3. Додаткові вимоги щодо вивчення предмета при підготовці робітників для виконання робіт підвищеної небезпеки

1. Особлива увага у професійно-технічних навчальних закладах повинна приділятися навчанню професій, пов'язаних з роботою в шкідливих і небезпечних умовах, а також з виконанням робіт підвищеної небезпеки.

2. Специфічні питання безпеки праці, пов'язані з виконанням робіт підвищеної небезпеки, вивчаються в курсі спеціальних дисциплін і органічно поєднуються з вивченням технології виробництва.

3. Особливе значення має якість підготовки працівників до робіт, пов'язаних з технічною експлуатацією підйомних споруд, ліфтів, котлів, посудин, які працюють під тиском. трубопроводів пари і гарячої води, електро- та газових установок тощо, що потребує від обслуговуючого персоналу підвищеної відповідальності, професійних умінь і навичок.

4. До персоналу, який обслуговує об'єкти підвищеної небезпеки, висуваються підвищені вимоги як до стану здоров'я та психологічних особливостей, так і до теоретичних знань і практичних навичок.

5. До прийому на роботу і направлення на навчання, а також періодично під час роботи ці особи проходять обов'язковий медичний огляд.

6. Для осіб, які допускаються до обслуговування обладнання підвищеної небезпеки, діє віковий ценз — вони мають бути не молодшими 18 років.

7. До організації та змісту підготовки даної категорії працівників також висуваються підвищені вимоги. Після проходження виробничої практики проводяться кваліфікаційні іспити, за результатами яких майбутньому працівникові присвоюють розряд і видають спеціальне посвідчення на право обслуговування обладнання підвищеної небезпеки у порядку, визначеному відповідними правилами безпеки праці.

8. Підготовка працівників для виконання робіт підвищеної небезпеки здійснюється тільки у закладах освіти (професійно-технічні училища, навчально-курсові комбінати, центри підготовки і перепідготовки робітничих кадрів тощо).

9. Підготовка робітників у професійно-технічних навчальних закладах для виконання робіт підвищеної небезпеки має здійснюватися відповідно до Положення про порядок трудового і професійного навчання неповнолітніх професій, пов'язаних з роботами зі шкідливими та важкими умовами праці, а також з роботами підвищеної небезпеки (додаток і).

10. Перед початком виробничої практики або виробничого навчання неповнолітні повинні пройти попереднє навчання з охорони праці в обсязі чинних на підприємстві навчальних програм з наступною перевіркою знань у встановленому на підприємстві порядку. Тривалість навчання має бути не меншою від передбаченої діючими в галузі правилами безпеки.

4. Основні законодавчі акти з охорони праці

Правовою основою законодавства щодо охорони праці є Конституція України. У Конституції проголошено, що:

• громадяни України мають право на працю, яку вони вільно обирають, або на яку погоджуються.

• Роботодавець (власник підприємства) зобов'язаний забезпечити працівникам безпечні та нешкідливі умови праці відповідно до вимог безпеки і гігієни праці.

• Держава створює умови для повної зайнятості працездатного населення, рівні можливості для громадян у виборі професії та роду трудової діяльності, здійснює програми професійно-технічного навчання, підготовки та перепідготовки робітників.

Реалізація цих прав здійснюється через виконання вимог, викладених у законодавчих актах щодо охорони праці, а саме:

1. Кодекс законів про працю України (КЗпПУ);

2. Законі України «Про охорону праці»;

3. Законі України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»;

4. Законі України «Про пожежну безпеку»;

5. Законі України « Про охорону здоров'я населення»;

6. Законі України «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення»;

7. Законі України «Про охорону навколишнього природного середовища»;

8. Законі України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку»;

9. Законі України «Про поводження з радіоактивними відходами»;

10. Законі України «Про дорожній рух»;

11. Законі України «Про колективні договори і угоди».

Загалом, законодавство щодо охорони праці базується на відповідних конституційних правах громадян України на:

• належні, безпечні і здорові умови праці, гарантовані статтею 43 Конституції України;

• на соціальний захист, що включає право забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності (ст. 46);

• охорону здоров’я, медичну допомогу та медичне страхування (ст. 49);

• право знати свої права та обов’язки (ст. 57)

• інші загальні права громадян, в тому числі, право на охорону праці.