Таблица 17

личностные х аракгери стики	социальная позиция	правила, нормы, процедуры деятельности	цели и ценности исторического познания
качества: «умный», « объекти вный », следует избегать «субъективизма»	«эксперт прошлого, помогает извлекать уроки из прошлого», «значим, но не востребован»	«опора на факты»	цели: «исследование неизвестного»/ «неисчерпаемость сведений о прошлом»

Типичные представления о личности и деятельности историка у студентов-историков 3-го курса

Цілі, переслідувані справжнім істориком, пов'язані не з абстрактним «вивченням минулого», а розкриваються через «дослідження невідомого». Студенти акцентують увагу на формах роботи істориків і конкретизують спочатку аморфні уявлень про «ремеслі» історика. У характеристиках історика прослизають не тільки «розум», «допитливість», а й більш актуальне для історика якість як «об'єктивність», що дозволяє йому здійснювати науковий підхід до досліджуваної проблеми. У числі принципів, відкидала істориками, студенти називають «суб'єктивізм», але не завжди точно розкривають його щодо професійної діяльності історика. Так, студентка Н.М. називає «суб'єктивізмом» просто «некоректну роботу». Студент П.Д. пов'язує суб'єктивізм історика з «поверхневими узагальненнями», що не відображає справжнього значення цієї якості в дослідницькій практиці. При описі ідеальних істориків студенти частіше виділяють професійно значущі якості, такі як «любов до джерел», «обгрунтованість висунутих поглядів на минуле». Ці ознаки ідеальних істориків виділяються, але не розкриваються студентами. Соціальна функція історика пов'язана з вивченням минулого, але студенти часто вказують на роль історика в сьогоденні («допомагає витягувати уроки минулого»), намагаючись обгрунтувати важливість історика в сучасному суспільстві. Уявлення про діяльність історика стають більш змістовними, але, в цілому, хаотичні і не відображають єдиного погляду на

роботуісторика. Студенти виходять з видимих ​​їм орієнтирів діяльності: «опора на факти», «облік декількох точок зору», «критичність при роботі з інформацією». Це, безумовно, важливі акценти роботи історика, але вони вказуються поряд з абстрактним «професіоналізмом», «не коректною роботою» і т.п., тобто мало осмислені студентами-істориками. У той же час, у студентів не сформовані уявлення про ціннісні підставах діяльності історика (принцип історизму, критики джерела). Цінність історичного знання овіяна ретроспективного історичного знання і пов'язана з уявленнями про цілі історика. Саме історичне знання знаходить для студентів самостійну цінність, хоча і не може бути конкретизовано. Уявлення про цінності історичного знання не розкривається в етапах діяльності історика.

На третьому курсі частина студентів болісно розстаються з наївними ідеалістичними уявленнями про історика, з'являються суперечливі оцінки самого історика і його соціальної функції. Розширюються уявлення студентів про «каторжній праці» справжнього історика для отримання достовірної інформації (за висловом одного із студентів третього курсу), скрупульозному дослідженні кожного фрагмента історичної реальності. Простежуються подібні тенденції у ставленні як цілей і особливостей самого історика, так і орієнтирів його діяльності, але намічені зв'язку, в цілому, поверхневі.

Студенти четвертого курсу демонструють більш гнучку і узгоджену структуру ціннісного ставлення до історика і його професії (табл.18).

Цілі історика пов'язані з пізнанням і поясненням досліджуваної історичної реальності, тобто обумовлені предметом дослідження. Характеристики історика стають більш релевантними предмету його діяльності, загальні риси вченого витісняються професійно значущими, такими як «об'єктивний», «науковий інтерес до предмета» і т.п. Вони сполучені з цілями, властивими історику.

У числі негативних для характеристики історика принципів діяльності студенти називають той же «суб'єктивізм», але розкривають його в релевантних для історичної діяльності формулюваннях (історик

уникає «використання упереджених даних», «тверджень на основі сумнівних джерел», «підміни історичних даних власними роздумами» і т.п.).

