47. Грошово-кредитна політика Національного банку України.

Основними економічними інструментами грошово-кредитної політики Національного банку України є такі:

• визначення та регулювання обов'язкових резервів для комерційних банків;

— облікова політика; рефінансування комерційних банків;— управління золотовалютними резервами;

— операції з цінними паперами на відкритому ринку;— регулювання імпорту та експорту капіталу.

Облікова політика Національного банку України ґрунтується на переобліку і купівлі векселів та інших цінних паперів, дисконтованих раніше комерційними банками. При цьому центральний банк утримує з векселя обліковий процент (дисконт), від розміру якого залежить обсяг кредитування в економіці. Так, підвищення дисконту означає, що Національний банк України здійснює політику кредитної рестрикції — тобто політику "дорогих грошей", зниження дисконту спричиняє "подешевлення" грошей, а отже, проведення політики кредитної експансії.Політика рефінансування комерційних банків ґрунтується на наданні Національним банком кредитним установам позик під визначені види забезпечення за встановленою ставкою рефінансування..Управління золотовалютними резервами забезпечується шляхом здійснення Національним банком валютних інтервенцій, тобто операцій з купівлі-продажу валютних цінностей на валютних ринках з метою впливу на курс національної валюти щодо інших валют і також на загальний попит та пропозицію грошей в економіці.

48. Характеристика факторів, які враховує банк при визначенні кредитного ризику.

Кредитний ризик – це ризик несплати у визначений строк основного боргу і і відсотків за позичками, що належать кредитору.При визначенні кредитного ризику необхідно враховувати такі фактори:

1. репутація – полягає у бажанні і рішучості позичальника погасити свої зобов’язання перед банком. Репутацію позичальника банкір може визначити тільки тоді, коли він достатньо добре через особисті стосунки вивчив клієнта. При цьому лише впевненість банкіра у чесності і порядності позичальника може бути підставою для довіри до нього;

2. можливість – це здатність позичальника отримати гроші за своїми активними операціями і конкретними проектами, що будуть прокредитовані, ефективно керувати грошовими потоками, з тим, щоб забезпечити повне і своєчасне погашення кредитної заборгованості і відсотків за нею. Висока особиста репутація клієнта має бути підкріплена його менеджерськими здібностями. При цьому фактор «можливість» слід враховувати як при оцінці роботи клієнта в цілому, так і стосовно тієї справи, яку пропонується про кредитувати;

3. капітал – цей фактор означає, що потенційний позичальник повинен мати певну суму власного капіталу, яка буде використана в проекті, що кредитуватиметься. Тобто, позичальник мусить розділити кредитний ризик з банком. Для світової практики така часта позичальника становить близько 30%;

4. умови – банкір мусить добре знати стан місцевої, регіональної і національної економіки, а також умови господарювання позичальника, здійснювати їх періодичний огляд і прогнозування;

5. застава – надійне забезпечення кредиту у формі застави може подолати слабкість інших параметрів кредитної угоди.