- •1.Основні факти найдавнішої історії розвитку готельного господарства
- •2.Місце та роль готельного господарства у туристичній сфері
- •3.Основні фактори впливу на типізацію підприємств готельного господарства
- •4.Характеристика розвитку готельного господарства у середині століття
- •5.Характеристика ролі держави у розвитку готельного господарства як складової туристичної діяльності.
- •6.Характеристика поняття «гостинність»
- •7.Законодавчі акти ,що регулюють сферу послуг
- •8.Характеристика підприємств готельного господарства ,що входять до типу транзитних
- •9. Характеристика підприємств готельного господарства ділового призначення
- •10. Характеристика підприємств готельного господарства типу «готелі для відпочинку»
- •11.Особливості організації підприємств готельного господарства для сімейного відпочинку
- •12.Специфіка організації лікувально-оздоровчого засобу розміщення
- •13. Історичні підходи до класифікації підприємств готельного господарства.
- •14. Характеристика основних нормативних документів, які визначають присвоєння категорії.
- •15. Сутність факторів,що визначають кількісно-якісний склад приміщень у підприємстві гостельного господарства.
- •16. Характеристика основних вимог до споруд, які висуваються в нормативному документі.
- •17.Характеристика мінімальних вимог до підприємств гот. Госп., категорії 5-1 зірка.
- •18. Сутність функціональної організації приміщень у підприємстві готельного господарства.
- •21. Характеристика приміщень нежитлової групи.
- •22.Характеристика категорій номерів у підприємствах готельного господарства.
- •23. Поняття архітектури у готельному підприємстві, поняття стилю.
- •24. Характеристика меблів, що використовуються для створення інтер’єру приміщень.
- •25. Характеристика приміщень адміністративної групи
- •26. Характеристика організації холів, коридорів та віталень.
- •27. Характеристика основних принципів організації внутрішнього простору в підприємстві готельного господарства
- •28. Характеристика приміщень вестибюльної групи
- •29. Роль декоративного мистецтва в художньому оформленні інтер’єру номерів.
- •31. Дія «Закону контрастів», в організації приміщень
- •32. Види прибиральних робіт
- •33. Значення організації ресторанного господарства в індустрії гостинності
- •34. Механізм та інвентар, що використовується в процесі прибиральних робіт
- •35. Ведення білизняного господарства в готелі
- •36. Характеристика особливостей організації та функціонування підприємств ресторанного господарства, що обслуговують туристів.
- •Характеристика основних типів підприємств ресторанного господарства
- •Особливості організації торгівельної діяльності підприємств ресторанного господарства
- •Складові гостинності, їх характеристика
- •Зміст факторів, що впливають на середовище гостинності
- •Організація роботи служби прийому і розміщення
- •Вимоги, що висуваються до обслуговуючого персоналу сПіР
- •Порядок прийому туристів в підприємстві готельного господарства
- •Перелік основних обов’язків сПіР
- •Документальне оформлення поселення туристів у готель
- •Організація та технологія процесу бронювання місць у готелі
- •Характеристика форм первинного обліку і строгої звітності
- •Технологія підготовки номерного фонду до поселення
- •60. Визначення культури та якості обслуговування в підприємствах готельного господарства.
- •66. Ліфтове устаткування
66. Ліфтове устаткування
Серед проблем, які архітектор повинен вирішувати при проектуванні готельного комплексу, є проблеми, пов'язані із застосуванням ефективного та економічного ліфтового устаткування. Як свідчить досвід, правильний вибір кількості та якості ліфтів багато в чому визначає економічність проектного рішення.
Національний стандарт ДСТУ 4269:2003 "Послуги туристичні. Класифікація готелів" передбачає обов'язкову наявність ліфтів у готелях висотою більше одного, двох і трьох поверхів залежно від їхньої категорійності (див. додаток А).
Ліфтами називаються підйомні пристрої циклічної дії, призначені для вертикального транспортування людей і вантажів у будівлях різного призначення. Ліфти бувають пасажирськими, вантажопасажирськими і вантажними.За швидкістю підйому вони поділяються на тихохідні - зі швидкістю підйому 1 м/с, швидкохідні - 1,5 м/с, і швидкісні - понад 1,5 м/с. Ліфти розрізняються також за вантажопідйомністю.
Службові ліфти використовуються для перевезення багажу і для різних службових і господарських потреб, поблизу них обладнуються буфетні, білизняні та інші господарські приміщення.
