1.4. Принципи розбудови геостратегії.

Практичним аспектом геополітичних концепцій та традицій виступає обґрунтований геополітикою напрямок діяльності суб’єкта геополітики на міжнародній арені. Так, опираючись на геополітичні концепції, що виходячи з аналізу геополітичного середовища, визначають геополітичні інтереси та методи їх досягнення, суб’єкти геополітики формують систему механізмів реалізації національних інтересів у визначеному геопросторі.

Геостратегія – розробка механізму реалізації геополітичних інтересів суб’єктів геополітики (держав, груп держав, інших транснаціональних угрупувань) на глобальному, регіональному, локальному рівні в існуючій геополітичній структурі світу.

В основі геостратегічних розробок – моделі, що поєднують інформацію про характеристики просторів - кліматичні, басейнові, зонально-ландшафтні, геоморфологічні тощо - з інформацією про способи політичної організації в даних просторах. Перш за все аналізується, які обмеження накладають геополітичні фактори на політичну практику і які з таких факторів можуть бути ефективно використані за тієї чи іншої форми організації геополітичного простору.

Геостратегія має на меті розробку механізмів стратегічного управління геополітичними та геоекономічними інтересами. Геостратегічне дослідження не можливе без проведення комплексного геополітичного аналізу, що включає в себе аналіз таких складових як:

територія (в широкому плані);
населення (культурно-цивілізаційні орієнтири, етно-демографічний та соціально-політичний аналіз);
засоби ведення політики, включаючи економіку країни та її зв’язок із світовою економікою;
збройні сили та засоби ведення війни.

Геостратегія спрямована на розробку геополітичних кодів (кодексів) – оперативні закони, що складаються з низки політико-географічних стратегічних припущень, які визначають зовнішньополітичні вектори країни^¹⁸. Такі кодекси складаються з:

визначення державних/національних/коаліційних інтересів;
ідентифікації зовнішніх загроз цим інтересам;
планування реагування на ці загрози;
обґрунтування такого реагування.

Геополітичні кодекси виступають у якості основних складових геополітичної структури світу. Геополітичні кодекси діють на трьох рівнях: локальному, регіональному та світовому:

кодекс локального рівня складається з оцінки сусідніх держав та аналізу їх геополітичних кодексів;
кодекси регіонального рівня розробляються державами, що прагнуть поширити свій вплив на територію більше, ніж сусідні країни першого порядку; всі регіональні держави та потенційні регіональні держави потребують планування таких кодексів;
глобальні геополітичні кодекси спрямовані на забезпечення глобальних інтересів (держави світового рівня).

Як ми бачимо, такі оперативні кодекси складаються з оцінки геопростору за межами суб’єкта геополітики (зовнішніх районів) з точки зору їхньої стратегічної важливості й потенційних загроз. Завданням геостратегії є:

визначення цілей та інтересів держави на локальному, регіональному, глобальному рівнях;
аналіз умов реалізації цих інтересів та цілей, визначення ключових країн, регіонів та розстановку сил в них;
визначення методів та механізмів реалізації цілей та інтересів.

Таким чином, всі країни мають локальні геополітичні кодекси, численні мають регіональні кодекси, і лише окремі – глобальні кодекси світового рівня. Існують приклади неспівпадіння регіонального та локального кодексів, наприклад, Греція та Туреччина, будучи членами НАТО мають спільний регіональний кодекс, однак на локальному рівні мають суперечливі цілі та конфліктуючі інтереси^¹⁹.

Розробляючи геостратегію держава має через аналіз геополітичної структури світу/геополітичного середовища вміти рахуватись з чинниками, що діють в її межах і використовувати їх у власних інтересах. Повторимось, що головним геополітичним інтересом держави є можливість реалізації національних інтересів у визначеному геополітичному середовищі. Геополітичні чинники безпосередньо впливають на характер національних інтересів, вступають з ними у взаємодію. Визначення національних інтересів відбувається з урахуванням сучасної геополітичної ситуації. Лише у такому випадку можливе чітке визначення національно-державних цілей, обґрунтування пріоритетних завдань, досягнення правильного співвідношення питань стратегії і тактики у межах обраного політичного курсу^²⁰.

Потенціал реалізації геополітичних, національних інтересів визначається ступенем впливу одного суб’єкту геополітики на зовнішню і внутрішню політику іншого. І це визначається ієрархічною структурою міжнародних відносин, в тому сенсі, що більш потужні країни у той чи інший спосіб нав’язують свої ідеї й пропозицій менш потужним. Від рівня потенціалу до реалізації інтересу залежить статус держави в геополітичній структурі світу: якщо держава не має достатнього потенціалу для реалізації національних інтересів, вона перетворюється на об’єкт геополітичних дій інших суб’єктів. При цьому окремі держави мають потенціал до перетворення на геополітичний центр. На думку автора, такими функціями наділена, як правило, країна з вигідним географічним положенням, на межі центрів сили певного геополітичного середовища (країн, блоку країн), із наявним ресурсним потенціалом (сировинним, комунікаційним), і відіграє значення в реалізації інтересів інших держав (груп держав). Ця межова держава здатна відігравати роль посередника у зближенні своїх великих партнерів. Таке визначення близьке визначенню “країни-ворот” у С.Коена^²¹ та “геополітичного центра” у З.Бжезинського^²².

Прикладами геополітичних кодексів є глобальні геополітичні кодекси США (кодекс стримування Кеннана, гнучкого реагування, політика відкидання, нового світового порядку тощо) та СРСР (доктрина Брежнєва, перехід до безполюсного світу Горбачова тощо). Іншими визначними геополітичними кодексами є голлістський геополітичний кодекс Франції та індійський кодекс неприєднання.

Важливо зазначити, що в рамках геополітичної структури світу геополітичні кодекси більшості країн залежать від геополітичних кодів більш потужних держав – підлаштовуються або суперечать їм.

Геостратегія складає основу зовнішньополітичної доктрини будь-якої держави. Методи досягнення цілей на локальному, регіональному та глобальному рівні характеризуються формами контролю над геопростором – створення коаліцій та (суб)регіональних угрупувань; попередження створення ворожих угрупувань, блоків та коаліцій; розвал ворожих блоків, коаліцій, угрупувань або мінімізація ефективності їхньої діяльності; економічна, невійськова підтримка дружніх країн; прагматична силова політика; різні форми співробітництва; запровадження економічної, політичної залежності; інформаційний та культурний вплив і формування споріднених цінностей тощо.

Схематично систему розробки геостратегії можна визначити наступним чином (Схема 1.1.1.).