72. Економічна сутність і форми інвестицій.

інвестиції — це будь-яке вкладення коштів, що може і не призводити ні до зростання капіталу, ні до одержання прибутку. До них часто відносять так звані “споживчі інвестиції” (купівля телевізорів, автомобілів, квартир, дач), що за своїм економічним змістом до інвестицій не належить — засоби на придбання цих товарів витрачаються в даному разі на безпосереднє довгострокове споживання (якщо їхнє придбання не передбачає наступного перепродажу).

Інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об’єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (дохід) або досягається соціальний ефект.

Залежно від протікання у часі процесів вкладення коштів і отримання прибутку від інвестицій виділяють три можливі форми:

послідовне протікання процесів: прибуток може бути отримано одразу після вкладення інвестицій у повному обсязі;

паралельне протікання процесів: прибуток може бути отриманий вже після введення першої черги об'єкта;

інтервальне протікання процесів (як у випадку інвестицій у фондові інструменти).

За формою одержання доходу /матеріальні вигоди (грошові доходи, зменшення ризику, вихід на нові ринки збуту) /соціальні вигоди (підвищення престижу підприємства, поліпшення умов праці та стану навколишнього середовища)

За формами власності інвесторів розрізняють інвестиції приватні, державні, іноземні і спільні.

73.ризики інвестиційної діяльності банків: кредитний ризик;ризик доходу; ринковий ризик; інфляційний ризик.

Кредитний ризик — це ризик зменшення або втрати очікуваних доходів, викликаний невиконанням позичальниками зобов’я¬зань за кредитом. При цьому позичальники можуть взагалі відмовитися платити чи заплатити лише частину або виплатити пізніше обіцяного. Позичальники можуть бути не готовими до виплати або не здатними зробити це через якісь несподівані обставини. У будь-якому разі кредитор матиме менший дохід, ніж обіцяний позичальником.

Ризик доходу. Для багатьох активів характерна зміна доходу, пов’язана зі специфікою активів. Наприклад, дивіденди, одержані інвестором, можуть змінюватися час від часу в широких межах через дивідендну політику емітента. Ризиком доходу називається допустиме зменшення виплат доходу з активу.

Ринковий ризик. Доходи з багатьох активів (акції, нерухомість, іноземна валюта) відбивають різницю між справжньою ціною активів та майбутньою ціною їх перепродажу. Ринковим ризиком називається зменшення абовтрата доходів унаслідок зміни майбутньої ринкової ціни активу. Одним з важливих ринкових ризиків є ризик зміни валютного курсу.

Інфляційний ризик. Усі реальні доходи зазнають інфляційного ризику. Реальний дохід визначається як номінальний дохід мінус очікуваний відсоток інфляції. Зменшення або втрата очікуваних реальних доходів, викликаних змінами в очікуваній інфляції, називається інфляційним ризиком.

74. Основи правового регулювання інвестиційної діяльності в Україні.

Правова система України включає понад 100 законів та інших нормативних актів, що регулюють інвестиційну діяльність. Насамперед це Закон України «Про інвестиційну діяльність», Закон України «Про цінні папери і фондову біржу», Закон України «Про режим іноземного інвестування», Постанова Кабінету Міністрів України «Про стимулювання інвестиційної діяльності», Постанова Правління Національного банку України «Про врегулювання порядку здійснення іноземними інвесторами інвестицій в Україні».

Ухвалення законів та інших нормативних актів, що регулюють інвестиційну діяльність, є одним із найважливіших умов реалізації державної інвестиційної політики. Законодавчі основи цієї політики регулюють інвестиційну діяльність у різних формах:Регулювання сфер і об’єктів інвестування/Податкове регулювання інвестиційної діяльності/Регулювання інвестиційної діяльності шляхом надання фінансової допомоги та проведення відповідної кредитної політики/Регулювання інвестиційної діяльності шляхом проведення відповідної амортизаційної політики./Регулювання участі інвесторів у приватизації/Регулювання фінансових інвестицій/Експертиза інвестиційних проектів/Забезпечення захисту інвестицій/Регулювання умов здійснення інвестицій за межі держави/

75. Місце банків в інвестиційній активності суспільства.

Під банківськими інвестиціями розуміють інвестиції, які здійснюються комерційними банками як суб’єктами інвестиційної діяльності..