Таблица 18

Типичные представления о личности и деятельности историка у студентов-историков 4-го курса

личностные	социальная	правила, нормы,	цели и ценности
характеристики	позиция	процедуры	исторического
		деятел ьн ости	познания
качестна:	«эксперт по	«умение работать	цели:
«объективный», «научный	социальным	с источниками»,	«познать и объяснить
интерес к предмету	вопросам»,	«объективность	исследуемую
исследования»;	« востребован по	интерпретации	историческую
«критический подход к	ситуации»	данных»	реальность»/
источнику»			«знание прошлого для
избегает «субъективизма»,			изменения
«непроверенных данных»			настоящего»

У визначенні соціальної ролі вченого студенти стають більш прагматичними і зваженими, уникаючи прямих оцінок ставлення до історика в суспільстві. Вони підкреслюють компетентність історика в соціальних питаннях, відзначаючи множинність предметів історичного дослідження. Зізнається суспільна цінність історика, але його соціальний стан залишається невизначеним. Ціннісні орієнтири в діяльності обумовлені «умінням працювати з джерелом», «об'єктивністю інтерпретації даних», тобто повторюють попередні оцінки історика, але не містять показники «вміння» роботи з джерелами і «об'єктивності». Цінність історичного знання визнається, але вона звернена в «справжнє», визначаючи здібності історика впливати на сучасні йому процеси. Подібне розуміння цінності історичного знання впливає на оцінку соціальної позиції історика і відбивається в його характеристиках. Як і раніше, акценти в ціннісних уявленнях студентів зміщуються на особистість історика. Найменш виражені уявлення про цінності професійної

діяльності історика. Звертає на себе увагу факт впливу розгорнення і релевантністю відповіді на питання про цінність історичного знання на характер прояву інших ціннісно-смислових позицій: чим більш повно студент-історик розкрив питання про цінність історичного знання, тим більш злагоджено і різноманітніше виглядає його структура ціннісно-смислових позицій. Можливо, це вказує на ієрархічність ціннісно-смислових позицій студентів-істориків, де більш загальними стають уявлення про цінність історичного знання, що впливають на виділення конкретних цілей історика і орієнтирів професійної діяльності.

Студентам 5-го курсу властива прагматичність ціннісних представ льон ий (таб л .19).

Таблиця 19

Типові уявлення про особистості та діяльності історика у студентів-істориків 5-го курсу

личностные	социальная	правила, нормы,	цели и ценности
характеристики	позиция	процедуры	исторического
		Деятельности	познания
качества:			цели:
«объективный»,	«вынужден	«критика	«самовыражение в
«критичность»;	доказывать	источника»,	исследованиях», «добиться
избегает	свою	«принцип	признания со стороны коллег
«субъективизма»,	востребован­	историзма»,	в исследуемой области»
«оставаться без	ность»	«подчеркивать	(получить степень) /
самостоятельного		уникальность	«возможность управления
взгляда на		исследуемого»	настоящим при правильном
изучаемый			усвоении наследия прошлого»
вопрос»

При виділенні цілей історика частина студентів вважає за необхідне відзначити можливість «самовираження в дослідженнях», підкреслюючи унікальність вивчення історичної реальності і наявність спеціальних навичок у дослідника (49%); інша частина студентів орієнтує історика на отримання «ступеня», завоювання «визнання з боку колег», акцентуючи увагу на зовнішніх атрибутах діяльності історика. Набір часто зустрічаються характеристик історика залишається таким же, що і у четвертокурсників, але акцент робиться на поєднанні об'єктивності та оригінальності погляду історика.

Відносно соціальної ролі простежується та ж спрямованість на громадську активність історика, «боротьбу» за суспільне визнання.

У визначенні студентами цінностей діяльності історика поряд з «критикою джерел» вказується «принцип історизму», «підкреслення унікального». У багатьох студентів цінності діяльності історика асоціюються з вибором «провідного принципу пізнання» і «набором відповідних методів», тобто простежується домінуючий вплив підстав (принципів) на інструментарій діяльності. Історичне знання виступає самостійною цінністю, затребуваною в сучасному світі при «правильному засвоєнні минулого». В цілому, картина ціннісних уявлень студентів п'ятого курсу виглядає більш узгодженої (або активною, оптимістичною, або песимістичною у 43% студентів), орієнтованої на професійну специфіку

самореалізації історика.