Підйомники пов'язані з цокольним і підвальними поверхами, де розташовані машинні відділення, ремонтні майстерні, складські приміщення. Найбільшу пропускну здатність з усіх видів механічного транспорту має ескалатор. Пропускна здатність ескалатора шириною 85 см перевищує пропускну здатність сходів аналогічної ширини в 4-5 разів.
Для готельних комплексів висотою понад 10 поверхів рекомендується передбачити дві групи ліфтів, що зупиняються на парних і непарних поверхах.
Для безпечної роботи ліфта передбачені такі пристрої і прилади:
- уловлювачі (спеціальні пристрої, що захоплюють та утримують кабіну ліфта на рейках у разі обриву робочих канатів або неприпустимо великої швидкості руху кабіни);
- гальма, що утримують систему "кабіна-противаги" в нерухомому стані при відключеному двигуні, тобто при зупинці;
- кінцеві вимикачі, що обмежують рух кабіни вгору і вниз за межі передбачених поверхів споруди;
- автоматичні замки, що фіксують двері шахти в закритому положенні за відсутності кабіни на даному поверсі;
- дверні контакти, що не дозволяють рухатися кабіні при відкритих дверях;
- сигнальні лампи, що попереджають про те, що кабіна ліфта зайнята;
- дзвінок або телефон (мікрофон) виклику електромеханіка у разі несправності ліфта та ін.
Рух кабіни ліфта здійснюється в спеціальній шахті.
Управління пасажирськими ліфтами, як правило, кнопкове, а вантажними - як кнопкове (з провідником або без нього), так і за допомогою пульта.
Обслуговування ліфтів забезпечується електромеханіками (не молодше 18 років), що пройшли медичний огляд і мають практичний стаж роботи з ліфтами не менше шести місяців.
Перед запуском ліфтів в експлуатацію їх випробовують, управляючи ними з кабіни, а також шляхом натискування кнопок виклику, встановлених на поверхах готелю. Якщо ліфт працює задовільно, проводять статичні і динамічні випробування. При статичному випробуванні кабіну завантажують вантажем, маса якого вдвічі перевищує вантажопідйомність ліфта. З таким вантажем кабіна має перебувати в нерухомому стані впродовж 10 хвилин. При цьому кабіна не повинна довільно опускатися. Так перевіряють дію гальм механічних вузлів ліфта.
Для динамічного випробування ліфта кабіну завантажують вантажем, маса якого повинна бути на 10 % більшою від вантажопідйомності ліфта. З таким вантажем перевіряють дію уловлювачів, гальм і буферів при робочій швидкості.
Результати статичних і динамічних випробувань інспектор державного технічного нагляду заносить у паспорт ліфтів і дає письмовий дозвіл на експлуатацію.
67. Засоби внутрішнього зв’язку. Телефонна мережа є системою, що складається з бази, до якої підключаються лінії від міської АТС, і однієї або декількох дротових слухавок. Використовують також і бездротові слухавки, які можуть переговорюватися як між собою, так і дзвонити за зовнішніми лініями. Працюють на різних частотах. Раніше випускалися тільки аналогові апарати з частотою в декілька десятків мегагерц. Ці апарати зазнавали перешкод, іноді у своїй трубці можна було чути розмови по такому ж телефону з сусідньої квартири. Такі телефони оснащувалися переважно однією слухавкою. Потім поширилися телефони з частотою, що несла 900 Мгц, і цифровим кодуванням сигналу. У цих приладах якість звуку краща, збільшена дальність надійної роботи, і виключене випадкове підслуховування вашої розмови сусідами. Наступним кроком були телефони з частотою, що несла 2.4 Ггц. Ці апарати виготовляли з декількома трубками, 13 збільшивши дальність зв'язку і якість звуку. Зараз у продажу з'явилися телефони з частотою 5.8 Ггц, що мають дальність зв'язку достатню, щоб працювати в межах кварталу з гарною якістю звуку. Ці телефони часто дозволяють підключати декілька слухавками і зазвичай можуть працювати без узаємних перешкод у номерах, обладнаних іншими бездротовим пристроями (наприклад, із бездротовим Інтернетом). Останнім часом набули поширення бездротові телефони DECT і ISDN. DECT – система, що складається з бази, до якої підключають лінії від міської АТС, й однієї або декількох бездротових слухавок, за допомогою яких абоненти можуть переговорюватися як між собою, так і телефонувати за зовнішніми лініями. Працює на частотах 1880–1900 Мгц, радіус дії – приблизно 50–300 метрів. ISDN – система, покликана підвищити якість телефонного зв'язку і дозволити під час розмови одночасно передавати дані через одну телефонну лінію. Є (у інтерфейсі BRI) з двома логічними каналами передачі даних по 64 кбіта на секунду, які можна використовувати як для розмови, так і