Суспільно-політичний лад

В оточенні руського боярства князі литовського походження переймали його мову, звичаї і віру. Охрещені за руським обрядом , поодружувані з руськими княжнами, при­вчені до традицій місцевого побуту, ці правителі не сприймалися як чужинці- завойовники, а навпаки - перебували у доброму порозумінні з руською знаттю, яка цілком поділяла сепаратистські настрої своїх правителів, що вважали себе незалежними від сто­личного Вільна. Власну монету б'є в Києві Володимир Ольгердович, титулуючись "з Божої ласки князем Київським", тобто суверенним володарем; мало зважає на Литву Дмитро-Корибут, проводячи власну зовнішню політику в партнерстві з близькими сусідами по прикордонню - московським і тверським князями;

не обтяжують себе обов'язками підданства на далекому Поділлі брати Коріатовичі, особливо заклопотані сусідством татар. По руських князівствах розгортаються масштабні фортифікаційні роботи, ініційовані правителями Гедиміновичами.

Лишилися в силі руські закони і звичаї, підтверджені в договорах великого князя з місцевими землевласниками і городянами. За боярами-воїнами було закріплено їхні родові землі, з яких належало служити збройну службу на виклик князя-володаря. Зро­стають багатство і вплив церкви.

Злиття удільних князівських литовських родів з місцевою аристократією породжувало сепаратистські тенденції щодо великокнязівської влади.

Перспектива виходу українських князівств з-під влади литовського центру не влаштовувала правлячі кола Литви. Великий князь Ягайло( 1377-1392), прийшовши до влади, доклав чимало зусиль до послаблення сепаратистських тенденцій. З цією метою він почав тасувати удільних князів.

Тим часом ускладнилося зовнішнє становище Литви. В 1377 р. угорсько-польські війська захопили Холмщину і Белзщину. Дедалі більшу активність проявляв Тевтонський орден. Зі сходу Велике князівство Литовське зазнавало зростаючого тиску з боку Московського князівства, яке помітно зміцніло після перемоги над татарами на Куликовому полі у 1380 р.

Кревська унія

Спадкоємцем Ольгерда став один із його синів - Ягайло (1377-1434).У 1370 р. помер без нащадка чоловічої статі останній польський король з династії Пястів Казимир III Великий. Згідно з попередньою домовленістю, польська корона перейшла до угорського короля Людовіка; отже, утворилася персональна польсько-угорська унія. Оскільки Людовік теж не мав синів, то після його смерті (1382) ця унія розпалася, і після дворічних сум'ять на польський трон було короновано 15-річну молодшу дочку Людовіка Ядвігу. Але, згідно з польськими звичаями, влада могла бути обійнята лише "по мечу" - королева царствує не правлячи. За чоловіка для юної Ядвіги після довгих дебатів польські вельможі вирішили запросити найвигіднішого партнера по боротьбі з німецьким Орденом - тодішнього великого князя литовського Ягайла Ольгердовича. Платою за польську корону мусило стати визнання її зверхності над землями Великого князівства. Така акція зміцнювала розхитану внутрішніми суперечностями Польщу і влаштовувала Ягайла, позиції якого в Литві складалися досить непевно³⁷.

14 серпня 1385 р. в замку Крево (неподалік від Вільна) великий князь литовський у присутності польських послів підписав спеціальну грамоту, якою зобов'язувався прийняти католицтво і робити цю релігію державною у Литві, використовувати свій скарб на потреби Польщі, сприяти поверненню відторгнутих від неї земель і, найголовніше, назавжди приєднати (інкорпорувати) до Польського королівства підвладні йому землі. Згідно з домовленістю на початку 1386 р. на польському сеймі в Любліні Ягайло був обраний королем Польщі. Під іменем Владислава Ягайло прийняв хрещення за католицьким звичаєм, після чого був обвінчаний з Ядвігою і коронований у Кракові. Віднині він і його нащадки мали об'єднувати в одній особі владу короля Польщі й великого князя литовського.

Причинами укладання Кревської унії були: погіршення зовнішньополітичного становища як Польщі, так і Литви внаслідок експансії Тевтонського ордену у Прибалтиці: прагнення Польщі повернути анексовану Угорщиною Галичину; наміри Ягайла і литовських вельмож зупинити відцентрові тенденції в своїх володіннях і зміцнити державну владу, спираючись на сильний адміністративний апарат Корони Польської; надії римської курії і вищого католицького духовенства поширити свій вплив на сході Європи; намагання польської шляхти придбати земельні володіння на широких просторах України і Білорусі.

Кревська унія значно зміцнила Польщу. З допомогою литовсько-українського війська вона в 1387 р. остаточно відвоювала в Угорщини Галичину й встановила владу над Молдовським князівством. Під тиском польських панів Ягайло приєднав Галичину не до Литви, а до Польщі, зобов'язавшись "навічно зберігати її собі, Ядвізі, дітям і короні польській". Об'єднаними зусиллями Польща і Литва добилися вирішальної перемоги над Тевтонським орденом у битві при Грюнвальді 1410р. Кревська унія поклала початок соціально-політичному і культурному впливові Польщі на Литву.