Прямі банківські інвестиції поділяються на :

1. Інвестиції у власну діяльність. (інвестиції у власні основні фонди та інші вкладення, які збільшують вартість власних активів банку).

2. Інвестиції в інші види діяльності. Ці інвестиції здійснюються:

а) за рахунок коштів банку. Вони спрямовуються на створення підприємств чи участь у їхній діяльності (крім купівлі акцій), які передусім є елементами інфраструктури банківської діяльності;

б) за рахунок кредитних ресурсів. Кредитування клієнтів банку на інвестиційні потреби здійснюється як за рахунок кредитних ресурсів, залучених власними силами банку, так і за рахунок обслуговування цільових кредитних ресурсів на інвестиційні цілі зовнішнього походження.

Капітальні вкладення(71,70)

76. Ефективність реальних інвестицій.

Модель оцінювання терміну окупності. Це — найпростіший і часто використовуваний метод. Він дає змогу розрахувати період, протягом якого проект окупиться. Якщо цей термін задовольнятиме інвестора, то проект може бути ухваленим. Сутність методу полягає у складанні грошового потоку проекту за роками та визначенні періоду окупності — часу, протягом якого сума грошей, затрачена на проект, буде відшкодована.

Моделі оцінювання дохідності використаного капіталу ROCE. Цей метод полягає у визначенні відношення доходу, одержаного від реалізації проекту, до витрат, що мають бути здійснені. Дохід обчислюється після відрахувань податкових та на амортизацію. До витрат належать початкова вартість проекту і робочий капітал (сировина, витрати на склад готової продукції та ін.).

Існують два способи вираження ROCE. Перший — це визначення відношення середньорічного доходу, одержаного за весь період здійснення проекту, до середньої вартості вкладеного капіталу. Другий — визначення відношення середньорічного доходу до вартості вкладеного капіталу.

Модель оцінювання інвестиційних проектів на основі сучасної вартості потоку платежів (модель NРV). Платежі інвестиційного проекту визначаються через певні рівні проміжки часу, наприклад, щотижня, щомісячно або щорічно. Платежі можуть бути позитивними (якщо є прибуток), негативними (якщо кошти, вкладені в проект, не перекриваються доходами) або нульовими.

Теперішня вартість потоку платежів визначається додаванням усіх теперішніх вартостей платежів протягом періоду, що розглядається. Якщо А — певний платіж, що очікується через n років, то його теперішня вартість (PV — PresentValue) дорівнює А/(1 + r)n, де r — норма прибутку, а 1/(1 + r)n — так званий коефіцієнт дисконтування. Далі ми розглянемо поняття норми прибутку. Поки що вважатимемо, що це — дохідність безризикованого активу, наприклад державних облігацій..

Для прийняття рішення про вкладення коштів у проект керуються таким правилом:

якщо МРV  0, проект може виконуватися;

якщо МРV < 0, від проекту відмовляються.

Модель оцінювання інвестиційних проектів на основі внут¬рішньої норми дохідності. У моделі NРV проект має позитивний NРV у тому разі, коли дохід від проекту, виражений у відсотках, буде вищим коефіцієнта дисконтування, NРV негативний, коли дохід нижчий коефіцієнта дисконтування, NРV дорівнює нулю, коли дохід дорівнюватиме коефіцієнтові.

Внутрішня норма дохідності (IRR — Internalrateofreturn) визначається як коефіцієнт дисконтування, за якого NРV проекту дорівнює нулю

77.Інкасо як форма міжнародних торгових розрахунків

Інкасо — це доручення експортера (кредитора) до свого банку одержати від імпортера (платника, боржника) безпосередньо або через інший банк певну суму або підтвердження (акцепт) того, що ця сума буде виплачена у встановлений термін. визначають два види інкасо:

-чисте інкасо, тобто інкасо тільки фінансових документів;

-документарне інкасо — інкасо комерційних документів. Головними комерційними документами є комерційні рахунки. Транспортний документ є основою для оформлення комерційного рахунку. Учасниками інкасової операції є:довіритель — клієнт, який доручає операцію з інкасування своєму банку;

банк-ремітент — банк, якому довіритель доручає операцію з інкасування;банк-інкасатор — будь-який банк, що не є банком-ремітентом, котрий бере участь в операції з виконання інкасового доручення;репрезентуючий банк — банк, який безпосередньо одержує платіж або акцепт та подає документи платнику.