Тема 8 політика доходів і оплата праці

ПЛАН

1. Структура грошових доходів населення й політика у сфері доходів

2. Організація оплати праці

8.1 Структура грошових доходів населення й політика у сфері доходів

У ринковій економіці основними джерелами особистих доходів населення є:

• трудова діяльність персоналу, який працює за наймом, і осіб вільних професій;

• підприємницька діяльність;

• власність;

• засоби держави та підприємства, що розподілені відповідно до належності до певної соціальної групи й категорії персоналу;

• особисті підсобні господарства (ОПГ).

Першому із зазначених джерел відповідає дохід у вигляді заробітної плати і гонорару; другому - підприємницький прибуток; третьому - дивіденди й відсотки на капітал; четвертому трансфертні платежі (пенсії, допомоги, стипендії тощо), а також послуги підприємства своїм працівникам у вигляді медичного обслуговування, підвищення кваліфікації і т. д., п'ятому - продукти, можливість для відпочинку, кошти від особистого підсобного господарства. Крім цього мають місце доходи від нелегальної діяльності.

Основні напрями політики у сфері доходів населення, що реалізуються урядом України, передбачають вирішення таких завдань:

• забезпечення соціального й економічно обґрунтованого рівня доходів з наданням пріоритету оплати праці;

• підвищення мінімальних доходів на основі різних форм індексації розмірів мінімальних соціальних гарантій у зв’язку із збільшенням споживчих цін;

• підвищення ролі тарифних угод і колективних договорів у регулюванні доходів за секторами економіки, галузями, категоріями працівників і регіонами країни;

• сприяння суспільному визнанню доходів віл власності, підприємницької діяльності;

• удосконалювання податкового регулювання доходів фізичних осіб.

Висока диференціація в доходах окремих груп населення зумовлена особливостями ринкової економіки й потребує критичного осмислення та вимагає вироблення заходів для усунення негативних явищ і тенденцій. При цьому держава має виступати гарантом соціальної стійкості суспільства, захисту прав, свобод і інтересів населення в цілому й соціальних і груп зокрема.

Структура доходів протягом XX століття істотно змінилася. У розвинутих і колишніх соціалістичних країнах значну роль стали відігравати пенсії, допомоги по безробіттю і хворобі, стипендії та інші виплати з державних фондів.

8.2 Організація оплати праці

Оплата праці - це певний заробіток, розрахований, як правило, у грошовому вираженні, який за трудовою угодою власник або уповноважений ним орган виплачує робітникові за виконану роботу чи надані послуги.

Розрізняють такі види заробітної плати:

1. номінальна;

2. реальна;

3. реальні доходи працюючих.

Номінальна зарплата - це сума коштів, отриманих робітниками за виконання обсягу роботи відповідно до кількості та якості затраченої ними праці.

У різні періоди та в різних районах країни ціни на товари різняться, тому на однакову номінальну зарплату можна придбати різну кількість товарів. Більш точною характеристикою доходів є реальна заробітна плата, що являє собою сукупність матеріальних і культурних благ, а також послуг, які може придбати працюючий на номінальну зарплату.

Розмір реальної зарплати залежить від розміру номінальної заробітної плати і рівня цін на предмети споживання та послуги.

Реальні доходи працюючих містять у собі реальну зарплату та надходження із суспільних фондів споживання.

Зарплата робітників і службовців складається з основної (постійної) та додаткової (змінної) частин, а також надбавок.

Основна частина виплачується робітникові відповідно до територіальної системи та схем посадових окладів залежно від складності, умов, інтенсивності праці, а також кваліфікації робітників.

На розмір додаткової частини зарплати впливають як кінцеві результати роботи колективу, так і результати діяльності окремого робітника (суміщення, бригадирські, вислуга, багатоверстатне обслуговування, навчання учнів тощо).

До надбавок за особливі умови праці відносять доплати за районним коефіцієнтом, за рухливий і роз'їзний характер роботи, за шкідливі умови праці.

