3.2. Особливості структури дослідницької компетентності у студентів-істориків на послідовних етапах навчання у вузі

Уявімо загальну картину розвитку рівнів дослідницької компетентності студентів-істориків на послідовних етапах навчання у вузі (рис.5).

В цілому, більшість студентів 3-го - 5 го курсів показує середній рівень розвитку дослідницької компетентності. Загальний відсоток студентів з високим рівнем дослідницької компетентності не перевищував 35% і зафіксований на 4-му -5-му курсах. Тим не менше, відмінності між усіма групами випробовуваних виявилися значущими (по и- критерієм Манна-Уїтні, р <0,01), що вказує на послідовність складання компонентів дослідницької компетентності, відмінності в характері їх взаємозв'язку на послідовних етапах навчання студентів у вузі.

Щ Ш ^ I

ея средний

I I II

2курс Зкурс 4курс Бкурс

Малюнок 5 Розподіл студентів-істориків 2-5 курсів за рівнем розвитку дослідницької компетентності,%

Характер взаємодії компонентів у структурі дослідницької компетентності дозволяє виявити кореляційний аналіз (таб. 24).

бо 50 40 ЗО 20 Ю О

Таблиця 24

Інтеркорреляціі показників розвитку компонентів дослідницької компетентності у студентів-істориків на послідовних етапах навчання у вузі

Коэффициенты ранговой корреляции
курсы	Компоненты	М ета ко гн ити в н ый компонент	Ценностно-смысловой компонент
5 курс	Когнитивный	0,78	0,71
	Метако гн ити вный	-	0,74
4 курс				Когнитивный	0,67	0,68
				Метако гн итив и ы й	-	0,71
Зкурс				Когнитивный	0,53	0,56
				Метакогн ити вн ый	-	0,59
2 курс				Когнитивный	0.41	0,32
				Метакогнитивный	-	0,36

Примітка: жирним шрифтом позначені статистично значущі відмінності при р <0,01

Дослідницька компетентність характеризується єдиною структурою на всіх етапах навчання у вузі, представляючи собою системувзаємопов'язаного розвитку складових її компонентів. Між компонентами, безумовно, спостерігається взаємодія, тим не менше, кожен компонент має власними темпами і особливостями розвитку.

Результати кореляційного аналізу виявили тенденції розвитку компонентів дослідницької компетентності. Аналіз кореляційних коефіцієнтів дозволив встановити, що на другому курсі тіснота зв'язку між компонентами дослідницької компетентності забезпечується загальним низьким рівнем розвитку когнітивного, метакогнітівного, ціннісно-смислового компонентів. На 3-му і наступних курсах збереження східного характеру взаємозв'язку компонентів дослідницької компетентності забезпечується їх нерівномірним розвитком у студентів-істориків.

У студентів 2-го курсу більшість значущих кореляційних зв'язків проявилося між показниками впорядкованості структури історичних знань і складовими прогностичних здібностей (планування, встановлення причин, наслідків): ГЧ = 0, 39; ГЧ = 0,41; г .; = 0,37 відповідно; р <0,05, що відображає активні спроби студентів керувати процесом отримання історичної інформації. З 3-го курсу кількість значущих кореляційних зв'язків значно розширюється, в основному за рахунок зв'язків між показниками операционализации професійно значущих навичок і умінь і здатністю самоврядування: гь = 0,54; р <0,01, обумовлюючи перенос отриманих теоретичних знань в дослідницьку практику. На 4-му курсі виділяються тісні кореляційні зв'язки між показниками вираженості

професійної рефлексії та професійної релевантністю ціннісно-смислових позицій: ГЧ = 0,69; р <0,01, відображаючи процеси індивідуалізації дослідницької практики, тобто студенти намагаються слідувати власним уподобанням у виборі напрямків дослідницької діяльності. На 5-му курсі виразно виділяються кореляційні зв'язки між складовими метакогнітівного компонента і операціоналізацією професійно значущих знань і умінь (г5 = 0,71; р <0,01), професійної релевантностью ціннісно-смислових позицій (гк = 0,74; р <0 , 01). В цілому, кореляційний аналіз взаємодії компонентів дослідницької компетентності студентов- істориків 2-5 курсів дозволив констатувати збільшення кількості тісних і значущих зв'язків між ними на послідовних етапах професійної підготовки, що характеризує складання цілісної структури зі специфічною організацією.

Для уточнення отриманих закономірностей та аналізу цілісної картини становлення дослідницької компетентності у студентів-істориків був проведений факторний аналіз. Організація дослідження була пов'язана з вивченням особливостей розвитку дослідницької компетентності студентів на послідовних етапах навчання у вузі, тому факторний аналіз був проведений окремо для кожної освітньо-вікової групи (з 2-го по 5-й курс).

Почнемо зі студентів-другокурсників. Первинна кількість факторізуемих показників становило 40. Згодом були залишені тільки ті показники, які показали найбільші ваги по якомусь з виділених факторів. Підсумкове рішення склало 15 показників. В результаті факторизації масиву даних за методом головних компонент після варимакс обертання було виділено 3 фактори, вичерпних 71,91% сумарної дисперсії. Перший фактор описує 40,85% вибірки, другий фактор 18,81% вибірки, третій фактор 12,25% вибірки. Результати факторного аналізу відображені в табл. 25.

Фактор 1, умовно названий «структурованість історичного знання», включає такі змінні: знання історичних дат, понять, термінів; вказівка ​​характерних ознак процесів, явищ; визначення хронологічної послідовності; співвіднесення рядів інформації; угрупування інформації; узагальнені характеристики; встановлення причин / наслідків з позитивними факторними навантаженнями. Даний фактор показує, що другокурсники спираються на знання базового історичного матеріалу і відомі раніше пізнавальні прийоми для упорядкування великого обсягу історичної інформації.

