на потенціал суб’єкта геополітики реалізовувати геополітичні та геоекономічні інтереси.

Визначальними процесами сучасного геополітичного середовища, що характеризують предмет геополітики на сучасному етапі є наступні:

• роль традиційних геополітичних чинників – раціональна сукупність ресурсів стабільного розвитку геополітичного суб’єкта;

• детериторизація держави та пов`язані з цим зміна ролі та функцій міжнародних кордонів під впливом процесу глобалізації та зміни функції державного суверенітету (глокалізація);

• ретериторизація держави та поява нових територіальних ідентичностей (регіональних, етнічних, національних тощо) із прагненнями до формування нових держав та регіональних утворень;

• (гео)екополітика (глобальна екополітика, зелена геополітика), що досліджує вплив екологічного фактору на відносини суб’єктів геополітики в контексті їхнього потенціалу до реалізації геополітичних інтересів, як, наприклад, боротьба за природні ресурси;

• формування п’ятого виміру – інфосфери (поряд із землею, морем, повітрям та космосом) - сфера, в якій існує інформація та інформаційні потоки.

Фактично, в контексті прикладної геополітики мова йде про геостратегію – розробку механізмів реалізації геополітичних (зовнішньополітичних) інтересів суб’єктів геополітики на локальному, регіональному та глобальному рівнях у визначених геополітичних умовах.