Принципи організації оплати праці:

1. Оплата праці за її кількість і якість, однакова оплата за однакову працю.

2. Неухильні підвищення зарплати.

3. Випереджальне зростання продуктивності праці порівняно зі зростанням зарплати.

4. Диференціація та регулювання рівня оплати праці різних груп і категорій працюючих.

5. Ясність і простота.

Основні принципи організації оплати праці реалізуються за допомогою таких елементів як:

• нормування праці;

• тарифна система;

• форми і системи заробітної плати.

За допомогою норм, які залежно від організації виробництва встановлюють необхідні витрати часу, виробітку, вимірюється кількість праці, що витрачається робітником.

Тарифна система являє собою сукупність нормативів, за допомогою яких здійснюється диференціація та регулювання рівня заробітної плати різних груп: категорій працюючих залежно від кваліфікаційного рівня, умов праці, особливостей галузей і підприємств.

Зв'язок заробітку робітника за кількісними та якісними результатами їх праці здійснюється за допомогою форм і систем заробітної плати.

Форми і системи оплати праці

Використовуються дві основні форми заробітної плати - почасова та відрядна. Почасовою називається така форма оплати праці, за якою заробітна плата нараховується за встановленою тарифною ставкою чи окладом за фактично відпрацьований працівником час. За відрядної оплати праці заробітна плата нараховується в попередньо встановленому розмірі за кожну одиницю виконаної роботи чи виготовленої продукції (вираженої в шт., кг, м³ тощо).

Відрядна форма оплати праці. Ця форма має такі системи оплати:

- пряму відрядну;

- відрядно-преміальну;

- відрядно-прогресивну;

- непряму відрядну;

- акордну.

Залежно від форми організації праці ці системи, у свою чергу, розподіляються на індивідуальні та колективні (бригадні).

Розглянемо особливості кожної із систем відрядної форми оплати праці.

Пряма відрядна система. Сутність прямої відрядної системи полягає в тому, що за нею заробіток нараховується робітникові за попередньо встановленою розцінкою за кожну одиницю якісно виробленої продукції.

Основним елементом даної системи є відрядна розцінка, що встановлюється на кожну певну роботу (операцію), виходячи з тарифної ставки, яка відповідає розряду роботи та нормі виробітку чи нормі часу на дану роботу.

У тому випадку, коли застосовуються норми виробітку (масове та багатосерійне виробництво), розцінка визначається діленням тарифної ставки, що відповідає розряду роботи, на норму виробітку.

Якщо застосовуються не норми виробітку, а норми часу (одиничне та дрібносерійне виробництво), то розцінка розраховується шляхом множення тарифної ставки, що відповідає розряду роботи, на норму часу.

Фактичний відрядний заробіток робітника за прямою відрядною індивідуальною оплатою праці обчислюється шляхом підсумовування добутків відповідної відрядної розцінки на фактичний виробіток робітника за кожним видом виконаних робіт за розрахунковий період.

Відрядно-преміальна система. Сутність даної системи оплати праці полягає в тому, що за нею робітнику-відряднику понад заробіток за прямими відрядними розцінками нараховується та виплачується премія за виконання та перевиконання попередньо встановлених конкретних кількісних і якісних показників роботи.

Відрядно-прогресивна система. За відрядно-прогресивної системи оплати праці праця робітника в межах установленої вихідної норми (бази) оплачується за основними одинарними розцінками, а понад установлену вихідну базу (а іноді протягом суворо визначеного терміну) - за підвищеними відрядними розцінками.

Ступінь збільшення відрядних розцінок залежно від рівня перевиконання встановленої вихідної бази визначається спеціальною шкалою, яка є найважливішим елементом відрядно-прогресивної системи оплати праці. Основні показники, цю характеризують шкалу, - це кількість рівнів зміни відрядних розцінок та її крутизна (тобто ступінь зростання розцінок).

