4. Резерви підвищення ефективності виробництва та їх класифікація

У ринкових умовах господарювання всі підприємства одержали повну оперативну самостійність у виборі  того, яку і скільки випускати продукції, з ким співробітничати і кому продавати свої вироби, як організовувати і відповідно планувати усі виробничі процеси. Зрозуміло, що ця свобода дій надається для належного обліку кон'юнктури ринку, його потреб і вимог. Будь-яке підприємство прагне до підвищення ефективності своєї діяльності, однак тільки розуміння того, від чого залежить ця ефективність, може привести до позитивних результатів. В економічному змісті під ефективністю розуміється максимально оптимальне використання всіх ресурсів підприємства. Правильно обрана стратегія виробництва і належні обсяги випуску продукції забезпечують бажаний обсяг реалізації і відповідні прибутки. Тому виробнича діяльність підприємства, нарешті, жорстко визначається загальною економічною ситуацією, галузевими пропорціями і платоспроможним попитом населення . Ефективність виробничої діяльності підприємства залежить від безлічі факторів, тому процесу планування обов'язково повинний передувати глибокий аналіз як існуючого положення речей, так і можливостей підприємства. Аналіз виробничої діяльності підприємства містить у собі наступні питання: а) якість планування виробництва, напруженість і обґрунтованість планів діяльності, як у цілому, так і окремих виробничих підрозділів; б) оцінка виконання планів виробництва, постачання і реалізації продукції; динаміки обсягів виробництва; в) визначення основних факторів, що впливали на загальні обсяги виробництва протягом останнього років і зокрема в звітному періоді; г) розкриття взаємозв'язку і взаємозумовленості показників обсягу виробництва, реалізації, асортименту, якості виробів і так далі; д) визначення внутрішньогосподарських резервів росту обсягів випуску продукції і реалізації, а також розробка заходів щодо їхнього використання. Існують безліч факторів, що роблять свій вплив на ефективність виробничої діяльності підприємства. Розглянемо основні з них, ті, без оптимізації яких неможливо реальне планування й оптимізація виробничого процесу.

По-перше, це асортимент і структура продукції. Зрозуміло, підприємство саме вправі вибирати ту продукцію і той її обсяг випуску, що воно вважає найбільш оптимальним. Однак, і в основному, ефективність результатів буде залежати не стільки від внутрішніх резервів самого підприємства, скільки від потреб його споживачів. Асортимент і структура продукції обов'язково повинні враховувати саме побажання споживача. Всебічний аналіз динаміки реалізації окремих видів продукції дозволяє виділяти з загального обсягу ту продукцію, що користається найбільшим попитом, а також визначати оптимальні обсяги її виробництва. Другим, немаловажним фактором, є якість виробленої продукції. Саме собою зрозуміло, що якими би резервами збільшення випуску продукції не володіло підприємство, низька її якість не дозволить підвищити ефективність його діяльності. Тобто, без постійного і строгого контролю якості продукції неможлива ефективна діяльність будь-якого підприємства. Аналіз якості продукції містить у собі аналіз браку і визначення оптимального сполучення "якість-ціна" Без налагодженої ритмічності роботи підприємства стає неможливим оперативне планування його діяльності. Якщо розглядати ритмічність як рівномірний випуск продукції відповідно до графіка в обсязі й асортименті, передбаченим планом, то стає зрозумілим, що саме ритмічна робота є основною умовою своєчасного випуску і реалізації продукції. Неритмічність погіршує всі економічні показники: - знижується якість продукції; - збільшується обсяг незавершеного виробництва і надпланові залишки готової продукції на складах і, як наслідок, сповільнюється оборотність капіталу; - не виконуються постачання по договорах, і підприємство платить штрафи за несвоєчасне відвантаження продукції; - несвоєчасно надходить виторг від реалізації; - перевитрачається фонд заробітної плати в зв'язку з тим, що на початку місяця робітникам платять за простої, а наприкінці за понаднормові роботи. Усе це приводить до підвищення собівартості продукції, зменшення суми прибутку і, як наслідок, зниженню ефективності його діяльності і погіршенню фінансового стану. Узагальнюючи вищесказане можна визначити основні кроки підвищення ефективності діяльності підприємства. Як уже відзначалося, ефективність діяльності будь-якого виробничого підприємства в першу чергу залежить від обсягів випуску і реалізації продукції. До виробничих факторів, що впливають на обсяг випуску і реалізації продукції можна віднести зміна випуску товарної продукції, що містить у собі кроки по зміні обсягу валової продукції і зміна залишків незавершеного виробництва і внутрішньогосподарського обороту. У свою чергу, зміна обсягу валової продукції має на увазі під собою зміну наступних економічних показників: 1. Трудові ресурси. Зміна чисельності персоналу, скорочення втрат робочого часу і збільшення продуктивності праці. 2. Засоби праці. Зміна розміру основних фондів і показників фондовіддачі, тобто більш повне використання фонду робочого часу і підвищення продуктивності роботи устаткування. 3. Предмети праці. Зміна споживання предметів праці і показників матеріаловіддачі, що містить у собі скорочення надпланових відходів сировини і матеріалів і скорочення норм витрат сировини і матеріалів на одиницю продукції. На остаточну ефективність виробництва чималий вплив робить собівартість продукції. До основних резервів зниження собівартості промислової продукції відносять: а) збільшення обсягів виробництва за рахунок більш повного використання виробничої потужності підприємства; б) скорочення витрат на виробництво за рахунок підвищення рівня продуктивності праці, ощадливого використання сировини, матеріалів, електроенергії, палива, устаткування, скорочення непродуктивних витрат і виробничого браку [2, c. 127]. Резерви збільшення виробництва продукції виявляються в процесі аналізу виконання виробничої програми. При збільшенні обсягу виробництва продукції зростають тільки перемінні витрати, - пряма зарплата робітників, прямі матеріальні витрати і так далі - сума ж постійних витрат, як правило, не змінюється, у результаті чого і знижується собівартість продукції. Резерви скорочення витрат можна установити по кожній статті витрат за рахунок конкретних організаційно-технічних заходів - упровадження нової, більш прогресивної техніки і технології виробництва, поліпшення організації праці і так далі - які будуть сприяти економії заробітної плати, сировини, матеріалів і енергії. Таким чином, всебічний і глибокий аналіз виробничої діяльності підприємства дозволяє виявити визначені резерви підвищення ефективності його діяльності, як за рахунок поліпшення окремих виробничих показників, так і за рахунок оптимізації виробництва. А створення оптимальної виробничої структури підприємства - максимально підвищити ефективність, використовуючи ці резерви, що немаловажно в сучасних умовах господарювання виробничих підприємств.