Фактор 2, умовно названий «узгодженість ціннісно-смислових позицій», включає такі змінні: внутрішній характер мотиваційної спрямованості, показник захопленості процесом дослідження, структура ціннісних уявлень про історика та його діяльності з позитивними факторними навантаженнями і зовнішній характер мотиваційної спрямованості з негативною факторной навантаженням. Фактор показує, що вдосконаленню дослідницького досвіду сприяє не тільки бажання осягнути історичну реальність, але усвідомлення самостійної цінності історичного дослідження.

Фактор 3, умовно названий, «професійно-орієнтоване цілепокладання», включає наступні змінні: планування дослідження, перетворення уявлень, висування і розвиток гіпотез, вираженість рефлексивних дій з позитивними навантаженнями.

взаємопов'язаного розвитку складових її компонентів. Між компонентами, безумовно, спостерігається взаємодія, тим не менше, кожен компонент має власними темпами і особливостями розвитку.

Результати кореляційного аналізу виявили тенденції розвитку компонентів дослідницької компетентності. Аналіз кореляційних коефіцієнтів дозволив встановити, що на другому курсі тіснота зв'язку між компонентами дослідницької компетентності забезпечується загальним низьким рівнем розвитку когнітивного, метакогнітівного, ціннісно-смислового компонентів. На 3-му і наступних курсах збереження східного характеру взаємозв'язку компонентів дослідницької компетентності забезпечується їх нерівномірним розвитком у студентів-істориків.

У студентів 2-го курсу більшість значущих кореляційних зв'язків проявилося між показниками впорядкованості структури історичних знань і складовими прогностичних здібностей (планування, встановлення причин, наслідків): ГЧ = 0, 39; ГЧ = 0,41; г .; = 0,37 відповідно; р <0,05, що відображає активні спроби студентів керувати процесом отримання історичної інформації. З 3-го курсу кількість значущих кореляційних зв'язків значно розширюється, в основному за рахунок зв'язків між показниками операционализации професійно значущих навичок і умінь і здатністю самоврядування: гь = 0,54; р <0,01, обумовлюючи перенос отриманих теоретичних знань в дослідницьку практику. На 4-му курсі виділяються тісні кореляційні зв'язки між показниками вираженості

професійної рефлексії та професійної релевантністю ціннісно-смислових позицій: ГЧ = 0,69; р <0,01, відображаючи процеси індивідуалізації дослідницької практики, тобто студенти намагаються слідувати власним уподобанням у виборі напрямків дослідницької діяльності. На 5-му курсі виразно виділяються кореляційні зв'язки між складовими метакогнітівного компонента і операціоналізацією професійно значущих знань і умінь (г5 = 0,71; р <0,01), професійної релевантностью ціннісно-смислових позицій (гк = 0,74; р <0 , 01). В цілому, кореляційний аналіз взаємодії компонентів дослідницької компетентності студентов- істориків 2-5 курсів дозволив констатувати збільшення кількості тісних і значущих зв'язків між ними на послідовних етапах професійної підготовки, що характеризує складання цілісної структури зі специфічною організацією.

Для уточнення отриманих закономірностей та аналізу цілісної картини становлення дослідницької компетентності у студентів-істориків був проведений факторний аналіз. Організація дослідження була пов'язана з вивченням особливостей розвитку дослідницької компетентності студентів на послідовних етапах навчання у вузі, тому факторний аналіз був проведений окремо для кожної освітньо-вікової групи (з 2-го по 5-й курс).

Почнемо зі студентів-другокурсників. Первинна кількість факторізуемих показників становило 40. Згодом були залишені тільки ті показники, які показали найбільші ваги по якомусь з виділених факторів. Підсумкове рішення склало 15 показників. В результаті факторизації масиву даних за методом головних компонент після варимакс обертання було виділено 3 фактори, вичерпних 71,91% сумарної дисперсії. Перший фактор описує 40,85% вибірки, другий фактор 18,81% вибірки, третій фактор 12,25% вибірки. Результати факторного аналізу відображені в табл. 25.

Фактор 1, умовно названий «структурованість історичного знання», включає такі змінні: знання історичних дат, понять, термінів; вказівка ​​характерних ознак процесів, явищ; визначення хронологічної послідовності; співвіднесення рядів інформації; угрупування інформації; узагальнені характеристики; встановлення причин / наслідків з позитивними факторними навантаженнями. Даний фактор показує, що другокурсники спираються на знання базового історичного матеріалу і відомі раніше пізнавальні прийоми для упорядкування великого обсягу історичної інформації.

Фактор 2, умовно названий «узгодженість ціннісно-смислових позицій», включає такі змінні: внутрішній характер мотиваційної спрямованості, показник захопленості процесом дослідження, структура ціннісних уявлень про історика та його діяльності з позитивними факторними навантаженнями і зовнішній характер мотиваційної спрямованості з негативною факторной навантаженням. Фактор показує, що вдосконаленню дослідницького досвіду сприяє не тільки бажання осягнути історичну реальність, але усвідомлення самостійної цінності історичного дослідження.

Фактор 3, умовно названий, «професійно-орієнтоване цілепокладання», включає наступні змінні: планування дослідження, перетворення уявлень, висування і розвиток гіпотез, вираженість рефлексивних дій з позитивними навантаженнями.

Таблица 25

Факторное решение по методу главных компонент после варимакс вращения у студентов-историков второго курса