11. Закон України «Про пожежну безпеку»

Закон визначає правові, економічні та соціальні основи забезпечення пожежної безпеки на території України. Забезпечення пожежної безпеки є невід'ємною частиною державної діяльності щодо охорони життя та здоров'я людей, національного багатства і навколишнього природного середовища. Цей Закон наголошує, що забезпечення пожежної безпеки підприємств покладається на їх керівників.

Згідно Закону власники підприємств зобов'язані:

• розробляти комплексні заходи щодо забезпечення пожежної безпеки;

• забезпечувати дотримання протипожежних вимог, стандартів, норм, правил, а також виконання вимог приписів І постанов державного пожежного нагляду;

• організовувати навчання працівників правил пожежної безпеки.

У загальноосвітніх, професійних і вищих навчальних закладах організовується вивчення правил пожежної безпеки на виробництві та в побуті, а також дій у разі пожежі.

Державний пожежний нагляд за станом пожежної безпеки в населених пунктах і на об'єктах незалежно від форм власності здійснюється Державним департаментом пожежної безпеки Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій.

Усі працівники при прийнятті на роботу і щорічно за місцем роботи проходять інструктажі з питань пожежної безпеки.

Особи, які не пройшли навчання, інструктаж і перевірку знань з питань пожежної безпеки, до роботи не допускаються.

На підприємствах з метою проведення профілактики пожеж, організації їх гасіння створюються добровільні пожежні дружини.

За порушення вимог пожежної безпеки до службових осіб застосовуються штрафні санкції та адміністративні стягнення.

Громадський контроль за виконанням вимог законодавства з пожежної безпеки здійснюють добровільні пожежні дружини.

12. Система стандартів безпеки праці

Після проголошення Україною незалежності й розпаду СРСР стандарти (ГОСТи) визнані міждержавними.

Крім того, Державний комітет України з питань технічного регулювання та споживчої політики (Держспоживстандарт) розробляє державні стандарти України (ДСТУ).

З 1993 р. в Україні було розроблено і впроваджено ряд державних стандартів України (ДСТУ, яких на сьогодні біля 40):

• - ДСТУ 2272 – 93 "Пожежна безпека. Терміни та визначення";

• - ДСТУ 3038 – 95 "Гігієна. Терміни та визначення основних понять";

• - ДСТУ 2293 – 99 "Охорона праці. Терміни та визначення основних понять" та ін.

Ця група стандартів спрямована на заміну чинних ГОСТов Системи стандартов безопасности труда (ССБТ) колишнього СРСР відповідно до Угоди про співробітництво в галузі охорони праці держав СНД, укладеної у грудні 1994 р. ГОСТ і ССБТ мають шифр системи 12 і поділяються на 5 кваліфікаційних груп, яким надано такий шифр (шифр підсистеми):

• 0 – організаційно-методичні стандарти;

• 1 – стандарти вимог і норм за видами небезпечних і шкідливих виробничих чинників;

• 2 – стандарти вимог безпеки до виробничого обладнання;

• 3 – стандарти вимог безпеки до виробничих процесів;

• 4 – стандартні вимоги до засобів захисту працюючих.

В Україні крім ДСТУ, ГОСТ і ДНАОП діють також санітарні норми (СН), строительные нормы и правила (СНиП), державні будівельні норми (ДБН), отраслевые нормы технологического проектирования (ОНТП) з питань пожежної безпеки, міжнародні норми ISO, ОНSAS (Occupational Health and Safety Assessment Series) згідно з Угодами про міжнародне співробітництво в галузі охорони праці.

Правила, норми, стандарти безпеки праці вимагають створення безпечних машин, механізмів, верстатів, інструментів та іншого виробничого приладдя, розробки безпечних технологічних процесів, методів та прийомів праці, створення ефективних і надійних засобів колективного та індивідуального захисту працюючих на виробництві, забезпечення дотримання правил і норм, встановлених для виробничих процесів та обладнання, засобів захисту, а також для самих працівників.

Стандарти безпеки праці встановлюють загальні вимоги і норми безпеки по видах небезпечних та шкідливих виробничих факторів.