для передачі даних за вибором, а також канал сигналізації 16 кбіт, за яким передають службову інформацію. Якщо використовувати обидва канали для передачі даних, швидкість складе 128 кбит на секунду або приблизно в 3 рази більше швидкості звичайного модему. Повсюдни, як засоби особистого зв'язку використовують стільникові (мобільні) телефони. Мобільний зв'язок – це система радіозв'язку, спрямована на те, щоб забезпечити користувача зв'язком у будь-якому місці. Складають систему велика кількість стільникових телефонів і базових станцій, пов'язані між собою центральними комутаторами. Стільниковий телефон при включенні реєструють на найближчій базовій станції і, якщо на його номер дзвонять, центральний комутатор знаходить телефон і передає на нього виклик через найближчу базову станцію. Під час руху містом стільниковий телефон передається з однієї базової станції на іншу без утрати зв'язку, навіть якщо йде розмова (функція Handover). Базові станції називають вежами стільникового зв'язку (існують мікровежі з радіусом дії 60–100 метрів, середні – 100–2000 метрів і макровежі – 2000–10000 метрів). За таким же принципом працює транкінговий зв'язок. Виділяють аналогові, наприклад, на базі Мрт1327 і цифрові (наприклад, TETRA-системи транкінгового радіозв'язку).
68. Організація праці готельного господарстваОрганізація праці готельного персоналу має на меті забезпечення безперервного технологічного процесу підготовки до прийому гостей, організації їх розміщення, обслуговування та виїзду. Вона включає визначення необхідної чисельності персоналу, його розподіл по структурних підрозділах та посадах, визначення обов’язків та повноважень, планування роботи персоналу, її облік та контроль. Все це входить до обов’язків кадрової служби, планово-економічного відділу та керівників служб готелю. Вони вносять пропозиції щодо прийняття до складу служб нового працівника, проводять із співробітниками необхідні інструктажі та різні види навчання, складають графіки виходів на роботу та графіки відпусток. Вони також визначають перспективний та поточний обсяги роботи та її поділ між працівниками, забезпечують необхідні умови та засоби для роботи, контролюють її виконання, здійснюють облік роботи кожного працівника за кількістю та якістю, складають табелі на отримання заробітної плати. Обов’язок кожного працівника – якісно виконувати свій обсяг роботи, обумовлений контрактом або трудовою угодою і регламентований посадовою інструкцією.
Визначати оптимальну кількість працівників та склад служб готелю допомагає нормування праці, яке базується на встановленні міри витрат праці на виконання певного обсягу роботи. Штатні норми готельного підприємства залежать від специфіки його роботи, функцій, що виконуються працівниками, обсягу робіт і рівня трудових витрат.
При визначенні штатного розкладу підприємства застосовуються такі норми: · Норма чисельності – регламентована кількість працівників, необхідна для повного та якісного виконання робіт; · Норма часу – регламентовані витрати часу на виконання одиниці певного виду роботи; · Норма виробітку – кількість одиниць роботи, яка мусить бути виконана за одиницю часу; · Норма обслуговування – регламентована кількість об’єктів обслуговування, яку може ефективно обслужити один працівник протягом регламентованого часу роботи; · Норма співвідношень чисельності – регламентоване співвідношення чисельності різних категорій та посадових груп працівників, що забезпечує їх ефективне виконання у відповідності з кваліфікацією;· Норма централізації робіт – регламентоване співвідношення між чисельністю централізованої частини персоналу та його загальної чисельності та ін.
Праця готельного персоналу характеризується різноманітністю функцій, які виконує кожен працівник готелю, тому вона важко піддається точному нормуванню, як у промисловому виробництві.
При розрахунках кількості готельного персоналу більшості служб готелю найчастіше використовуються норми виробітку: показник чисельності працівників, що припадає на певний вимірювач. Наприклад, для працівників служби прийому і розміщення – 1 працівник на 100 готельних місць, для працівників білизняного господарства – 1 на 100 кг сухої білизни, для прибиральниць – 1 на 100 кв. м прибиральної площі, ремонтної служби – на 100 одиниць ремонтної складності тощо. При цьому всі службові пости, де потребується цілодобова присутність персоналу, розраховуються за використанням норм часу за принципом – 1 особа у зміну на пост, залежно від графіку роботи.