Наступним нашим кроком стало виявлення готовності студентів проектувати розділяються цінності про історика, його діяльності на власну дослідницьку діяльність. Відповіді студентів аналізувалися кількісно (обчислювався відсоток частотизустрічальності) і якісно.

Студенти 2-го курсу, відповідаючи на питання про те, «що їм потрібно для розвитку себе як« майбутнього історика », відзначали« роботу на семінарських заняттях »(54%),« читання літератури до семінарських занять »(18%). Серед відмінностей, що виділяються піддослідними у студентів-істориків, переважали якості, властиві будь-якій освіченій людині («розум», «культура поведінки», «інтелігентність»). Студенти не акцентували увагу на самоосвіті, воліючи розвиватися під контролем педагогів. Студенти-історики не змогли підкреслити свої відмінності від студентів інших спеціальностей.

Третьокурсники відзначали: «успішне написання курсової роботи» (49%), «отримання гарних оцінок» (23%), «участь в наукових гуртках» (18%), пов'язуючи, в основному, орієнтири професійного розвитку із зовнішніми показниками професійного зросту, не аналізуючи причин його зміни. Студента-історика поряд з типовими для освіченої людини якостями («розум») характеризує «начитаність» (72% випробовуваних), «пам'ять» (26%), що підкреслює специфіку отримання історичної освіти, але не відображає змістовних сторін професійного розвитку студентів. Більш виражена самостійність, роль власної активності в уявленнях про розвиток студента- історика.

Четвертокурсники, відповідаючи на питання про те, «що їм потрібно для розвитку себе як« майбутнього історика », писали про необхідність« участі в конференціях (36%) »,« історичних гуртках (40%) ». З'являлися також посилання на елементи «професійного самоосвіти» («розбиратися в достовірності та об'єктивності джерел» (28%), «витяг повної інформації» з джерел (27%)). Це вказує на зсув акцентів у бік самоосвіти, цілеспрямованого вдосконалення професійно затребуваних навичок і способів діяльності. Деякі четвертокурсники частіше підкреслюють специфічні якості студентів-істориків («об'єктивність оцінок минулого»,

«Аргументований виклад позиції», «розуміння альтернативності історичного процесу» тощо).

У п'ятикурсників спостерігається диференціація щодо перспектив розвитку себе як «справжнього історика». Частина студентів орієнтована на «успішне написання дипломного дослідження» (49%), говорячи про неможливість подальшої самореалізації в сфері історичних досліджень. У той же час виділяються студенти, що акцентують увагу на подальшому вдосконаленні фахових якостей («грамотної критики джерел» (14%), «поглиблення дипломного дослідження за рахунок нових джерел» (15%), «розширення кола професійного спілкування» (14%) і т.п.), демонструючи широкі можливості саморозвитку відповідно до отриманими відомостями про професійні особливості історика. В їх портреті студента - історика переважають професійно-затребувані якості («вміння говорити з джерелами», «робота з ретроспективними предметами дослідження», «облік просторово-часових характеристик історичних об'єктів в діяльності» тощо).

У числі позитивних тенденцій екстраполяції ідеальних уявлень про історика у власну дослідницьку практику студентів, виявлених на 2-5 курсах, можна відзначити наступні: поява наукового інтересу до якої-небудь проблеми, виявлення труднощів у дослідженні та їх самостійне подолання за рахунок вдосконалення професійно значущих навичок, способів і т.п. [95], появи кола професійного спілкування. У загальному числі досліджених студентів подібний шлях пройшло не більше 25% студентів.

Дані методики визначення мотиваційної спрямованості були використані для аналізу розподілу зовнішньої і внутрішньої мотиваційної спрямованості у студентів 2-5 курсів (таблиця 20).