Непряма відрядна система. Суть її полягає в тому, що розмір заробітної плати допоміжних робітників, оплачуваних за даною системою, прямо залежить від результатів праці основних робітників, що ними обслуговуються.

Акордна система. При акордній системі оплати праці розмір оплати встановлюється не за кожну виробничу операцію окремо, а за весь комплекс робіт, узятих у цілому.

Розмір акордної оплати праці визначається на підставі чинних норм часу (виробітку) та розцінок, а за їх відсутності - виходячи з норм і розцінок на аналогічні роботи.

За акордної оплати праці робітники можуть преміюватися за скорочення термінів виконання акордного завдання при якісному виконанні робіт.

Почасова форма оплати праці.

Проста почасова система. За цією системою заробіток нараховується за присвоєною тарифною ставкою чи окладом за фактично відпрацьований час.

За способом нарахування заробітної плати дана система поділяється на три види:

- погодинну;

- поденну;

- помісячну.

За погодинної оплати праці розрахунок заробітної плати виконується виходячи з годинної тарифної ставки робітника та фактичної кількості відпрацьованих ним годин за розрахунковий період.

За поденної оплати зарплату робітника розраховують на основі денної тарифної ставки робітника з урахуванням кількості відпрацьованих днів (змін).

За помісячної оплати праці розрахунок заробітної плати здійснюється виходячи з твердих місячних окладів (ставок), кількості робочих днів, передбачених графіком роботи на даний місяць, і кількості робочих днів, фактично відпрацьованих у даному місяці.

Почасово-преміальна система. Проста почасова система оплати праці, доповнена преміюванням за виконання конкретних кількісних і якісних показників роботи, називається почасово-преміальною системою. Сутність її полягає в тому, що до зарплати робітника понад тариф за фактично відпрацьований час нараховується премія за конкретні досягнення в роботі за попередньо встановленими показниками.

Бригадна форма організації праці.

Бригадна форма оплати праці - це оплата праці, що передбачає формування колективного заробітку залежно від загальних результатів роботи бригади та його розподіл відповідно до особистого трудового внеску робітників.

Оплата праці робітників виробничої бригади здійснюється відповідно до діючих тарифних ставок (окладів), норм праці, відрядних розцінок і положень про оплату праці та преміювання.

З метою підвищення матеріальної зацікавленості членів бригади в загальних результатах роботи нарахування їм заробітної плати має здійснюватися на основі єдиного наряду за кінцевими результатами роботи бригади.

Єдиний наряд - це завдання бригади на виконання роботи з визначенням її кількісних та якісних показників і умов оплати. Єдиний наряд є підставою для нарахування колективного заробітку.

Оплата за кінцевим результатом передбачає визначення колективного заробітку бригади за кількістю виготовлених і прийнятих ВТК планово-облікових одиниць продукції та відповідними комплексними розцінками. Оплата за кінцевим результатом може бути відрядною або погодинною.

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ

1. Які джерела доходів населення?

2. Що таке оплата праці, і чим вона визначається?

3. Умови і фактори, що визначають рівень доходів.

4. Що є джерелом доходів товаровиробників?

5. Принципи оплати праці в ринковій економіці.

6. Що включається у винагороди?

7. Від яких факторів залежить загальний рівень оплати праці на підприємстві?

8. Грошова або номінальна заробітна плата.

9. Реальна заробітна плата.

10. Принципи оплати праці на Україні.

11. З яких елементів складається організація оплати праці?

12. Характеристика фонду оплати праці.

13. Тарифна система, її елементи та характеристика останніх.

14. Форми оплати праці і їх характеристика.

15. Єдиний тарифно-кваліфікаційний довідник (ЄТКД) і його призначення.

16. Відрядна форма оплати праці.

17. Виплати соціального характеру.

18. Визначення нормування праці.

19. Виплати із суспільних фондів споживання.