69. Види робочого часу в готелях. Залежно від тривалості трудове законодавство розрізняє такі види робочого часу:
1) робочий час нормальної тривалості;
2) скорочений робочий час;
3) неповний робочий час. Всі три види є т.зв. "Нормованим робочим часом". Розглянемо кожен з видів робочого часу докладніше. Нормальна тривалість робочого часу - це встановлена законом норма робочого часу, яку повинні дотримуватися сторони трудового договору (працівник і роботодавець) незалежно від форми власності організації, де здійснюються трудові відносини. Конвенцією МОП N 47 про скорочення робочого часу до сорока годин на тиждень, встановлена нормальна тривалість робочого часу не більше сорока годин на тиждень. Таким чином, першим видом робочого часу є нормальна тривалість робочого часу. Даний вид робочого часу визначений відповідно до міжнародними актами, федеральним законом в кількості 40 годин, що припадають на кожну календарну тиждень трудову діяльність працівника. Правовим наслідком встановлення працівникові нормальної тривалості робочого часу є виплата йому заробітної плати в повному розмірі і не нижче встановленого федеральним законом мінімального розміру оплати праці. Отже, юридично значущим обставиною, що визначає нормальну тривалість робочого часу, є кількість відпрацьованих годин, що припадають на календарний тиждень. Нормальна тривалість робочого часу встановлена в сорок годин на тиждень. Назване обставина підтверджується документами про встановлення працівникові робочого часу в кількості 40 годин на тиждень і даними обліку робочого часу, підтверджують, що на кожну календарну тиждень трудової діяльності припадає 40 відпрацьованих годин.
Другим видом є скорочена тривалість робочого часу. "Скороченим робочим часом" називається встановлена законом тривалість робочого часу менш нормальною, але з повною оплатою. нормальна тривалість робочого часу скорочується для наступних категорій працівників:
1) для працівників, які не досягли віку шістнадцяти років - не більше 24 годин на тиждень;
2) для працівників віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років - не більше 35 годин на тиждень;
3) для працівників, які є інвалідами 1-ї та 2-ї груп - не більше 35 годин на тиждень;
Неповний робочий час, як і скорочений робочий час, встановлюється тривалістю менше 40 годин на тиждень. Однак неповний робочий час вводиться за згодою між роботодавцем і працівником. Угода про неповний робочий час має бути укладена у письмовій формі. Відсутність письмових документів позбавляє сторони трудового договору права при виникненні спору посилатися на показання свідків для підтвердження умов угоди про неповний робочий час. За загальним правилом роботодавець не має права в односторонньому порядку вводити неповний робочий час, наприклад за відсутності обсягу робіт. Відсутність згоди працівників або їх повноважних представників на введення неповного робочого часу дозволяє вимагати оплати невідпрацьованих не з вини працівника годин як простою.
70. Приміщення господарського і складського призначення. Приміщення господарського і складського призначення виконують функції матеріального забезпечення організації праці всіх приміщень і служб готельного підприємства, а також необхідних ремонтних робіт. До них належать приміщення і підприємства побутового обслуговування, група приміщень матеріального забезпечення і ремонтних робіт, група приміщень інженерного устаткування.
Медпункти у готельних комплексах призначені для надання першої допомоги клієнтам готелю і персоналу, тому повинні бути доступними для хворих. У великих медпунктах передбачені приміщення для лікувальних процедур. Хворі мешканці готелю, які потребують стаціонарного лікування, як правило, доставляються до місцевих медичних закладів. У разі розміщення готельного підприємства у незаселеній або малонаселеній місцевості (і за відсутності поблизу медичних закладів) до його складу включають ізолятори на випадок травми, хвороби мешканця або працівника готелю, а такою забезпечуються можливості евакуації хворих. Для цього один із службових ліфтів повинен мати габарити, де б розмістилися носилки і супроводжуюча особа.
