Виникнення назви "Україна"

Поняття "Русь" носило книжно-офіційний, "високий" характер. На нижчому ж ("народному") рівні побутувала самоназва території "Україна", відштовхуючись від праоснови "край", тобто країна, земля. Назва "Україна" у писемних творах з'являється в останній чверті XII ст. Вперше вона використана у Київському літописі під 1187 р. в розповіді про смерть переяславського князя Володимира Глібовича: "У тім же поході розболівся Володимир Глібович недугою тяжкою, од якої він і скончався... і плакали по нім всі переяславці. Він бо любив дружину, і золота не збирав, майна не жалів, а давав дружині; був же він князь доблесний і сильний у бою, і мужністю кріпкою відзначався, і всякими доброчесностями сповнений. За ним же Україна багато потужила".

Лекція 3. Україна під владою Литви та Польщі (ХІУ - сер. ХУІІ ст.)

Литовська експансія

У другій половині XIII - на початку XIV ст. на історичній арені виростає нове державнеутворення, найхарактернішою рисою якого була двоетнічність, - Литва. За великого князя Вітеня (бл. 1295-1316) при невідомих обставинах до Литви переходять Підляш-шя і Турово-Піншина. Ще більш помітним стає рух на південь за наступника Вітеня, великого князя Гедиміна (бл. 1275-1341). Сини Юрія Андрій і Лев (1315-1323) відчували необхідність об'єднання зусиль з молодою Литовською державою для боротьби з Золотою Ордою. На початку XIV ст. Литовське князівство набирало сили і розширило свої межі за рахунок білоруських та частини російських земель. Проте вона відчувала постійну загрозу з боку Тевтонського ордену. Золотої Орди і Польщі. Геополітична ситуація підштовхувала Литву й Україну до єднання. Спочатку ворожі, потім добросусідські відносини між Литвою і Галицько-Волинською Руссю переросли в союзницькі. Політичне зближення було закріплене династичним шлюбом наймолодшого сина великого князя литовського Гедиміна (1316-1341) Любарта з дочкою Юрія Андрійовича.

Хан Узбек (1314-1342) підкорив собі сепаратистські настроєних ханів кочових племен між Доном і Дніпром, а також в пониззі Дністра. Потім настала черга Галицько- волинської землі. Князі Андрій і Лев у 1323 р. загинули в бою. З їх смертю обірвалася династія князів Романовичів. Після загибелі у 1323 р. обох останніх Романовичів Гедимін здійснює першу спробу заволодіти Галицько-волинським князівством. Але на цей раз литовські династичні претензії до галицько-волинської спадщини не увінчалися успіхом: у 1324 р. волинські бояри обрали племінника покійних Льва і Андрія Юрійовичів - Болеслава, 14-річного сина мазовецького князя Тройдена. За польсько-литовською угодою 1325 р. Гедимін відмовлявся від Волині, зате зберігав за собою заселені українцями Берестейщину й Підляшшя. У 1331 р. між Болеславом і Гедиміном відбулося повторне зближення завдяки шлюбу Болеслава з дочкою Гедиміна Офкою.

Білорусь теж відчувала загрозу від німецьких рицарів-хрестоносців. У результаті її північно-східна частина, Понімання, або Чорна Русь, найпершою з руських земель приєдналася до Литви.

Поступово, шляхом династичних переплетень. Литовське князівство втягує в-себе решту білоруських князівств, серед яких найзначнішими були Полоцьке, Вітебське, Мінське, Заславське.