Запорожська Січ

Для захисту від ворожих нападів козаки будували "городці", робили засіки, ("січі" з дерев'яних колод). Таких укріплень було чимало, але кожне з них не могло витримати облоги значних сил ворога.

Поява першої великої Сі чі пов'язана з іменем Дмитра Вишневецького. Він походив з великокнязівського роду Гедиміновичів, мав великі маєтності і обіймав високу посаду старости канівського і черкаського. Одночасно він відзначався великою любов'ю до України. Він захищав Волинь і Поділля від татарських набігів, брав участь у багатьох битвах і сутичках. Ставши канівським і черкаським старостою, Вишневецький між 1552 і 1556 рр. майже без допомоги польсько-литовського уряду збудував на о. Хортиці замок, який мав стати плацдармом для захисту південних українських земель. Але польсько- литовський уряд виявив небажання розпочинати широкомасштабну війну з Кримським ханством. Це підштовхнуло князя почати переговори з російським царем Іваном Грозним щодо спільних дій проти Криму (спільний похід з російськими ратниками у пониззя Дніпра). Небажання польського короля Сигізмунда II Августа надати допомогу у боротьбі з татарами і настійні вимоги турецького султана видати Вишневецького змусили його в листопаді 1557 р. перейти на службу до Івана Грозного. Перебуваючи на російській службі, він здійснив успішні походи на Перекоп (1558), під Азов (1559), на Крим (1560). Намагання російського царя порозумітися з Кримом йшло врозріз з планами Вишневецького, і він в 1560 р. повертається на Дніпро. Він набув на Запорожжі такої сили, що в 1562 р. втрутився в боротьбу за молдовський престол. Але союзники-валахи підступно полонили князя й видали його султанові. Вишневецького відправили до Царгорода і там стратили. В народній пам'яті його постать уособилася з легендарним героєм Байдою.

Після Хортиці (1552-1557) Січ по черзі знаходилася на о. То-маківці (60-ті роки XVI ст. - 1593), р. Базавлук (1593-1638), Микитиному Розі (1638-1652), р. Чортомлик (1652-1709). Після зруйнування за наказом Петра І Старої (Чортомлицької) Січі козаки влаштовують Кам'янську Січ на кордоні з кримськими володіннями і Олешківську Січ у пониззі Дніпра на території Кримського ханства. Останньою на Запорожжі була Нова Січ (1734-1775) нар. Підпільній.

Кожна з Січей мала сильні укріплення - високі й міцні вали з дерев'яним частоколом, башти з бійницями для гармат. Усередині стояли курені, канцелярія, церква, склади, арсенали, майстерні, торговельні лавки, приміщення для старшини і приїжджих купців. У центрі знаходився майдан, де відбувалися ради.

Реєстрове козацтво

В 1572 р. король Сигізмунд II Август видав універсал про формування найманого загону з 300 чол., які мали перебувати на державному утриманні. Зараховані на службу вписувалися до реєстру (списку), звідки й пішла назва реєстрових козаків.

Невдачі в Лівонській війні і тривожна обстановка на Подніпров'ї змусили уряд знову звернути увагу на реєстрове козацьке військо. У 1578 р. король Стефан Баторій взяв на державну службу 600 козаків і надав їм певні права і привілеї. Реєстровці звільнялися від різних податків і поборів, одержували землю на правах рангового володіння, отримували військово-адміністративну незалежність від місцевої адміністрації, судовий імунітет. Військо Запорозьке реєстрове розміщалося на території вище Січі, від Чигирина до Трахтемирова. Реєстровці отримали військові клейноди і кілька гармат. Реєстрове військо було зобов'язане тримати на Січі постійну залогу.

Реєстровці дедалі голосніше заявляли про своє право на участь в управлінні краєм. Вони вперто відстоювали своє право на самоврядування. Уряд неодноразово призначав на старшинські посади вірних йому людей, а козаки так само часто зміщували їх і обирали власних.