У складських приміщеннях зберігаються запаси меблів для номерного фонду, різних приміщень, килимові вироби, постільні речі (подушки, покривала, ковдри, перини), малоцінний інвентар для оснащення номерів (щітки для одягу й взуття, попільнички, набори столового посуду та приладдя, вішалки, вази для квітів), обладнання для санвузлів (дзеркала, гумові килимки, озонатори, гачки й утримувачі для одягу, рушників, туалетного паперу, мильниці, склянки тощо), інвентар і речі санітарно-гігієнічного призначення (фени для сушіння волосся, банні халати, махрові простирадла, набори туалетного приладдя у фірмовій упаковці тощо), мийні та фарбувальні речовини, електроприладдя та електролам-ппи, запасні частини та сантехнічне устаткування (крани, санітарне приладдя) тощо.
Велика увага приділяється розміщенню й обладнанню технічних приміщень і установок. У будівлях великих багатоповерхових готелів для облаштування машинних і різних санітарно-технічних відділів відводиться цілий технічний поверх. Тут розміщуються бойлерні, приміщення для кондиціонування повітря, вентиляційні камери, приміщення для лічильників, акумуляторна, трансформаторні, а також ремонтні майстерні для енергетичної, санітарно-технічної, слюсарної, столярної та інших груп.Окрім перерахованих, пов' язаних з потребами готельної споруди, також організовуються автомайстерні у випадку, якщо комплекс має великі гаражі. Ця форма обслуговування найчастіше характерна для мотелів.
71. Порядок праці та функції служби обслуговування в готеляхКерівник цього підрозділу відповідає за чистоту всього готелю та її номерів. Звичайно має низку помічників, старших покоївок (старша покоївка відпо-відає збирання номерів однією - двох поверхах). Господарська служба (>HousekeepingDepartment) має пряме сполучення зі службою приймання й з інженерноїслужбой. У службіHousekeeping висококласних готелів групи, які з покоївок і кількість службовців із прибирання номерів, громадських, господарських, службових та інших приміщень, очолюютьсупервайзери (чи інакше: старші покоївки, начальники змін).
>Supervisor в перекладі з англійської мови - доглядач, наглядач, контролер, наглядач. У готелі з середньої місткістю (приблизно 200 номерів) є зазвичай 4-5 супервайзерів. >Супервайзери працюють позмінно, заміщаючи одне одного. Робота покоївок має значення для готелю, оскільки він багато в чому може рішення клієнта, чи повертатися то цю готель чи ні. Обов'язки покоївкою визначаються посадовий інструкцією (див. Додаток 2). Знову яка працювати покоївка повинна багато чого навчитися, у яких не останню роль грає наставник. Новий співробітник у час може порівняти з еталонною фотографією як бути застелена постіль чи розкладені косметичні приналежності. >Горничной годі було часто попадатися у вічі що у готелі і більше, скаржитися на це робота. Гість може розцінити це як прагнення отримати чайові. Свою енергію покоївка повинна доручити максимально якісну збирання номери і виконання інших доручених їй завдань.Горничной хорошого готелю мають бути притаманними скромність і відчуття власної гідності. Якщо гість задоволений якістю жнив і рівнем обслуговування, він може віддячити її. Навчання професії покоївкою проходить у процесі роботи. Одні покоївки починають трудитися самостійно раніше, інші трохи згодом. У вільних номерах покоївка щодня зобов'язана: провітрювати, протирати пил, перевіряти справність всіх приладів. Крім цього, до обов'язків покоївкою входить спустити воду переважають у всіх сантехнічних приладах, та був насухо їх витерти. Вода спускається у тому, ніжпересихали і тріскалися гумові і пластмасові частини сантехнічних приладів. Отже, продовжується термін експлуатації сантехнічного устаткування. Крім збирання номерів на господарську службу покладено прибирання холів, коридорів, приміщень ресторанів. Цю роботу виконує спеціальний персонал з допомогою більш «важкої» і сильною техніки, ніж те, що призначалася порання номерів. Існує дві стандарту чистоти для громадських приміщень готелю: нормальний (щоденне прибирання) і престижний (пил видаляється двічі на день). Крім щоденної в готелях проводять періодичні збирання приміщень (наприклад, весняна прибирання). Періодично виробляють мийку стін, чистку і лагодження меблів. Періодично один - два номери ставлять наредекорацию з малярськими роботами, зміною оббивки меблів, штор тощо. п. Метою всіх жнив є підтримання привабливий імідж готелю. Чистота приміщень зберігає здоров'я клієнта, а турбота про меблів, килимах та інших предметах оснащення готелю підливає термін їхньої служби.
